Система адміністративних судів України складається з чотирьох ланок: а) місцеві суди; б) апеляційні суди; в) Вищий адміністративний суд України; г) Верховний Суд України. Але який конкретно суд повинен розглядати ту чи іншу адміністративну справу, залежить від підсудності цих справ. Тобто, для того щоб звернутися до суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача, треба чітко усвідомлювати правила підсудності, які встановлюються законом з урахуванням низки юридичних ознак, властивостей та особливостей провадження певних (конкретних) груп адміністративних справ.
На відміну від підвідомчості, яка розмежовує компетенцію між юрисдикційними органами (судами також) у сфері всієї процесуальної діяльності за ознаками наявності або відсутності конкретного виду правового спору чи спору про право, суб'єктивного складу учасників справи та змістовних вимог спору, підсудність розмежовує компетенцію юрисдикційних органів (судів також) у конкретних процесуальних провадженнях щодо розгляду і вирішення справ з урахуванням юридичних ознак та особливостей. Визначити підсудність означає встановити, якої ланки, який суд згідно із законом повинен здійснювати судочинство в тій чи іншій справі у підвідомчих йому провадженнях.
Критерієм визначення законодавцем компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи є правила, в основу яких покладені наступні юридичні ознаки та властивості:
1) юридична природа і характер публічно-правового спору, його предметна спрямованість;
2) суб'єктивний склад сторін спірних правовідносин;
3) місцезнаходження позивача та відповідача;
4) компетентність органу владних повноважень за його
ієрархічною структурою побудови, приналежністю до держав
них чи громадських органів;
5) рівень і повноваження адміністративних судів;
6) особливості проваджень окремих видів публічно-правових спорів тощо.
Отже, розподіл справ між адміністративними судами і закріплення їх правовими нормами здійснюється законодавцем