Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна.

Незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК).

Об'єктом цього злочину є передбачений законодавством порядок приватизації державного і комунального майна.

Предмет злочину – державне і комунальне майно.

Приватизація – це відчуження майна, що перебуває у держав­ній або комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб. Приватизація регулюється Законами України: „Про приватиза­цію державного майна” (в редакції від 26.06.2008 р.), „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватиза­цію)” (в редакції від 27.4.2007 р.) й іншими нормативно-пра­вовими актами. Основні цілі, пріоритети та способи приватизації ви­значаються в Державній програмі приватизації, яка затверджується Верховною Радою України законом України один раз в три роки.

Заниження вартості майна означає визначення її способом, який взагалі не передбачений законами про приватизацію або, хоч і передбачений, але не має застосовуватися в конкретному випадку. Методика оцінки вартості майна в основному залежить від того, яке майно приватизується і яким способом.

Затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, є виключною компетенцією Верховної Ради України (п. 36 ст. 85 Конституції України). Він передбачений в ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна”, а та­кож Законом України „Про перелік об'єктів права державної влас­ності, що не підлягають приватизації” від 7 липня 1999 року.

Приватизація неправомочною особою означає приватизацію особою, яка за законодавством не може бути суб'єктом приватизації.

Цей злочин вважається закінченим з моменту переходу майна, що приватизується, до покупця – фізичної чи юридичної особи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом злочину можуть бути працівники органів приватиза­ції та інші особи.

У частині 2 ст. 233 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна держав­ної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинені групою осіб за попередньою змовою. Великим розміром визнається незакон­на приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів переви­щує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Покарання, за злочин: за ч. 1 ст. 233 КК – позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. 2 ст. 223 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК). Предмет цього злочину – приватизаційні папери. Згідно зі ст. 1 Закону України „Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 року приватизаційні папери – це особливий вид державних цінних па­перів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, держав­ного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Предметом цього злочину є чужі при­ватизаційні папери.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується купів­лею, продажем або іншою незаконною передачею чужих приватиза­ційних паперів (наприклад, використання для розрахунків або як за­ставу для забезпечення платежів підприємств), або розміщенням та іншими операціями з чужими приватизаційними документами без належного дозволу (наприклад, посередницька діяльність з привати­заційними паперами без ліцензії).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з передбачених у ст. 234 КК дій.

Суб'єктивна сторона злочину – умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка не є власником приватизаційних паперів.

Частина 2 ст. 234 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235 КК, або організованою групою, або з використанням службового становища.

У частині 3 ст. 234 КК встановлена відповідальність за викрадення приватизаційних паперів.

Викрадення означає протиправне таємне або відкрите вилучен­ня чужих приватизаційних паперів поза або всупереч волі особи, у якої вони знаходяться, і обертання їх на свою або інших осіб ко­ристь. Викрадення може бути поєднане із застосуванням фізичного або психічного насильства або без такого. Тобто викрадення охоп­лює всі ті способи вилучення майна, які характеризують крадіжку (ст. 185 КК), грабіж (ст. 186 КК) і розбій (ст. 187 КК). У разі застосування насильства, що згідно із законом карається більш суворим покаран­ням, вчинене необхідно додатково кваліфікувати за статтями про злочини проти життя та здоров'я особи.

Протиправне заволодіння приватизаційними паперами шляхом обману, зловживання довірою або зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також їх привласнення чи розтрата кваліфікується як злочин проти власності (статті 190 і 191 КК).

Злочин вважається закінченим, якщо приватизаційні папери вилучені, а винний отримав можливість користуватися чи розпоря­джатися ними.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел, що поєднаний з корисливим мотивом.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 234 КК – штраф від ста до п'яти­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні ро­боти на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 234 КК – позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, за ч. 3 ст. 234 КК – позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Недотримання особою обов'язкових умов щодо привати­зації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК). Предмет цього злочину – документи, необхідні для приватизації державного і комунального майна.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується поданням неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотриман­ням вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених зако­нами та іншими нормативно-правовими актами.

Диспозиція ст. 235 КК є бланкетною і вимагає звернення до законів та інших нормативно-правових актів про приватизацію для визна­чення у кожному конкретному випадку переліку необхідних доку­ментів, що подаються покупцями майна, а також обов'язкових умов приватизації. Це, наприклад, зобов'язання, передбачені бізнес-пла­ном, планом приватизації або умовами аукціону, конкурсу, викупу, які обов'язково включаються до договору купівлі-продажу майна, яке приватизується.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з указаних дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа. За недотримання обов'язко­вих умов щодо приватизації несе відповідальність особа, яка зо­бов'язана їх дотримуватися згідно із законодавством про привати­зацію.

Покарання за злочин: за ст. 235 КК – штраф від ста до чотирьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні ро­боти на строк до двох років.