ють пояснення про відомі їм обставини, можуть бути допитані як свідки;
2) визнання стороною обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення; визнання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєї провини;
3) показання свідків про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Якщо показання свідка грунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи також допитуються як свідки. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності. Кожний свідок допитується окремо. Головуючий у судовому засіданні приводить свідка до присяги, попереджає про відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від давання показань. За такими самими правилами допитується свідок за місцем його перебування (проживання), який не може бути присутнім з поважних причин у суді, суддею адміністративного суду (у справах про адміністративні правопорушення — дільничним інспектором міліції), який знаходиться за місцем проживання (перебування) свідка.
Допит малолітніх, які не досягли 14 років, і неповнолітніх, у віці від 14 до 18 років, свідків проводиться у присутності (за розсудом суду) або педагога, або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі.
Особливістю допиту неповнолітніх є те, що: по-перше, свідки які не досягли 16-річного віку, з якого настає кримінальна відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань (статті 384—385 КК України), не попереджаються про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, не приводяться до присяги; по-друге, з метою уникнення впливу на неповнолітнього за ухвалою суду із зали суду на час допиту неповнолітнього може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі;
4) письмові докази — це документи, у тому числі електронні,
акти управління, листи, телеграми, адміністративні договори
(угоди), будь-які інші письмові записи, що містять у собі відо
мості про обставини, які мають значення для справи. До пись
мових доказів належать також звіти, інформація у вигляді слів,
цифр, креслень, схем місця події, планів забудови населених
пунктів, будинків, розміщення межових знаків та ін. Документ
— це результат відображення фактів, подій явищ об'єктивної
дійсності і розумової діяльності людини1. Якщо доданий до справи документ викликає сумнів або є фальшивим, то особа, яка бере участь у справі, може просити суд (посадову особу) виключити його із числа доказів і вирішити справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи;
5) речові докази — це предмети матеріального світу, що міс
тять інформацію про обставини, які мають значення для спра
ви. Наприклад, в адміністративно-деліктних провадженнях —
це предмети, на яких залишилися сліди правопорушення
(пошкодження внутрішнього обладнання транспортних засобів
міського електротранспорту та ін.); в адміністративно-судочин
них провадженнях — це предмети, які були об'єктом неправо
мірних дій суб'єкта владних повноважень (використання елек
тронних носіїв інформації про вибори чи референдуми з пору
шенням правил). Речовими доказами є також магнітні,
електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну
інформацію про обставини, які мають значення для справи,
показання технічних засобів — швидкості руху транспорту,
виміру вмісту спирту в речовині, рівня шуму, радіологічного
забруднення та ін. Особи, якими подані речові докази, можуть
звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з дока
зом та його оглядом;
6) висновки експертів — це письмові документи про
об'єктивне, аргументоване, основане на законі вивчення, пере
вірку, аналітичне дослідження, кількісну чи якісну оцінку ви
сококваліфікованим фахівцем чи установою певного питання,
явища, предмета, документа, які вимагають спеціальних знань
у відповідній сфері суспільної діяльності, що мають значення
для адміністративної справи.
Докази, одержані з порушенням закону, судом, органом владних повноважень (посадовою особою) при розгляді й вирішенні справи не беруться до уваги (ч. З ст. 70 КАС України, ст. 251 КУпАП). Це пряма заборона брати до уваги докази, одержані незаконним шляхом. Правовий порядок і процесуальна форма збирання, закріплення, перевірки і оцінки доказів виступають як гарантії забезпечення законності й верховенства права у розгляді та вирішенні адміністративних справ.
1 Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. - С. 198.