статутної діяльності; із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав; законних інтересів; зі скаргою про їх порушення;
в) на рівні підзаконних нормативних актів — укази Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р. «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» від 13 серпня 2002 р., «Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів» від 14 квітня 2004 p.; постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненням громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації»; відомчі нормативні акти центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, якими передбачено створення необхідних умов для реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення, або особистий прийом та обов'язкове одержання обгрунтованої відповіді на звернення, а також ведення окремо від інших видів діловодства за пропозиціями, зауваженнями, заявами, клопотаннями і скаргами громадян в органах владних повноважень та установлення особистої відповідальності керівників організацій за стан діловодства за зверненнями громадян. У кожному органі державної влади, органі місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, засобах масової інформації прийняті відповідні акти, що установлюють порядок і умови прийому громадян, реєстрації звернень, їх розгляду і надання обгрунтованої відповіді на них.
Розмаїття нормативного матеріалу певним чином забезпечує повноту регулювання суспільних відносин цієї сфери, створює позитивний ефект окремих проваджень за зверненням громадян. Однак значна кількість нормативного матеріалу має і певні недоліки. У більшості випадків цей нормативний матеріал носить відомчий, а іноді — й формальний характер, у ньому відсутня деталізація загальної процедури оскарження, обов'язковість вирішення питань у зверненні та інформування заявника про наслідки, особливо на місцевому рівні.
Усуненню цих недоліків сприяло б прийняття загального кодифікованого акта. Значну кількість норм, які містяться у відомчих актах, можна було б уніфікувати, а важливі аспекти проваджень щодо розгляду звернень громадян закріпити на законодавчому рівні. Це стосується значної кількості питань: закріплення загальних правил розгляду звернень громадян; переліку процесуальних дій у справі за зверненням; строків адміністративного провадження; початок і закінчення адміністративного провадження; загальні правила оскарження дій або рішень суб'єктів, уповноважених розглядати адміністративні справи за зверненнями; виконання рішень суб'єктів, уповноважених розглядати адміністративні справи за зверненням та ін.