Посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК). Безпосередній об'єкт цього злочину – суспільні відносини, які забезпечують охорону життя осіб, які мають міжнародний захист.
Потерпілим від цього злочину може бути лише представник іноземної держави або інша особа, яка має міжнародний захист. Такий захист передбачений міжнародним правом, зокрема Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14 грудня 1973 року. Відповідно до цієї Конвенції особами, що користуються міжнародним захистом визнаються:
1) - глава держави, у тому числі кожний член колегіального органу, який виконує функції глави держави згідно з конституцією відповідної держави, глава уряду чи міністр закордонних справ, який перебуває в іноземній державі, а також члени його сім'ї, які його супроводжують;
2) - будь-який представник чи службова особа держави, чи будь-яка службова особа, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який на той час, коли проти нього, його офіційних приміщень, його житлового приміщення чи його транспортних засобів було вчинено злочин, має право згідно з міжнародним правом на спеціальний захист від будь-якого нападу на його особу, свободу і гідність, а також члени його сім'ї, що проживають з ним.
Для встановлення кола осіб, які мають міжнародний захист, також мають значення: Конвенція про привілеї та імунітети ООН 1946 року, Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року, Віденська конвенція про консульські зносини 1963 року, Конвенція про спеціальні місії 1969 року, Конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року тощо.
Об'єктивну сторону цього злочину утворять вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист.
Злочин вважається закінченим, коли вчинені дії безпосередньо спрямовані на позбавлення життя зазначеної особи.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом і метою впливу на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист, або на діяльність держави чи організацій, які вона представляє, або вчинення з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.
Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.
Покарання за злочин: за ст. 443 КК – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист(ст. 444 КК). Безпосередній об'єкт цього злочину – суспільні відносини, які забезпечують охорону волі і приміщень осіб, які мають міжнародний захист.
Потерпілими від цього злочину можуть бути особи, які мають міжнародний захист. Вони визначаються аналогічно ст. 443 КК.
Об'єктивну сторону цього злочину утворять: напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб.
Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на негайне досягнення злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної небезпеки його застосування.
Викрадення означає протиправне відкрите або таємне захоплення людини, поєднане з подальшим перевезенням її до іншого місця.
Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 444 КК дій.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і метою впливу на характер діяльність осіб, які мають міжнародний захист, або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.
Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа. У частині 2 ст. 444 КК передбачена відповідальність за погрозу вчинення дій, передбачених частиною 1 цієї статті.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 444 КК – позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 444 КК – виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.
Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (ст. 445 КК). Безпосередній об'єкт цього злочину – порядок використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Об'єктивну сторону цього злочину утворить незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, крім випадків, передбачених КК.
Символіка Червоного Хреста і Червоного Півмісяця – це емблеми у вигляді червоного хреста і (або) червоного півмісяця на білому тлі, назви (слова „Червоний Хрест” і (або) „Червоний Півмісяць”) і спеціальні розпізнавальні сигнали (світлові, радіо-, електронні).
Ця символіка використовується для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна, місць або територіальних зон і виконує захисну і розпізнавальну функції.
Захисна функція означає, що під час війни або збройного конфлікту зображення Червоного Хреста або Червоного Півмісяця є видимим позначенням міжнародного захисту медичного персоналу, медичних формувань і санітарно-транспортних засобів.
Розпізнавальна функція передбачає використання символіки для позначення приналежності людини або об'єкта міжнародному руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, розпізнавання медичних формувань і санітарно-транспортних засобів.
Для визначення незаконності використання символіки у конкретному випадку необхідно звертатися до інших нормативно-правових актів, зокрема, до Закону України „Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні” від 8 липня 1999 року, Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 року і Додаткових протоколів до них від 8 червня 1977 року.
Незаконне використання символіки може виражатися у носінні її особами, які не мають на це права, незаконному позначенні транспортних засобів та іншого майна, використанні майна з незаконно нанесеною символікою тощо.
Стаття 445 КК передбачає загальну норму про незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Тому вона не застосовується, якщо дії можна кваліфікувати за статтями, що передбачають спеціальну норму, наприклад, як військовий злочин за ст. 435 КК. Незаконне використання зазначеної символіки може бути кваліфіковане і за ст. 438 КК як порушення законів та звичаїв війни, наприклад, якщо таким чином особа симулює володіння статусом, що надає захист, при вчиненні вбивств, нанесенні поранень, захопленні в полон противника.
Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила дії, передбачені ст. 445 КК.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.
Покарання за злочин: за ст. 445 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.
Піратство (ст. 446 КК). Кримінальна відповідальність за піратство встановлена відповідно до Женевської конвенції про відкрите море 1958 року і Міжнародної морської конвенції 1982 року.
Безпосередній об'єкт цього злочину – безпека міжнародного мореплавства. Додатковим об'єктом можуть виступати відносини власності, а також життя, здоров'я, свобода, права та законні інтереси екіпажу або пасажирів морського чи річкового судна.
Об'єктивну сторону злочину утворить використання озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.
Під морським і річковим судном розуміють будь-яке судно, у тому числі підводне, незалежно від його практичного призначення і використання.
Всі піратські дії, передбачені ст. 446 КК, вчиняються з використанням судна. Таким піратським судном, відповідно до зазначених вище міжнародних конвенцій, як правило, виступає приватновласницьке судно. Використання військового корабля та іншого державного судна може кваліфікуватися як піратство лише у тих випадках, коли над ними встановлений контроль екіпажу, який вчинив заколот, або вони були захоплені сторонніми особами та в інших подібних випадках, коли вони фактично незаконно знаходилися під владою приватних осіб і використовувалися в їх інтересах.
Захоплення іншого судна означає самовільне встановлення фактичного панування (влади) над ним з отриманням можливості його використання на власний розсуд.
Під насильством розуміють фізичне насильство щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна або погроза його застосування.
Інші ворожі дії щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна можуть виражатися у позбавленні або обмеженні волі, захопленні в рабство, нарузі над їх гідністю тощо.
Обов'язковою ознакою піратства є місце його вчинення – відкрите море або інше місце поза юрисдикцією будь-якої держави. Вчинення таких дій у межах території держави кваліфікується за іншими статтями КК як захоплення морського чи річкового судна (ст. 278 КК), бандитизм (ст. 257 КК), розбій (ст. 187 КК), грабіж (ст. 186 КК) тощо.
Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 446 КК дій.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди.
Суб'єктом цього злочину може бути член екіпажу чи пасажир піратського судна.
У частині 2 ст. 446 КК встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей (хоча б однієї людини) чи інші тяжкі наслідки (наприклад, затоплення судна).
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 446 КК – позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 446 КК – позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.