Злочин є різновидом правопорушення, однак його слід відрізняти від цивільно-правових деліктів, адміністративних і дисциплінарних правопорушень.
Головною відмінністю злочину від інших правопорушень визнається характер протиправності. Злочини завжди порушують закон про кримінальну відповідальність. Інші правопорушення виступають проти норм інших галузей українського права, не тільки законів, але й ще підзаконних нормативно-правових актів.
Наслідком вчинення злочину є застосування самого суворого заходу державного примусу – покарання з наступною судимістю. Інші правопорушення супроводжуються менш жорсткими заходами впливу та стану судимості за собою не тягнуть.
Деякі злочини посягають на такі суспільні відносини, на які інші правопорушення посягати не можуть (життя людини, національна безпека). Характер суспільної небезпеки, який визначається об’єктом посягання, дозволяє віднести такі діяння лише до злочинів. Труднощів у розмежуванні злочинів та інших правопорушень при цьому не виникає.
Необхідність визначення критеріїв розмежування злочинів та інших правопорушень виникає при наявності суміжних (різних, а іноді аналогічних) правопорушень, що відносяться до інших галузей права, але посягають на один об’єкт. За своїми об’єктивними ознаками адміністративне правопорушення зовні схоже зі злочином. Наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, може бути як злочином (стаття 286 КК України), так і адміністративним правопорушенням (порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами (стаття 121 КУпАП); участь водіїв мотоциклів та інших транспортних засобів у групових пересуванні, зупинці чи стоянці (стаття 1221 КУпАП); перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інших правил).
У теорії переважає позиція, відповідно до якої злочини і адміністративні правопорушення розмежовуються за ступенем суспільної небезпечності чи «шкідливості». Однак самі ці ступені в кількісному відношенні не визначені ні в літературі, ні в законі, і зробити це уявляється неможливим, оскільки математично точними, чітко визначеними чисельними вираженнями сутність злочину і адміністративного правопорушення виразити не можна. Саме тому І. П. Голосніченко зазначає, що поняття «шкідливість», виступає в ролі родового щодо поняття «небезпечність». Проступки мають різний ступінь шкідливості, він (ступінь) може підвищуватись і сягати нової якості – суспільної небезпечності[87].
Кодекс про адміністративні правопорушення як одну з попередніх умов покладення адміністративної відповідальності передбачає відсутність у вчиненому порушенні ознак складу злочину. КУпАП встановлює пріоритет кримінальної відповідальності відносно відповідальності адміністративної. Так, відповідно ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності. Основні ознаки, що надають можливість розмежувати злочин і адміністративний проступок, наводяться, як правило, у КК України. Це – повторність вчинення правопорушення, наявність умислу, систематичність, тяжкість наслідків, які свідчать про підвищену небезпеку та інші. Так, порушення правил щодо боротьби з хворобами та шкідниками рослин кваліфікується як злочин (ст. 247 КК України), якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки. Якщо таких наслідків немає, діяння кваліфікується як адміністративне правопорушення (ст. 105 КУпАП)[88].