ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

 

Така невизначеність у законодавстві практично позбавляє орган владних повноважень можливості на звернення до суду щодо застосування норм про анулювання реєстраційного сві­доцтва чи заборону політичної партії (об'єднання громадян). Ця невизначеність у законодавстві сприяє тому, що лише в Україні можуть діяти і брати участь у виборах дивовижні «пар­тія прибічників Путіна», «Русский союз» тощо з гаслами «З нами Бог і Росія», назви яких кажуть самі за себе — про інтереси яких держав піклуються їх засновники.

Зрозуміло, що у демократичній державі дозволено все, що не заборонено законом. Проте безмежна демократія без ураху­вання рівня суспільного розвитку, свідомості, ступеня загрози економічній, ідеологічній, інформаційній, державній безпеці перетворюється на неповагу до власного народу. Така пильна увага до цього питання обумовлена тим, що багато політичних партій на сьогодні не відповідають вимогам чинного законо­давства, потребують відповідної реорганізації, а у певних ви­падках мають бути ліквідовані. Адже відомо, що жодна із пар­тій (об'єднань громадян) не виробляє матеріальних цінностей, а споживає добуте працею інших за рахунок податків, зборів, внесків тощо. Навіть спонсорська допомога — це вилучені із заробітної плати працівника гроші або сплачені кошти за това­ри споживання понад ті, які б могли бути сплачені. Тому для суспільства не байдужа кількість партій та їх ідеологія.

Враховуючи значний вплив політичних партій на свідомість громадян, державне будівництво, законотворчу та правозасто-совну діяльність, доцільним було б, на наш погляд, до законів України «Про об'єднання громадян», «Про політичні партії в Україні» та Кодексу адміністративного судочинства України внести відповідні зміни, за якими чітко й остаточно було б урегульовано предметну, територіальну, інстанційну підсуд­ність та форму звернення до адміністративного суду. В цьому питанні не може бути невизначеності та подвійного тлумачен­ня. Розділ III Кодексу адміністративного судочинства України, главу 6 «Особливості провадження в окремих категоріях ад­міністративних справ» доповнити статтею 175^і «Особливості провадження у справах щодо анулювання реєстраційного сві­доцтва або заборону політичної партії (об'єднання громадян)», норми якої повинні регулювати питання суб'єктного складу щодо звернення з позовом до адміністративного суду, строки розгляду справи, наслідки неприбуття у судове засідання осіб,

які зацікавлені у вирішенні справи, особливості винесення су­дового рішення та його оприлюднення, а також порядок оскар­ження та інші питання, що стосуються особливостей анулю­вання реєстраційного свідоцтва чи заборони політичної партії (об'єднання громадян).

Зміст ст. 104 КАС України вказує на те, що адміністратив­ний суд розглядає справи в порядку позовного провадження, тобто для того, щоб порушити провадження про захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин в ад­міністративному суді, необхідно звернутися до нього тільки з адміністративним позовом. Для позовного провадження харак­терні певні ознаки:

1) між сторонами є спір. В адміністративному судочинстві цей спір повинен виникати із публічно-правових відносин;

2) спір стосується (допускає) оскарження не тільки фактич­них обставин рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень), а й самих правовідносин вимоги про зобов 'язання відповідача вчинити відповідні дії чи утриматися від цього;

3) подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою (ст. 105 КАС України), в якій позивач фор­мулює свою вимогу до суб'єкта владних повноважень, а у ви­падках, передбачених законом, і до інших осіб про судовий захист прав і інтересів як власних, так і інших осіб, держави та суспільства в цілому також.

Поняття адміністративного позову законодавець закрцтлює у п. 6 ч. 1 ст. З КАС України і визначає, що адміністративний позов — звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Визначення поняття адміністративного позову на законодавчому рівні зні­має низку дискусійних питань, які мають місце у цивільно-про­цесуальній літературі¹. Проте дослідники з питань адміністра­тивного судочинства звертають увагу на те, що в адміністратив­ному судочинстві без застережень можна застосувати вчення про структуру позову, вироблене у доктрині цивільного судо­чинства², з чим не можна не погодитися, адже підстави, предмет

¹ Чорнооченко С І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.:
-Центрнавч. літератури, 2004. — С. 123—124.

² Адміністративна юстиція: Європейський досвід і пропозиції для Украї­
ни / Авт.-упоряд. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. — К.: Факт, 2003. — С 65;
Основиадміністративного судочинства в Україні: Навч. посібник для юри­
дичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александрової,
Р О. Куйбіди. - К.: Конус-Ю, 2006. - С 82.