Виокремлюючи відносно самостійну царину права, необхідно віднайти складові елементи, частини, за допомогою яких установлюється, реалізується і припиняється юридичне регулювання відносин, що відбуваються у суспільстві. Відомий російський вчений С. С. Алексеев, розкриваючи соціальну природу загальних дозволів і загальних заборон, зазначає, що право за своєю природою є безпосереднім вираженням, найближчим утіленням і провідником економічних та інших глибинних процесів соціального життя1. Це об'єктивізує право, надає йому значення реального фактора у житті суспільства, забезпечує зв'язок держави і людини. Саме через зв'язок держави і людини професор В. К. Колпаков розкриває соціальне призначення адміністративного права, вказуючи на наявність публічного інтересу соціальної спільності, що визнаний і задоволений державою шляхом його правового (юридичного) забезпечення (фіксації в нормах і встановленні механізму реалізації)2.
1 Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском пра
ве. — М.: Юрид. лит., 1989. — С. 209.
2 Колпаков В. К., Кузъменко О. В. Адміністративне право України: Під
ручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 31.