Підвідомчість адміністративних справ

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами у фор­мі цивільного, господарського, адміністративного, криміналь­ного, а також конституційного судочинства¹. Але який конкрет­но суд повинен розглядати ту чи іншу справу, залежить від роз­межування компетенції між ними в здійсненні правосуддя. Відповідно до такого розмежування правосуддя в адміністра­тивних справах здійснюється адміністративними судами. Юрис­дикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ст. 4 КАСУ). В цьому зв'язку деякі автори підкреслюють, що визначальним для за­своєння завдань діяльності адміністративних судів є поняття справи адміністративної юрисдикці².

Як на нашу думку, такий підхід до визначення (засвоєння) завдань адміністративного суду аж ніяк не характеризує сферу діяльності та компетенцію адміністративних судів. Адже право вирішення адміністративних справ надане не тільки судовим, а й державним органам адміністративної юрисдикції, органам місцевого самоврядування тощо. Для відмежування компетен­ції судів загальної юрисдикції (а адміністративний суд є судом юрисдикції) від компетенції інших юрисдикційних органів, у тому числі й відмежування між судами, вводиться поняття «підвідомчості» справ. Щоправда, законодавець використовує поняття «компетенція» (ст. 17 КАСУ) або ще ширше поняття

¹ Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3018-
Ш // ВВР. - 2002. - № 27-28. - Ст. 1.

² Бевзенко В. М. Адміністративні суди України: Навч. посібник. — К.:
Алерта; КНТ, 2006. - С 77.

ГЛАВА 12

«адміністративна юрисдикція». Проте і компетенція, і ад­міністративна юрисдикція — це встановлені законом повнова­ження суду, які пов'язані скоріше з визначенням порядку від­правлення правосуддя, ніж з визначенням кола справ віднесен­ня до відання того чи іншого суду.

На наш погляд, інститут підвідомчості науково обґрунтова­ний в юридичній літературі¹, традиційно використовувався за­конодавцем для визначення кола справ, віднесених до відання органів адміністративної юрисдикції (гл. 17 КУпАП). Підві­домчість справ про адміністративні правопорушення) є одним із наукових прийомів (засобів) розмежування компетенції юрисдикційних органів та має практичне значення для розгля­ду і вирішення адміністративної справи.

Поважаючи процесуальні новели у Кодексі адміністратив­ного судочинства України, а також у Цивільному процесуаль­ному кодексі України, вбачаємо за доцільне, з точки зору нау­кового обґрунтування, розмежування повноважень між судами досліджувати з позицій підвідомчості справ.

Підставою розмежування підвідомчості справ між судами та іншими юрисдикційними органами є чотири загальні критерії (ознаки):

а) наявність правового спору чи спору про право у відповід­
ній сфері правового регулювання;

б) суб'єктивний склад осіб, які беруть участь у справі;

в) змістовний (предметний) склад спору;

г) непоширеність юрисдикції інших юрисдикційних органів
(судів) на спірні правовідносини, визначені законом.

Наявність правового спору є обов'язковим критерієм при вирішенні питання щодо підвідомчості справи суду. Для ад­міністративного судочинства це може бути лише публічно-пра­вовий спір, який характеризується наступними ознаками:

1) це — спір про права та обов'язки суб'єктів публічно-пра­вових відносин у сфері виконавчої влади або місцевого само­врядування, тобто наявність спірних правовідносин;

2) виникнення такого спору обумовлено наявністю публіч­но-правового конфлікту, приводом для якого є негативне став-

¹ Чорнооченко С І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С 86; Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Ха-ритонової / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Араке-лян та ін. — Харків: Одіссей, 2005. — С 74; Щербина В. С Господарське право: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 461.