ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ЗВЕРНЕННЯМ ГРОМАДЯН

 

— подавати додаткові матеріали, а також наполягати на їх запиті органом (посадовою особою), який розглядає звернення;

— користуватися послугами адвоката, представника трудо­вого колективу, організації, яка здійснює правозахисну функ­цію за умови оформлення цих повноважень у встановленому законом порядку.

Органи владних повноважень, їх посадові особи, що розгля­дають звернення, зобов'язані:

— об'єктивно і всебічно перевірити звернення в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не по­требують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Звернення військово­службовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ розглядаються в термін п'ятнадцять днів, а ті, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються у се­миденний строк. Якщо в зазначені строки вирішити справу не­можливо, керівник відповідного органу або його заступник ус­тановлюють необхідний термін, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Однак у всіх випадках загальний термін розгляду звернення і вирішення питань, порушених у звернен­ні, не може перевищувати сорока п'яти днів;

— невідкладно вживати заходів щодо припинення неправо­мірних дій;

— забезпечувати поновлення порушених прав;

— виявляти, усувати причини та умови, які сприяли пору­шенням, та вживати заходів щодо усунення причин, що поро­джують заяви і скарги.

Не підлягають розгляду та вирішенню звернення, які:

а) не підписані автором (авторами) чи підписані, але не­
можливо встановити авторство. Таке звернення визнається
анонімним. Однак у відомчих нормативних актах це питання
може бути вирішено інакше. Наприклад, Інструкцією про по­
рядок розгляду звернень (заяв, скарг тощо) в Аудиторській па­
латі України, затвердженою Аудиторською палатою України
від 10 березня 2000 p., протокол № 87 у пункті 1.4 передбачено:
«По письмовим зверненням (заявам, скаргам тощо), не підпи­
саним заявником, кінцеве рішення приймається Спостереж­
ною радою з оцінкою обгрунтованості викладених в них обста­
вин і їх вагомості»;

б) повторні звернення до одного і того самого органу від
одного і того самого громадянина з одного і того самого питан-

ня, якщо перше звернення вирішено по суті. Про це повідом­ляється заявникові;

в) звернення осіб, визнаних судом недієздатними;

г) скарги, подані з порушеним строком їх подання. Скарга
на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу
або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з мо­
менту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу
ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Проте ке­
руючись власною правосвідомістю, пропущений строк із по­
важної причини може бути поновлений органом чи посадовою
особою, що розглядають скаргу (ст. 17).

На стадії ухвалення рішення у всіх випадках орган владних повноважень, його посадова особа, яка розглядає звернення письмово, повідомляє громадянина про результати перевірки звернення і суть прийнятого рішення. Одночасно вживає за­ходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків і вирішує питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; роз'яснює поря­док оскарження прийнятого рішення; на прохання громадяни­на не пізніш як місячний термін доводить прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колек­тиву чи об'єднання громадян за місцем проживання громадя­нина.

На стадії перегляду рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням орган владних повноважень, їх посадові особи, що розглядають звернення, мають право скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України. Законодавець не встановлює строків оскарження рішень органів владних повноважень, їх посадових осіб за пропозиціями (зауваженнями) та заявами (клопотання­ми), а вказує лише на інстанції подання скарги. Першою інс­танцією оскарження дії чи рішення органу владних повнова­жень, їх посадових осіб визнається вища в управлінській ієрар­хії структура у порядку підлеглості, тобто скарга подається вищому органу або посадовій особі. Проте це не позбавляє гро­мадянина можливості відповідно до чинного законодавства безпосередньо звернутися до суду. Другою інстанцією є суд. До суду скарга подається, коли: а) відсутня вища в управлінській ієрархії структура, посадова особа; б) громадянин не пого­джується з прийнятим за скаргою вищим органом чи посадо­вою особою у порядку підлеглості рішенням. Щодо строків