Дослідження доказів є важливою частиною адміністративних проваджень і здійснюється судом, органом владних повноважень під час розгляду адміністративної справи. Суттєвою складовою дослідження доказів є визначення предмета доказування, який конкретизується з урахуванням кожної адміністративної справи.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення позивача і відповідача, доводи і міркування суб'єкта звернення і уповноваженої особи, установлення наявності правопорушення компетентним органом або установлення обставин, які мають інше значення для вирішення справи.
Особливість адміністративних проваджень і полягає в тому, що кожне провадження має відповідні властивості, які відмежовують один вид проваджень від іншого.
У провадженнях у сфері управління доказуванню підлягають:
1) чи підвідомча справа суб'єкта звернення розгляду даним суб'єктом владних повноважень;
2) чи порушені права та інтереси суб'єкта звернення або заінтересованої особи;
3) чи правомірні вимоги суб'єкта звернення;
4) чи правомірні адміністративні акти, процедурні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які оскаржуються;
5) чи підлягають задоволенню вимоги суб'єкта звернення або заінтересованої особи;
6) чи заподіяно майнову шкоду порушенням прав і законних інтересів суб'єкта звернення.
У провадженнях із адміністративного судочинства доказуванню підлягають наступні загальні факти:
1) факти протиправних рішень, дій чи бездіяльності органу владних повноважень, що порушують права, свободи чи інтереси фізичних і юридичних осіб.
2) факти наявності чи відсутності адміністративно-правового спору або спору про право;
3) факти наявності інтересів третіх осіб;
4) факти неможливості відмови позивача від адміністративного позову повністю або частково, а відповідача — визнати адміністративний позов повністю або частково;
5) факти необхідності забезпечення доказів;
6) факти щодо невідкладного розгляду і вирішення справи;
7) факти про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі;
8) факти залишення позовної заяви без розгляду;
9) факти зупинення та поновлення провадження у справі;
10) факти закриття провадження у справі;
11) чи підлягає позов задоволенню;
12) чи заподіяно рішенням, дією чи бездіяльністю органу владних повноважень майнову моральну шкоду;
13) чи є підстави допустити негайне виконання постанови.
Інші факти включаються до предмета доказування залежно
від конкретних обставин справи. Наприклад, неможливості виконання делегованих повноважень чи виконання адміністративного договору, правомірності проведення підрахунку голосів на виборах чи референдумі тощо.
В адміністративно-деліктних провадженнях доказуванню підлягають:
1) чи було вчинено адміністративне правопорушення;
2) чи винна дана особа в його вчиненні;
3) чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
4) чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність;
5) чи заподіяно майнову шкоду;
6) чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясування інших обставин.
Не підлягають доказуванню преюдиційні факти та загальновідомі обставини (ст. 72 КАС України, ст. 280 КУпАП).
Преюдиційні факти: 1) це факти, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, які не доказуються при розгляді інших справ, у котрих беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких (якої) встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 КАС України). Це положення грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення, за якими особи, які брали участь у справі, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти в такій справі; 2) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими Для адміністративного суду, що розглядає справу про правові