Адміністративна юрисдикція

Поняття адміністративної юрисдикції в літературі висвіт­лювалося досить широко. Проте її зміст та визначення потре­бують відповідних уточнень. Це пов'язано з тим, що адміністра­тивні провадження неоднорідні, різноманітні, більша частина їх спрямована на забезпечення виконавчо-розпорядчої діяль­ності у сфері публічного управління, на реалізацію норм ма-

ГЛАВА5

теріального адміністративного права позитивного характеру. В літературі з цього приводу існує кілька поглядів на класифіка­цію адміністративних проваджень, весь масив яких поділений на: юрисдикційні провадження і провадження неюрисдикцій-ного характеру¹; адміністративно-юрисдикційні та адміністра­тивно-регулятивні²; конфліктні і неконфліктні³; нормотворчі, установчі та правозастосовні провадження⁴ та ін.

Звичайно, немає сумніву щодо наукової доцільності таких класифікацій адміністративних проваджень. Однак з'ясування структури адміністративного процесу, встановлення видів адмі­ністративних проваджень певним чином впливає на визначен­ня поняття адміністративної юрисдикції. Так, поділ проваджень на юрисдикційні і неюрисдикційного характеру і віднесення до останніх: провадження щодо прийняття індивідуальних актів; провадження щодо застосування адміністративно-попереджу­вальних заходів; провадження щодо застосування заходів при­пинення; провадження з реалізації контрольно-наглядових повноважень та ін.⁵, штучно звужує зміст юрисдикції.

В юридичній літературі і словниках під «юрисдикційною» розуміється діяльність компетентних посадових осіб (органів влади) щодо вирішення адміністративно-правових спорів і роз­гляду справ про адміністративні правопорушення⁶. У процесі такої діяльності вирішують юридичну справу, здійснюють пра­вовий захист порушених або оспорюваних інтересів, виносять державно-владне рішення про застосування відповідної право-

¹ Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 16.

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. - С 214.

³ Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­
графія. — К.: Атіка, 2005. — С 209.

⁴ Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під­
ручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 278.

⁵ Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник
для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 19.

⁶ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
2005. — С. 217; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес:
Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД,-
2001. — С. 19; Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшучен-
ко (відп. ред.) та ін. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — Т. 1.:
А-Г. - С. 47.

___________________ СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ

вої санкції, відновлення порушеного права. Розгляд і вирішен­ня юридичних справ, обумовлених позитивними обставинами, не охоплюється юрисдикційною діяльністю¹. Адміністративна юрисдикція визначається як встановлена законодавчими акта­ми діяльність органів державного управління і посадових осіб щодо вирішення індивідуальних адміністративних справ і за­стосування відповідних юридичних санкцій в адміністративно­му порядку².

Як бачимо, в цих визначеннях не відображена вся повнота діяльності органів влади, їх посадових осіб відповідно до чин­ного законодавства. Із визначення поняття виключена така важлива особливість, як здатність уповноважених органів здій­снювати свої функції щодо визначених об'єктів у сфері публіч­ного управління, розгляд і вирішення індивідуальних ад­міністративних справ тощо. Це і є наслідком поділу проваджень на юрисдикційні та неюрисдикційного характеру. У зазначених видах досліджень основні зусилля вчених сконцентровано в бік деліктної адміністративної юрисдикції. Воно і не дивно, адже адміністративні правопорушення належать до найпоширенішо­го виду порушень законодавства, що вимагає відповідного реа­гування з боку держави та відповідного обґрунтування заходів боротьби з ними.

Розглядаючи визначення юрисдикції крізь призму компе­тентності державних органів (судових, виконавчих, місцевого самоврядування) у розгляді й вирішенні справ, що виникають у сфері державного управління, В. К. Колпаков вірно під­креслює, що подальший розвиток уявлень щодо поняття «юрисдикція» повинен пов'язуватися із законодавством Украї­ни після 1990 р. Саме воно дає підстави для його наповнення ще більшим змістом і можливості розуміти юрисдикцію як юридично сформоване право уповноважених органів (посадо­вих осіб) здійснювати свої функції щодо встановлених об'єктів³. Варто погодитися з тим, що термін «юрисдикція» у розумінні поширення повноваження відповідного державного органу

¹ Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-
ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,
2005.- С 214.

² Юридический энциклопедический словарь. — 2-е изд., доп. / Гл. ред.
А. Я. Сухарев; Редкол.: М. М. Богуславский и др.— М.: Сов. энциклопедия,
1987. - С. 17, 526.

³ Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо­
нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 380.

ГЛАВА5

дуже широко використовується в законах та інших норматив­них актах України¹. Це дає можливість конструювати різні види юрисдикцій: кримінально-правову; цивільно-правову; госпо­дарсько-правову. З 1996 р. з'явився такий вид юрисдикції, як конституційна юрисдикція в Україні, особливості якої поляга­ють у здійсненні діяльності у формі конституційного судочинс­тва і гарантуванні верховенства Конституції України². Тобто компетентність Конституційного Суду України у вирішенні питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також виключне право тлумачення Конституції України та законів України, визначає поняття, зміст і межі конституційної юрисдикції. Рішення Конституцій­ного Суду України є загальнообов'язковими, остаточними і ос­карженню не підлягають.

Використовуючи підхід до розгляду юрисдикції як компе­тентність органів публічної влади, В. К. Колпаков підкреслює, що адміністративна юрисдикція на відміну від цивільно-право­вої, кримінально-правової, дисциплінарної (можна доповнити також — від конституційної. — Е. Д.), поділяється на три види:

— адміністративно-регулятивна юрисдикція — встановлена законодавчими актами компетентність органа посадової осо-би)розглядати і вирішувати адміністративні справи, що виника­ють у сфері публічного управління позитивного характеру;

— адміністративно-судочинна юрисдикція — встановлена законодавством компетентність адміністративних судів щодо вирішення відповідних спорів;

— адміністративно-деліктна юрисдикція — встановлена за­конодавством компетентність органів (посадових осіб), судів щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопо­рушення і накладення адміністративних стягнень³.

З прийняттям Господарського кодексу України можна вес­ти мову про наявність господарсько-правової юрисдикції, яка в певній мірі перетинається з адміністративною юрисдикцією, особливо в частині застосування адміністративно-госпо­дарських санкцій та відповідальності суб'єктів господарювання

¹ Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо­
нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 380-381.

² Тесленко М. В. Конституційна юрисдикція в Україні: Навч. посібник.
-К., 2003. -С. 115.

⁵ Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо­нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С 383.