конкретних справ у публічній сфері органами владних повноважень, їх посадовими особами та адміністративними судами відповідно до чинного законодавства.
Не претендуючи на беззаперечність та безапеляційність викладених вище положень, вважаємо за найбільш прийнятну точку зору, згідно з якою можливо певною мірою узагальнити процесуальні аспекти управлінської, юрисдикційної та судової концепції адміністративного процесу, усунути дискусії щодо «вузького» та «широкого» розуміння адміністративного процесу.
Крім цього, у адміністративному процесі управлінська і судова форми проваджень вигідно відрізняються від своїх ближчих аналогів — кримінального та цивільного процесів. Усі процеси — кримінальний, цивільний, господарський — спрямовані на захист прав та інтересів учасників процесів, а адміністративний процес, крім цього, ще й виступає як інструмент визнання та реалізації прав, свобод, інтересів і обов'язків фізичних і юридичних осіб, держави і суспільства в цілому. Він включає правові інститути позасудового, а інколи досудового вирішення справ (здійснення провадження), яке за своїми якостями не гірше, але дешевше, швидше, менш формалізоване.
Ознаками та особливостями адміністративного процесу є наступне:
1) однією із сторін у адміністративно-процесуальних відносинах завжди виступає орган владних повноважень, його посадова чи службова особа;
2) неслужбова сфера процесуальної діяльності, тобто адміністративно-процесуальні відносини, не пов'язані зі службовим підпорядкуванням (як це спостерігається у дисциплінарних провадженнях);
3) наявність адміністративної справи, задля розгляду і вирішення якої й здійснюється адміністративне провадження;
4) чітка регламентація повноважень органів влади в адміністративному процесі, а не віртуальна узагальненість їх діяльності щодо реалізації матеріальних норм;
5) встановлення строків розгляду адміністративної справи, тобто жорстка регламентація розгляду справи у часовому вимірі, тоді як провадження в «широкому» розумінні у часові рамки не укладені (видання нормативних актів, прийняття індивідуальних актів, діловодство тощо).
Отже, адміністративний процес — це сфера визнання та забезпечення реалізації прав, обов'язків, свобод і законних інте-
ресів фізичних чи юридичних осіб, а також держави шляхом розгляду і вирішення конкретних адміністративних справ, а управлінська діяльність щодо реалізації норм матеріального права — це сфера функціонування всієї системи повноважних органів, реалізації власної управлінської компетенції шляхом організаційно-правових форм і методів державного управління. Нормами адміністративного процесуального права регулюються відносини публічної адміністрації при вирішенні публічних інтересів учасників адміністративного процесу, а не відносини в сфері державного управління.