ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМ ГРОМАДЯН

 

статутної діяльності; із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав; за­конних інтересів; зі скаргою про їх порушення;

в) на рівні підзаконних нормативних актів — укази Прези­дента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р. «Про до­даткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами кон­ституційного права на звернення» від 13 серпня 2002 р., «Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому грома­дян органами державної влади, органами місцевого самовряду­вання та посадовими і службовими особами цих органів» від 14 квітня 2004 p.; постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненням громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, в установах, організа­ціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформа­ції»; відомчі нормативні акти центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, якими передбачено створення необхідних умов для реалізації консти­туційних прав громадян на письмове звернення, або особистий прийом та обов'язкове одержання обгрунтованої відповіді на звернення, а також ведення окремо від інших видів діловодства за пропозиціями, зауваженнями, заявами, клопотаннями і скаргами громадян в органах владних повноважень та установ­лення особистої відповідальності керівників організацій за стан діловодства за зверненнями громадян. У кожному органі дер­жавної влади, органі місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, засобах масової інформації прийняті від­повідні акти, що установлюють порядок і умови прийому гро­мадян, реєстрації звернень, їх розгляду і надання обгрунтованої відповіді на них.

Розмаїття нормативного матеріалу певним чином забезпе­чує повноту регулювання суспільних відносин цієї сфери, ство­рює позитивний ефект окремих проваджень за зверненням громадян. Однак значна кількість нормативного матеріалу має і певні недоліки. У більшості випадків цей нормативний ма­теріал носить відомчий, а іноді — й формальний характер, у ньому відсутня деталізація загальної процедури оскарження, обов'язковість вирішення питань у зверненні та інформування заявника про наслідки, особливо на місцевому рівні.

Усуненню цих недоліків сприяло б прийняття загального кодифікованого акта. Значну кількість норм, які містяться у ві­домчих актах, можна було б уніфікувати, а важливі аспекти про­ваджень щодо розгляду звернень громадян закріпити на законо­давчому рівні. Це стосується значної кількості питань: закріп­лення загальних правил розгляду звернень громадян; переліку процесуальних дій у справі за зверненням; строків адміністра­тивного провадження; початок і закінчення адміністративного провадження; загальні правила оскарження дій або рішень суб'єктів, уповноважених розглядати адміністративні справи за зверненнями; виконання рішень суб'єктів, уповноважених роз­глядати адміністративні справи за зверненням та ін.