ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
комісії України до Вищого адміністративного суду України (ст. 176 КАС України);
2) припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісності за зверненням з позовною заявою Голови Верховної ради України до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ст. 180 КАСУ);
3) анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії у разі: невиконання політичною партією вимоги про утворення та реєстрацію своїх обласних, міських, районних організацій; виявлення протягом трьох років із дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах; невисування протягом десяти років своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч. З ст. 19) анулювання реєстраційного свідоцтва вирішується окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ. А Законом України «Про політичні партії України» від 5 квітня 2001 р. (ст. 24)1 передбачено, що орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються;
4) заборона (примусовий розпуск, ліквідація) політичної
партії відповідно до Кодексу адміністративного судочинства Ук
раїни (ч. З ст. 19) вирішується окружним адміністративним су
дом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ,
а Законом України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня
2001 р. (ст. 21)2 передбачено, що політична партія може бути за
поданням Міністерства юстиції України чи Генерального про
курора України заборонена в судовому порядку (без визначен
ня конкретної підсудності) у випадку порушення вимог щодо
створення і діяльності політичних партій, встановлених Конс
титуцією України та іншими законами України. До порушень
щодо утворення і діяльності політичної партії належать умови,
якщо її програмні цілі або дії спрямовані на: ліквідацію неза
лежності України; зміну конституційного ладу насильницьким
шляхом; порушення суверенітету і територіальної цілісності
України; підрив безпеки держави; незаконне захоплення дер-
1 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 23. — Ст. 118.
2 Там само.
жавної влади; пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної ворожнечі; посягання на права і свободи людини; посягання на здоров'я населення тощо. Політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Частиною 3 ст. 5 зазначеного закону передбачено, що в першій інстанції справу про заборону політичної партії розглядає Верховний Суд України.
Відповідно до змісту ст. 22 та п. 4 ст. 32 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. політична партія може бути заборонена (примусово розпущена, ліквідована) також за поданням легалізуючого органу або прокурора (не персоніфіковано якого прокурора) у разі систематичного або грубого порушення обмежень щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями чи зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.
Разом з тим слід звернути увагу, що розгляд справ: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії; про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії законодавством України чітко не визначено ані предметної та інстанційної підсудності цих адміністративних справ, ані форми звернення до суду. Так, у Законі «Про об'єднання громадян» (статті 31, 32) питання предметної, територіальної, інстанційної підсудності взагалі не визначені. Не вирішені вони і в Кодексі адміністративного судочинства України, незважаючи на те, що ст. 50 передбачає можливість об'єднання громадян бути відповідачем у цих питаннях, а який суд розглядає — залишається невизначеним ані територіально, ані інстанційно. Щоправда, адміністративно-процесуальним законом передбачена альтернативна підсудність (ч. 5 ст. 18, ч. 4 ст. 19 КАСУ), однак, на нашу думку, вирішення цих питань за допомогою норм альтернативної підсудності призведе до плутанини і взагалі не буде реалізованим. У Законі «Про політичні партії в Україні» (статті 5, 24) питання підсудності віднесені до компетенції Верховного Суду України, в той час, як Кодексом адміністративного судочинства (ч. З ст. 19)
— до компетенції окружного адміністративного суду, юрисдикція якого поширюється на м. Київ. Немає й однозначного тлумачення форми звернення: у зазначених законах до суду звертаються за поданням; у Кодексі адміністративного судочинства
— за адміністративним позовом.