Порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку.

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозай­мистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріа­лами (ст. 267 КК). Предметом злочину є вибухові речовини і радіоак­тивні матеріали, їх поняття дано при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 і 262 КК.

Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил безпечного поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами: правил зберігання, використання, обліку, перевезення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також неза­конному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або ванта­жем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами може бу­ти вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності.

Правила зберігання вибухових речовин і радіоактивних мате­ріалів передбачають знаходження їх у безпечному стані, у певному місці, а також попередження їх викрадення чи втрати. Правила ви­користання встановлюють безпечні способи їх застосування, а правила обліку вимагають контролю за їх рухом, своєчасною фікса­цією їх надходження, реєстрацією (документування) видачі, витра­чання і повернення тощо. Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне переміщення різними видами транспорту, а інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні способи виготовлення, випробуван­ня, знищення тощо даних предметів.

Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем означає їх відправлення для доставки в те або інше місце. Пересилання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із дотрима­нням відповідних правил безпеки.

Порушення правил поводження спричиняє кримінальну відповідальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку заги­белі людей або настання інших тяжких наслідків.

З суб'єктивної сторони порушення правил поводження з вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем можливе лише з пря­мим умислом. Щодо створення небезпеки загибелі людей або наста­ння інших тяжких наслідків вина може бути тільки необережною.

Суб'єкт злочину спеціальний – особа, яка має дозвіл на пово­дження з цими предметами, і у зв'язку з цим зобов'язана дотриму­ватися правил безпеки поводження з ними.

Суб'єктом незаконного пересилання поштою або вантажем вибухових, легкозаймистих та їдких речовин або радіоактивних матеріалів може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 267 КК передбачена відповідальність за ті самі діяння, а також за незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 267 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 267 КК – по­збавлення волі на строк від трьох до дванадцяти років.

Порушення вимог режиму радіаційної безпеки (ст. 267-1 КК). Об'єктивна сторона злочину полягає у переміщенні будь-яким способом за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселенні без надання передбаченого законом дозволу або проведенні дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного і тваринного походження, промислової або іншої продукції, тварин, риби, рослин або будь-яких інших об'єктів.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є ядерна або радіаційна безпека.

З суб'єктивної сторони порушення вимог режиму радіаційної безпеки може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа.

У частині 2 ст. 267-1КК передбачена відповідальність за придбання з метою використання або збуту об'єктів, визначених у частині першій цієї статті, якщо факт їх походження із зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення заздалегідь відомий винній особі.

У частині 3 ст. 267-1КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені з метою збуту, або збут об'єктів, визначених у частині першій цієї статті.

У частині 4 ст. 267-1КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені службовою особою або повторно, а також якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 267-1 КК – штраф від п'ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від одного до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 267-1 КК – штраф від сімдесяти до вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 267-1 КК – штраф від сімдесяти п'яти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до п'яти років, або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 4 ст. 267-1 КК – позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вто­ринної сировини (ст. 268 КК). Предметом цього злочину є відходи і вторинна сировина та речовини або матеріали, що належать до ка­тегорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відходи” від 5 березня 1998 року відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Деякі (окремі) види відходів виступають як вторинна сировина.

Вторинна сировина – це залишки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що утворюються у процесі виробництва, або залишки предметів споживання та їх тари, придатні для подальшого використання.

Порядок ввезення в Україну окремих видів відходів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів можливий лише у разі надан­ня дозволу Мінекоресурсів України.

Небезпечні відходи – це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну небез­пеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, та які потребують спеціальних методів і способів поводження з ни­ми. Перелік небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Об'єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на територію України чи транзиті через її територію: відходів або вторинної сиро­вини без належного дозволу, речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення.

Ввезення на територію України предмета – це його перемі­щення через кордон України.

Транзит відходів – це безперервне перевезення відходів від одного кордону національної території до іншого без зберігання, за виключенням зберігання, зумовленого тех­нологічним процесом перевезення відходів.

Злочин вважається за­кінченим з моменту перетину вантажу з відходами або вторинною сировиною кордону України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 268 КК – штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 268 КК – штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення во­лі на строк до трьох років.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК). Предметом цього злочи­ну є вибухові і легкозаймисті речовини. Поняття вибухових речо­вин дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 262 КК.

Легкозаймис­ті речовини – це вогненебезпечні речовини, які здатні самозайма­тися або легко спалахувати і цим викликати або підсилювати пожежу.

Об'єктивна сторона злочину полягає у незаконному переве­зенні на повітряному судні зазначених речовин. Перевезення цих речовин означає їх транспортування, доставку повітряним транс­портом. Поняття повітряного судна дано у ч. 2 ст. 15 Повітряного кодексу України.

Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без відповідного дозволу (ст. 63 Повітряного кодексу Украї­ни) або перевезення таких вибухових або легкозаймистих речовин, які не підлягають транспортуванню на повітряних суднах (ст. 75 По­вітряного кодексу України).

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 269 КК передбачена відповідальність за цей злочин, якщо він спричинив загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 269 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеження волі до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.; за ч. 2 ст. 269 КК – позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Порушення встановлених законодавством вимог пожеж­ної безпеки (ст. 270 КК). Об'єктивна сторона цього злочину полягає у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпе­ки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

По­рушення встановлених законодавством вимог пожежної безпе­ки може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності. Під вста­новленими законодавством вимогами пожежної безпеки слід ро­зуміти положення, які встановлюють норми і правила щодо запобі­гання виникненню пожеж. Вимоги пожежної безпеки включаються в стандарти, паспорти, норми, правила, положення, інструкції.

Відповідальність за ст. 270 КК настає лише тоді, коли порушення вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, якою за­подіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому роз­мірі.

Пожежа – це неконтрольоване горіння предметів поза спеці­альним вогнищем, що створює безпосередню небезпеку для життя і здоров'я, майна і (або) довкілля, нормальній діяльності підприємств, установ чи організацій або заподіює їм шкоду.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є наслідки: шкода здоров'ю людей або майнова шкода у великому розмірі.

Шкода здоров'ю людей – заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень одній або більше особам. Відповідно до примітки до ст. 270 КК КК майнова шкода вважається заподіяною у великих розмі­рах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більш разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона злочину щодо порушення вимог пожеж­ної безпеки може бути як умисел, так і необережність, а щодо на­слідків (шкоди здоров'ю людей або майнової шкоди) – лише необе­режність.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 270 КК передбачена відповідальність за те саме діян­ня, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки. Майнова шкода вважається заподіяною в особливо великих розмірах, якщо прямі збит­ки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 270 КК).

Покарання за злочин за ч. 1 ст. 270 КК – штраф від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 270 КК – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.