ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ Б АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ


 


ності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети можуть бути піддані оглядові з участю двох понятих за відсутності власника (володільця).

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративні пра­вопорушення або у протоколі про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документів — це примусове тимчасове або постійне припинення володіння, користування та розпоря­джання певними речами або документами з метою забезпечен­ня доказів вчинення правопорушення, а також вилучення з цивільного обороту необоротоздатних та обмежено оборотоз-датних речей (ст. 265 КУпАП).

Речі й документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єк­том правопорушення, вилучаються уповноваженими особами:

— органів державної контрольно-ревізійної служби в Ук­раїні;

— органів державної податкової служби України;

— органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

— органів, правомочних здійснювати адміністративне за­тримання;

— органів, що здійснюють особистий огляд і огляд речей.
Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи

про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи їх у встановленому порядку конфіскують (наприклад, транс­портний засіб, який використовувався для перевезення неле­гальних мігрантів — ч. З ст. 206і КУпАП), або повертають во­лодільцеві (ордени, медалі, нагрудні знаки) або знищують (са­могон та апарати для його вироблення), а при оплатному вилученні речей — реалізують (транспортний засіб у разі керу­вання ним у стані сп'яніння повторно протягом року — ч. 2 ст. 130 КУпАП) в установленому законом порядку.

При вилученні речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне пра­вопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей можуть бути оскаржені заінтересованою особою до вищестоя­щого органу щодо органу, який застосував ці заходи, прокуро­ра або до суду (ст. 267 КУпАП).

Привід — на відміну від приводу у судочинному проваджен­ні з адміністративного судочинства, в якому приводу підляга­ють сторони, треті особи, свідки, в адміністративно-деліктному


провадженні привід — це примусове доставления особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі якщо відповідно до закону присутність цієї особи є обов'язковою. Підставою приводу є ухилення особи, яка притягається до від­повідальності, від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міжміського суду. Начальник органу або суддя виносить постанову про при­мусовий привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, для участі у розгляді й вирішенні справи про адміністративне правопорушення.

Обов'язковість присутності особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення визначається ч. 2 ст. 268 КУпАП. Законами України може бути передбачено й інші ви­падки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до органу, який вирішує справу, є обов'яз­ковою. Наприклад, Закон України «Про боротьбу з корупцією» передбачає обов'язкову явку особи, яка притягається до ад­міністративної відповідальності (ч. 5 ст. 12).

Водночас слід звернути увагу на те, що, крім процесуальних заходів примусу для забезпечення проваджень законодавством передбачені ще й заходи, які закріплені нормами матеріального права. По-перше, це кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) та відмова свідка від даван­ня показань або відмова експерта чи перекладача від виконан­ня покладених на них обов'язків (ст. 385 КК). По-друге, це встановлення адміністративної відповідальності за неповагу до суду (ст. 1853 КУпАП), що виражається у:

а) злісному ухиленні від явки до суду свідка, потерпілого,
позивача, відповідача;

б) непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпо­
рядженню головуючого;

в) порушенні порядку під час судового засідання;

г) вчиненні будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до
суду або встановлених у суді правил;

ґ) злісному ухиленні від явки до суду експерта або перекла­дача.

У цьому зв'язку заходи процесуального примусу в прова­дженні з адміністративного судочинства можна було б допов­нити за ст. 269 КАС України таким видом процесуального при­мусу, як складання протоколу про адміністративне правопору­шення за ст. 1853 КУпАП.