Поділ кримінального права України на Загальну і Особливу частини зумовлений, перш за все, тим, що такий поділ має місце в Кримінальному кодексі України – основному нормативно-правовому акті, який „представляє” цю галузь права в правовій системі держави. У свою чергу поділ КК на Загальну і Особливу частини є традиційним для так званої континентальної (романо-германської) системи (сім'ї) права, починаючи з кримінального кодексу Франції 1971 року.
У навчальній літературі з кримінального права зазначається: „до Загальної частини входять норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Ці норми містяться в Загальній частині КК. Особлива частина кримінального права містить у собі норми, які описують конкретні види злочинів з вказівкою видів покарання і тих меж, в яких вони можуть бути призначені за вчинення даних злочинів. Норми Особливої частини зосереджені в Особливої частині КК”.
При цьому підкреслюється нерозривний зв'язок норм Загальної та Особливої частин кримінального права, неможливість їх окремого застосування.
Сформульовані подібним чином положення потребують деяких уточнень, а саме:
1. У загальній теорії права виділяють два різновиди правових норм: норму-припис (нормативний припис) і логічну норму. Нормативний припис – це елементарне, логічно завершене державно-владне веління, безпосередньо виражене в тексті нормативного юридичного акта. Логічна норма – це загальне правило, яке виявляється логічним шляхом і втілює в собі органічні зв'язки між кількома нормативними приписами, що можуть міститися в різних частинах, розділах (главах) відповідного нормативного юридичного акта чи навіть у кількох окремих нормативних юридичних актах.
Таким чином, якщо здійснюється поділ норм кримінального права України на норми Загальної частини і норми Особливої частини, мова в даному разі йде про нормативні приписи. Якщо ж підкреслюється єдність норм Загальної та Особливої частин кримінального права України, їх нерозривний зв'язок, то, очевидно, маються на увазі логічні норми даної галузі права.
2. За своїм змістом основний вид нормативних приписів Особливої частини кримінального права України передбачає специфічні ознаки злочинів певних видів (окремих різновидів таких злочинів) та види і межі покарань за їх вчинення. Однак крім зазначеного основного виду нормативних приписів, Особлива частина кримінального права України включає принаймні ще два види:
а) - нормативні дефініції, в яких розкриваються вживані в Особливої частині КК поняття і терміни, наприклад, примітки до статей 176, 177, ч. 1 ст. 185, ст. 189, 192 КК;
б) - нормативні приписи, в яких передбачені умови звільнення від кримінальної відповідальності за злочини певних видів (так звані спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності), наприклад, ч. 1 ст. 111, ч. 4 ст. 212 КК та інші.
3. Нормативні приписи Особливої частини кримінального права України можуть міститися не лише в Особливій частині КК. Так, Указом Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року „Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблений купонів багаторазового використання” було встановлено кримінальну відповідальність за вказані дії „на період дії цих купонів”. Постановою Верховною Ради України „Про застосування статей 154, 1556 Кримінального кодексу України та статей 1602, 2081 Кодексу України про адміністративні правопорушення” № 2941 від 26 січня 1993 року було розкрито, зокрема, поняття „незаконна торгівельна діяльність”, визначено умови кримінальної відповідальності за неї. Тим самим були сформульовані – за межами КК – окремі кримінально-правові норми – дефініції.
З урахуванням цих уточнень Особлива частина кримінального права України в її нормативному значенні може бути визначена як система нормативних приписів, які містяться в Особливої частині КК та інших нормативних актах і передбачають специфічні ознаки злочинів певних понять і термінів, що вживаються в зазначених нормативних актах, а також встановлюють умови звільнення від кримінальної відповідальності за злочини певних видів.