КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Митрофанов І. І.

М67Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / І. І. Митрофанов. – Кременчук : Видавець «ПП Щербатих О. В.», 2009. – 646 с.

У запропонованому навчальному посібнику висвітлюються теоретичні і практичні питання Загальної частини кримінального права України. Використовуючи новітні досягнення юридичної думки, у поєднанні з класичними положеннями науки кримінального права, автор у доступній формі послідовно викладає основні теми навчального курсу із зазначеної дисципліни. При цьому за основу береться сучасне законодавство України про кримінальну відповідальність, а також практика Верховного Суду України останніх років.

Для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів.

ББК 67.9(4УКР)308я73

ISBN 978-966-8931-27-7 © Митрофанов І.І., 2009

© ПП Щербатих О.В., 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ПЕРЕДМОВА

ТЕМА 1 Поняття, предмет, завдання та принципи кримінального права

1.1. Поняття кримінального права, його предмет і метод.

1.2. Завдання кримінального права.

1.3. Принципи кримінального права.

1.4. Зв’язок кримінального права з іншими галузями права.

1.5. Наука кримінального права.

1.6. Інститути кримінального права.

Поняття кримінального права, його предмет і метод

Завдання кримінального права

Принципи кримінального права

Зв’язок кримінального права з іншими галузями права

Наука кримінального права

Інститути кримінального права

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття кримінального права.

2. Вкажіть основні риси і значення кримінального права України.

3. Що є джерелом кримінального права України.

4. Які особливості предмета правового регулювання в кримінальному праві України?

5. Дайте поняття методу кримінального права.

6. Які методи використовує сучасне кримінальне право України?

7. Які завдання вирішує сучасне кримінальне право України.

8. Дайте поняття принципів у кримінальному праві, вкажіть їх основний зміст.

9. В чому полягає економія кримінально-правової репресії?

10. В чому полягає зв’язок кримінального право України з іншими галузями права?

11. Яке співвідношення науки кримінального права з кримінальним правом як галуззю права?

12. Вкажіть предмет і метод науки кримінального права.

13. Які завдання вирішує наука кримінального права?

14. Дайте поняття кримінально-правового інституту.

15. В чому полягає значення кримінально-правового інституту.

Рекомендована література

Гацелюк В. А. Реализация принципов уголовного права Украины: проблемы и перспективы / В. А. Гацелюк. – Луганск : РИО ЛАВД, 2003. – 152 с.

Грищук В. К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології / В. К. Грищук. – Львів : Світ, 1992. – 168 с.

Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – С. 17–51.

Келина С. Г. Принципы советского уголовного права / С. Г. Келина, В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1988. – 176 с.

Кленова Т. В. Основы теории кодификации уголовно-правовых норм : дис. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук : спец.: 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право»/ Т. В. Кленова. – Самара : Изд-во «Самарский университет», 2001. – 388 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер. – Право, 2002. – С. 3–25.

Мальцев В. В. Принципы уголовного права и их реализация в правоприменительной деятельности / В. В. Мальцев. – С.-Пб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 694 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 5–38.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України. / за ред. М. І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 9–11.

Наумов А. В. Судебный прецедент как источник уголовного права / А. В. Наумов // Российская юстиция. – М. : Юрид. лит., 1994. – № 1. – С. 8–11.

Ображиев К. В. Судебный прецедент в уголовном праве России / К. В. Ображиев. – Ставрополь : Ставропольсервисшкола, 2002. – 144 c.

Филимонов В. Д. Принципы уголовного права / В. Д. Филимонов. –М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 138 с.

Фріс П. Л. Нарис історіїкримінально-правової політики України : монографія / за заг. ред. М. В. Костицького. – К. : Атіка, 2005. – 124 с.

ТЕМА 2 Кримінально-правова політика України

2.1. Поняття та значення кримінально-правової політики України.

2.2. Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст.

2.3. Форми реалізації кримінально-правової політики.

Поняття та значення кримінально-правової політики України

Принципи кримінально-правової політики: поняття та зміст

Під принципами кримінально-правової політики слід розуміти керівні, базові ідеї, основні засади, що визначають зміст законодавства і практики його застосування як у цілому, так і на рівні окремих, функцій, напрямів, засобів, способів і методів протидії злочинності. Тобто, принципи начебто «пронизують» усю структуру кримінально-правової політики, є її орієнтиром діяльності з протидії злочинності.

О. І. Коробєєв зазначав, що ефективність кримінально-правової політики багато в чому визначається ступенем врахування в процесі законотворчості принципів кримінально-правової політики[24]. Ці принципи не лише вказують шляхи формування та розвитку законодавства про кримінальну відповідальність, але й стримують його в певних межах, забезпечуючи необхідні стабільність, послідовність, спадковість та єдність правових приписів. Крім того, суди та правоохоронні органи, орієнтуючись на ці принципи, здійснюють правозастосовчу діяльність не тільки у суворій відповідності до «букви» закону, але й відповідно до «духу» вимог кримінально-правової політики держави. Суворе дотримання цих принципів слугує в даному випадку, як правильно стверджує О. І. Коробєєв, своєрідною гарантією правильного, безпомилкового застосування тексту кримінально-правових приписів (законів про кримінальну відповідальність).

Особливістю принципів кримінально-правової політики є їх переважно нормативний характер. Ці принципи закріплені в Конституції України, законодавчих актах, що регулюють сферу протидії злочинності, або випливають з них і є обов’язковими для всіх суб’єктів кримінально-правової політики.

У науковій літературі немає єдності щодо визначення переліку принципів кримінально-правової політики. Так, А. С. Шляпочников відносить до них принципи законності, демократизму, гуманізму, попередження злочинності[25]. М. І. Панов та Л. М. Герасіна виділяють такі принципи кримінально-правової політики: законності, рівності громадян перед законом, демократизму, справедливості, гуманізму, невідворотності відповідальності, науковості кримінальної політики[26].

До принципів української кримінально-правової політики П. Л. Фріс відносить: принцип відповідності кримінально-правової політики іншим елементам правової політики у сфері протидії злочинності, принцип врахування (відповідності) соціально-правової психології, принцип економії репресії, принцип доцільності, принцип невідворотності відповідальності, принцип диференціації й індивідуалізації відповідальності й покарання, принцип соціальної справедливості[27].

На думку А. А. Митрофанова, принципами кримінально-правової політики є принципи економії репресії, доцільності, диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання, принцип невідворотності кримінально-правового реагування на вчинений злочин[28].

Таким чином, до принципів кримінально-правової політики слід віднести принципи: 1) законності і справедливості; 2) відповідності кримінально-правової політики іншим елементам правової політики у сфері протидії злочинності 3) комплексності; 4) економії репресії; 5) диференціації й індивідуалізації відповідальності й покарання; 6) випереджального характеру стратегічних рішень; 7) невідворотності кримінально-правового реагування на вчинення злочинів.

Принцип законності і справедливості. Принцип законності кримінально-правової політики розуміється як відповідність норм у сфері протидії злочинності Конституції України; як відповідність закону всієї системи підзаконних актів і управлінських рішень; як застосування закону відповідно до його точного змісту. Він припускає вирішення питань не тільки злочинності і караності діянь, але й інших питань, пов’язаних, наприклад, зі справедливістю судочинства, гуманізмом кримінальної відповідальності і покарання, застосуванням заснованих на законі оперативно-розшукових методів створення доказової бази і реалізації в ході правозастосовчої діяльності саме тих норм, що є чинними, а також загальних засад індивідуалізації відповідальності, підстав і умов реалізації окремих її видів. Принцип законності цілком діє і щодо таких правових наслідків відповідальності і покарання, як умовно-дострокове звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням, інших видів звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, що передбачені КК України.

У цьому зв’язку не слід протиставляти законність і доцільність. Законність має бути доцільною, обґрунтованою, що відноситься і до стадії законотворчості, і до стадії правозастосування. У свою чергу, доцільне рішення завжди повинно бути законним. Справжня доцільність завжди законна, заснована на чинному КК України у взаємодії з кримінально-процесуальним законом, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та іншими, як правило, забезпечує можливість реалізації кримінальної відповідальності винних, необхідну для цього доказову базу. Проблемні ситуації, що виникають через невміння застосовувати закон про кримінальну відповідальність, наприклад, довести, що лідери організованих груп зібралися з метою розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, але при цьому в їх діях уже є склад злочину (ст. 255 КК), а правозастосовні органи говорять про недоліки самого КК. Звідси формується переконання про необхідність створення деяких нових, «зручних» для практики законів. Однак, наприклад, для кваліфікації за ст. 255 КК дій лідерів організованих груп, що беруть участь у злодійській сходці, можуть бути використані докази, пов’язані з самим фактом сходки (дані про її підготовку і проведення); докази, отримані у встановленому законом порядку з використанням технічних засобів; похідні показання оперативних працівників - зі слів негласних співробітників; свідчення про результати спостереження за учасниками сходки й обставинами її припинення; речові докази (зброя, наркотичні засобу тощо), у тому числі виявлені не тільки в учасників сходки, але й у осіб, що їх супроводжують. КК України істотно розширив при цьому можливості стимулювання позитивної посткриминальної поведінки рядових учасників організованих груп у разі їх активного сприяння розкриттю злочину (п. «1» ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 255 КК)

Принцип справедливості кримінально-правової політики зобов’язує законодавця до обґрунтованого (насамперед, за допомогою кримінологічної експертизи) вибору діянь, що криміналізуються та декриміналізуються, встановлення видів і розмірів санкцій, їх «набору» у конкретних складах злочинів, загальних засад реалізації відповідальності, покарання й інших кримінально-правових засобів, що дозволили б у кожному конкретному випадку здійснити необхідний і достатній кримінально-правовий вплив на винних для досягнення мети цього впливу. Він також припускає створення кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого механізмів, що забезпечують виявлення всіх осіб, які вчинили злочини, що завжди є несправедливістю стосовно громадян і суспільства. Таким чином, відновлення соціальної справедливості в сфері реалізації кримінально-правової політики підкреслює єдність моральних і правових основ останньої.

Принцип відповідності кримінально-правової політики іншим елементам правової політики у сфері протидії злочинності полягає в тому, що всі елементи правової політики у сфері протидії злочинності, так би мовити, «працюють» у руслі, визначеному кримінально-правовою політикою. Звичайно, при такому положенні між усіма елементами повинна існувати єдність у підходах, оцінках, методології діяльності. Така єдність має будуватись на узгодженості принципів, на яких реалізується діяльність кожної складової[29].

Принцип комплексності. Комплексність у сфері протидії злочинності припускає: використання можливостей усіх рівнів і підсистем кримінально-правової політики і її суб’єктів; відстеження змін у всьому ланцюзі причинно-наслідкових зв’язків, явищ і їхніх наслідків; забезпечення узгодженості (координації і взаємодії) усіх суб’єктів кримінально-правової політики. Цей принцип використовуються при розробці узгоджених планів і програм протидії злочинності, що готуються та реалізуються суб’єктами кримінально-правової політики різних рівнів, іншими державними органами і громадськими об’єднаннями України, регіональними та муніципальними утвореннями.

Принцип економії репресії полягає в тому, що кримінально-правова політика повинна здійснюватися лише в оптимально необхідних межах, не допускаючи їх перевищення. При здійсненні правотворчої кримінально-правової політики принцип економії репресії проявляється у тому, що віднесеними до злочинних та кримінально караних можуть бути лише ті діяння, які насправді є суспільно небезпечними і протидіяти яким необхідно лише засобами кримінального права[30]. За влучним висловом М. Й. Коржанський, закон про кримінальну відповідальність – це «стратегічна зброя держави» і застосовувати її треба лише у разі крайньої необхідності, якщо інші засоби правової регламентації чи захисту недостатні або малоефективні[31]. У сфері реалізації кримінально-правової політики (при правозастосовчій формі її здійснення) принцип економії репресії повинен проявлятися у виборі судами таких кримінально-правових засобів впливу на особу, яка вчинила злочин, і в такому обсязі, які з найменшими затратами можуть призвести до найбільшого ефекту, а саме до реалізації мети кримінальної відповідальності та покарання[32].

Принцип диференціації й індивідуалізації відповідальності й покарання полягає в тому, що кримінально-правова репресія не повинна мати зрівняльного характеру. Як немає двох абсолютно ідентичних злочинів, а також абсолютно тотожних їх виконавців, так і не повинно бути усередненого підходу до різних категорій злочинів і злочинців. Він означає необхідність на законодавчому і правозастосовному рівнях розробки й застосування суворих засобів кримінально-правового впливу до осіб, які вчиняють тяжкі злочини, до небезпечних і злісних злочинців, і порівняно м’яких – до осіб, які вчиняють злочини невеликої та середньої тяжкості, до ситуативних і випадкових злочинців.

Принцип випереджального характеру стратегічних рішень означає, що завдання у сфері протидії злочинності мають розроблятися і реалізовуватися виходячи зі стратегічної мети, обумовленої вищими органами влади, на основі науково обґрунтованого аналізу злочинності, виявлення її тенденцій і прогнозу на найближчий період (у сучасних умовах не більше ніж на два-три роки). При цьому стратегічні рішення, розроблювальні МВС України і викладені в наказах, директивах на майбутній рік і на перспективу, стосовно як до злочинності в цілому, так і до окремих напрямів діяльності не виключають, а припускають можливість розробки і прийняття випереджальних рішень на деталізованому рівні в масштабах регіону. Кримінально-правова політика і прийняті на її основі стратегічні рішення покликані забезпечити максимально можливе обмеження злочинності, зведення її до рівня, коли вона перестане бути загрозою основам національної безпеки України. У подальшому, на нашу думку, можливим визнається формулювання завдань зниження рівня злочинності, мінімізації її окремих видів до визначених кількісних показників.

Принцип невідворотності кримінально-правового реагування на вчинення злочинів полягає в тому, що особа, в дії чи бездіяльності якої встановлений склад злочину, підлягає покаранню чи іншим заходам впливу, передбаченим законом про кримінальну відповідальність. Цей принцип кримінально-правової політики проявляється як при її формування (у законодавчому визначенні підстав та меж кримінальної відповідальності, а також підстав та умов звільнення від неї), так і при реалізації кримінально-правової політики судами (шляхом реального застосування кримінальної відповідальності або звільнення від неї щодо кожної особи, визнаної винною у вчиненні злочину). З точки зору кримінально-процесуальної політики держави цей принцип проявляється в тому, що кожний вчинений злочин має бути розкритий і має бути встановлена особа, яка його вчинила.

Форми реалізації кримінально-правової політики

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття політики держави у сфері протидії злочинності.

2. Які елементи політики держави у сфері протидії злочинності?

3. Що таке кримінально-правова політика України?

4. Що складає зміст кримінально-правової політики?

5. Дайте поняття принципів кримінально-правової політики.

6. Якими принципами характеризується кримінально-правова політика?

7. Розкрийте зміст принципів кримінально-правової політики.

8. В яких формах реалізується кримінально-правова політика?

Рекомендована література

Бабаев М. М. О соотношении уголовной и криминологической политики / М. М. Бабаев // Проблемы социологии уголовного права : сб. науч. тр. ВИП. МЮ Лит. ССР. НИИСЭ. – М., 1982. – С. 5–16.

Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации : монография / Н. А. Беляев. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. – 176 с.

Босхолов С. С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты / С. С. Босхолов. – М. : Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1999. – 293 с.

Загородников Н. И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел : учебное пособие / Н. И. Загородников. – М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1979. – 100 c.

Закалюк А.П. Засади формування та реалізації кримінальної політики держави за Конституцією України /А. П. Закалюк // Право України. – 1999. – № 9. – С. 18–21.

Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации / А. И. Коробеев. – Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1987. – 270 с.

Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А. А. Митрофанов. – Одеса : Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. – 132 с.

Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація : автореф. дис. здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. А. Митрофанов. – К., 2005. – 17 с.

Навроцький В. О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) / В. О. Навроцький. – К. :Атіка, 2001. – 272 с.

Панов М. Правова політика як універсальний феномен соціального буття / Л. Герасіна, М. Панов // Право України. – 2001. – № 8. – С. 36–40.

Пудовочкин Ю. Е. Понятие, принципы и источники уголовного права: сравнительно-правовой анализ законодательства России и стран Содружества Независимых Государств / Ю. Е. Пудовочкин, С. С. Пирвагидов. – С.-Пб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 297 с.

Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми : монографія / П. Л. Фріс. – К. : Атіка, 2005. – 332 c.

Фріс П. Л. Нарис історії кримінально-правової політики України : монографія / П. Л. Фріс. – К.: Атіка, 2005. – 124 с.

Фріс П. Л. Кримінально-правова політика України : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д-ра юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / П. Л. Фріс. – К., 2005. – 35 с.

Фріс П. Л. Політика у сфері боротьби зі злочинністю і права людини : монографія / П. Л. Фріс. – Надвірна : Вид-во ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2009. – 168 с.

ТЕМА 3 Закон України про кримінальну відповідальність

3.1. Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність.

3.2. Структура Закону про кримінальну відповідальність.

3.3. Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність.

3.4. Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі.

3.5. Чинність Закону про кримінальну відповідальність в часі.

Поняття та значення Закону України про кримінальну відповідальність

Структура Закону про кримінальну відповідальність

Тлумачення Закону про кримінальну відповідальність

Принципи чинності Закону України про кримінальну відповідальність у просторі

Чинність Закону про кримінальну відповідальність у часі

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття закону про кримінальну відповідальність.

2. Які основні джерела сучасного кримінального права України?

3. Що складає законодавство про кримінальну відповідальність?

4. Дайте поняття чинності КК та інших джерел кримінального права України в часі.

5. Охарактеризуйте зворотну дію закону про кримінальну відповідальність?

6. Розкрийте поняття часу вчинення злочину.

7. Дайте поняття місця вчинення злочину.

8. Якими принципами характеризується дія КК у просторі?

9. Дайте поняття тлумачення в кримінальному праві.

10. Які види і способи тлумачення норм використовуються у кримінальному праві?

Рекомендована література

Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юридическая литература, 1967. – С. 6–89.

Воробей П. А. Завдання і дія кримінального закону / П. А. Воробей, М. Й. Коржанський, В. М. Щупаковський. – К. : Генеза, 1997. – 157 с.

Кримінальне право України: загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І . Тація. – Київ–Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 34–49.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 44–74.

МоісеєвО. І. Кримінально-правова юрисдикція України щодо злочинів, вчинених за її межами : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. І. Моісеєв ; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2007. – 20 с.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 16–41.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2002. – С. 8–19.

Пономаренко Ю. А.Чинність і дія кримінального закону в часі : монографія / Ю. А. Пономаренко. – К. : Атіка, 2005. – 288 с.

Пономаренко Ю. А. Зворотна дія кримінального закону в часі : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. А. Пономаренко. – Х., 2002. – 20 с.

СвистуленкоМ. П. Екстрадиція в правовій системі України: основні кримінально-правові аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд.. юридичних наук : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. П. Свистуленко. – К., 2005. – 17 с.

ТЕМА 4 Поняття злочину

4.1. Загальне поняття злочину.

4.2. Ознаки злочину.

4.3. Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки.

4.4. Поняття і види категорій злочинів.

4.5. Злочини та інші правопорушення.

Загальне поняття злочину

Ознаки злочину

Малозначне діяння, що не представляє суспільної небезпеки

Поняття і види категорій злочинів

Злочини та інші правопорушення

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття злочину.

2. Які Проблеми визначення поняття злочину існують в теорії кримінального права?

3. Які ознаки характеризують поняття злочину?

4. Охарактеризуйте суспільну небезпечність як ознаку злочину.

5. В чому полягає взаємозв’язок суспільної небезпечності та криміналізації і декриміналізації суспільно небезпечних діянь.

6. Що означає кримінальна протиправність як ознака злочину?

7. Дайте поняття класифікації злочинів у кримінальному праві.

8. Які види злочинів за ступенем тяжкості виділяє КК України?

9. Як співвідносяться злочини та інші правопорушення?

Рекомендована література

БалобановаД. О. Теорія криміналізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. О. Балобанова ; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2007. – 17 с.

Вереша Р. В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності : підруч. / Р. В. Вереша. – К. : Атіка, 2006. – С. 109–131.

Герцензон А. А. Понятие преступления а советском уголовном праве / А. А. Герцензон. – М. : Госюриздат, 1955. – 54 с.

Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю. А. Демидов. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 63–102.

Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Н. Д. Дурманов. – М. : Изд-во АНСССР. – 1948. – 311 с.

Кадников Н. Г. Классификация преступлений по уголовному праву России : монография / Н. Г. Кадников. – М. : МВД РФ, 2000. – 188 с.

Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений / Л. Н. Кривоченко. – Харьков : Вища школа, 1983. – 129 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ–Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 65–77.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 75–81.

Мурзинов А. И. Преступление и административное право-нарушение / А. И. Мурзинов. – М. : ВЮЗИ. – 1985. – 70 с.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 42–51.

Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. – М. : Госюриздат, 1961. – 666 с.

Севастьянова Т. Є. Малозначність діяння за кримінальним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. Є. Севастьянова. – К., 2003. – 19 с.

Чубарев В. Л. Тяжесть преступного деяния / В. Л. Чубарев. – К. : Вища школа, 1992. – 171 с.

ТЕМА 5 Склад злочину

5.1. Поняття і значення складу злочинуОшибка! Закладка не определена..

5.2. Ознаки та елементи складу злочину.

5.3. Види складів злочину.

5.4. Склад злочину і кваліфікація.

Поняття і значення складу злочину

Ознаки та елементи складу злочину

Таблиця 1

Таблиця 2

Загальна конструкція відкритого викрадення чужого майна (грабежу)

У таблиці 2 виділено ті ознаки складу злочину (грабежу), що є обов’язковими для нього, оскільки вони передбачені в законі і потребують доказування при вирішенні справ у злочинах певної категорії.

Таблиця 3

Види складів злочину

Склад злочину і кваліфікація

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття «склад злочину».

2. Охарактеризуйте співвідношення поняття злочину і юридичного складу злочину.

3. Які ознаки та елементи складають загальну структуру юридичного складу злочину?

4. Розкрийте проблеми класифікації юридичних складів злочинів.

5. Які основні функції виконує юридичний склад злочину в механізмі кримінально-правового регулювання?

6. Дайте поняття кваліфікації злочинів.

7. Які підстави (критерії) поділу юридичних складів злочинів на види використовує сучасне кримінальне право України?

8. Охарактеризуйте загальний механізм кваліфікації злочинів.

9. Дайте поняття формули кваліфікації злочину (злочинів).

10. В чому полягає юридичне формулювання обвинувачення як основної форми закріплення кваліфікації злочинів у процесуальних документах?

Рекомендована література

Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад злочину / Я. М. Брайнін. – К. : Видавництво Київського університету, 1964. – 188 с.

Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М.Брайнин. – М. : Юрид. литература, 1983. – 274 с.

Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 316 с.

Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М., 1975. – 230 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ–Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 78–88.

Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1972. – С. 70–145.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевський. – К.: А.С.К., 2001. – С. 89–95.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 11–15.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К.: А.С.К., 2002. – С. 8.

Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навчальний посібник / В. О. Навроцький. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.

Стручков Н. А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью / Н. А. Стручков. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1977. – С. 21–95.

Теорія кваліфікації злочинів : підручник / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко ; за заг. ред. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи, наук ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 300 с. – (Б-чка студента).

Токарська А. Культура ділового мовлення юристів:стан і проблеми / А. Токарська // Право України. – 1999. – №11. – С. 58–60.

Трайнин А. Н. Учение о соучастии / А.Н. Трайнин. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. – 158 c.

Трайнин А.Н. Состав преступления по советскому уголовному праву / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1951. – 388 c.

Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1957. – 364 c.

Фефелов В. А. Общественная опасность преступного деяния и основание уголовной ответственности / В. А. Фефелов. – М. : Юрид. лит., 1972. – 151 с.

Эффективность применения уголовного закона. / под ред. Н. Ф. Кузнецовой и И. Б. Михайловской. – М. : Юридическая литература. – 1973. – 206 с.

Эффективность уголовно-правовых мер борьбы с преступностью. – М. : Юридическая литература, 1968. – 254 с.

ТЕМА 6 Об’єкт злочину

6.1. Поняття і значення об’єкта злочину.

6.2. Види об’єктів злочинів.

6.3. Предмет злочину. Потерпілий від злочину.

Поняття і значення об’єкта злочину

Види об’єктів злочинів

Предмет злочину. Потерпілий від злочину

Таблиця 4

Співвідношення об’єкта і предмета злочину.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття об’єкту злочину.

2. В чому полягає кримінально-правове значення об’єкта злочину?

3. Назвіть види об’єктів злочинів та охарактеризуйте їх.

4. Що таке основний та додатковий безпосередні об’єкти злочину?

5. Вкажіть в чому полягає відмінність основного та додаткового безпосереднього об’єктів злочину від факультативного предмета (об’єкта) кримінально-правової охорони?

6. Дайте поняття предмета злочину.

7. Як співвідносяться поняття «об’єкт злочину» та «предмет злочину»?

8. Дайте поняття потерпілого від злочину.

Рекомендована література

Глистин В. К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.

Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю. А. Демидов. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 3–62.

Коржанский М. Й. Предмет і об’єкт злочину : монографія / М. Й. Коржанский. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутрішніх справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.

Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 246 с.

Костенко О. Поняття об’єкта злочину: дискусію варто продовжити / О. Костенко, А. Ландіна-Виговська // Право України. – 2008. – № 4. – С. 101–105.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ–Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 89–101.

Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є. В. Лащук. – К., 2005. – 20 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – С. 96–105.

Никифоров Б. С. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М., 1960. – 227 с.

Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления: методологические аспекты / Г. П. Новоселов. – М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 208 с.

Присяжнюк Т. І. Потерпілий в кримінальному праві України: окремі питання / Т. І. Присяжнюк // Право України. – 2004. – № 10. – С. 95–97.

ПрисяжнюкТ. І. Інститут потерпілого у кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. І. Присяжнюк. – К., 2006. – 20 с.

Сенаторов М. В. Потерпілий від злочину: значення для кваліфікації злочину та призначення покарання / М. В. Сенаторов // Право України. – 2004. – № 3. – С. 110–113.

Сенаторов М. В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. :12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. В. Сенаторов. – Х., 2005. – 20 с.

Таций В. Я. Объект и предмет преступления по советскому уго­ловному праву / В. Я. Таций. – Харьков, 1988. – 182 с.

Тацій В. Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України : навч. посібник / В. Я. Тацій. – Х.: Вища шк., 1994. – 75 с.

Фесенко Є. В. Цінності як об’єкт злочину / Є. В. Фесенко // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75–78.

ТЕМА 7 Об’єктивна сторона злочину

7.1. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину.

7.2. Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність.

7.3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види.

7.4. Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення.

7.5. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину.

Поняття і значення об’єктивної сторони злочину

Суспільно небезпечне діяння. Дія і бездіяльність

Суспільно небезпечні наслідки: поняття та види

Причинний зв’язок та його кримінально-правове значення

Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття об’єктивної сторони злочину.

2. В чому полягає значення об’єктивної сторони складу злочину?

3. Назвіть особливості елементів, що утворюють об’єктивну сторону складу злочину.

4. Охарактеризуйте діяння як обов’язковий елемент об’єктивної сторони складу злочину.

5. Вкажіть загальні ознаки діяння як прояву поведінки людини.

6. Що таке бездіяльність як окрема форма діяння за кримінальним правом?

7. Вкажіть в чому полягають суспільно небезпечні наслідки злочину?

8. Охарактеризуйте види суспільно небезпечних наслідків злочину.

9. В чому полягає причинний зв’язок між діянням і наслідками як один із видів зв’язку між елементами складу злочину?

10. Які основні філософські концепції причинного зв’язку та особливості їх використання в різних кримінально-правових теоріях?

11. Дайте характеристику факультативних ознак, що складають об’єктивну сторону складу злочину.

Рекомендована література

Гошовський М. Величина майнової шкоди, заподіяної злочином, та її вплив на кримінальну відповідальність / М. Гошовський // Право України. – 1996. – № 9. – С. 67–70.

Гринберг М. С. Место преступной небрежности в ряду возмущающих явлений (помех) / М. С. Гринберг // Проблемы борьбы с преступной неосторожностью / научн. ред. П. С. Дагель. – Владивосток : ДВГУ, 1978. – С. 31–39.

Гринберг М. С. Субъективный критерий неосторожности и проблемы причинной связи / М. С. Гринберг // Актуальные правовые вопросы борьбы с преступностью: Сб. ст. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1988. – С. 16–22.

Даньшин І. До питання про поняття злочинної діяльності / І. Даньшин, О. Лисодєд // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 3 (14). – С. 94–99.

Єпур Г. В. Об’єктивна сторона складу злочину / Г. В. Єпур // Вісник Луганського ін-т. внутр. справ МВС України. – 2000. – Вип. 3. – С. 137–143.

Злоченко Я. М. Проблемы причины и причинной связи в институтах Общей и Особенной частей отечественного уголовного права / Я. М. Злоченко, И. Я. Козаченко, В. Н. Курченко. – С.-Пб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 791 с.

Ковалев М. И. Причинная связь в уголовном праве / П. Т. Васьков, М. И. Ковалев. – М. : Госюриздат. – 1958. – 71 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 102–129.

Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев.–М. : Юрид. лит., 1960. – 243 с.

Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Госюриздат, 1958. – 218 с.

Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве / В. Б. Малинин. – С.-Пб. : Юридический центр Пресс, 2000. – 316 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 106–121.

Мошкош Я. Зміст та об’єктивні формизлочинної дії / Я. Мошкош // ПравоУкраїни. – 1996. – № 11. – С. 53–57.

Михлин А. С. Последствия преступления / А. С. Михлин. – М. : Юрид. лит., 1969. – 104 c.

Новосельцев С. П. Преступления с формальным составом в уголовном праве : дис. на соискание уч. степ. канд. юрид. наук : спец. : «уголовное право и кримінологія; уголовно-исполнительное право» / С. П. Новосельцев. – Красноярск, 1998. – 190 с.

Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Н. И. Панов. – X. : Вища школа, 1982. – 161 с.

Плотников А. И. Объективное и субъективное в уголовном праве (оценка преступления по юридическим признакам) / А. И. Плотников. – Оренбург : Изд-во центр ОГАУ, 1997. – 140 с.

Тер-Акопов А. А. Бездействие, как форма преступного поведения / А. А. Тер-Акопов. – М. : Юрид. лит., 1980. – 152 c.

Церетели Т. В. Причинная связь в уголовном праве / Т. В. Церетели. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Госюриздат, 1963. – 382 c.

Ярмыш Н. Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики) / Н. Н. Ярмыш. – Харьков : Основа, 1999. – 84 с.

Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ) : монография / Н. Н. Ярмыш ; под науч. ред. В. В. Сташиса. – Харьков : Право, 2003. – 512 с.

Ярмиш Н. М. Теоретичні проблеми причинно-наслідкового зв’язку в кримінальному праві (філософсько-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Н. М. Ярмиш; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2003. – 40 с.

ТЕМА 8 Суб’єкт злочину

8.1. Поняття та ознаки суб’єкта злочину.

8.2. Вік кримінальної відповідальності.

8.3. Осудність і неосудність.

8.4. Ознаки спеціального суб’єкта злочину.

Поняття та ознаки суб’єкта злочину

Вік кримінальної відповідальності

Осудність і неосудність

Ознаки спеціального суб’єкта злочину

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття суб’єкта злочину.

2. В чому полягає кримінально-правове значення суб’єкта злочину?

3. Назвіть особливості ознак складу злочину, що характеризують його суб’єкта.

4. Як співвідносяться поняття «суб’єкт злочину», «виконавець злочину», «особа винного» та «особа злочинця».

5. Що таке вік суб’єкта злочину як обов’язковий елемент складу?

6. Дайте характеристику основним правилам встановлення віку суб’єкта злочину у судовій практиці ?

7. Як пливає вік на кримінальну відповідальність особи?

8. Дайте поняття «осудність» суб’єкта злочину.

9. Розкрийте поняття неосудності.

10. Дайте поняття предмета злочину.

11. Охарактеризуйте поняття обмеженої осудності за КК України та вкажіть в чому полягає її кримінально-правове значення.

12. Які особливості має кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин.

13. Дайте поняття спеціального суб’єкта злочину як факультативного елементу складу злочину.

14. Розкрийте поняття спеціального суб’єкта злочину за КК України.

Рекомендована література

Васильєв А. А. Проблеми осудності у кримінальному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. А. Васильєв. – Х., 2005. – 20 с.

Зайцев О. В. Обмежена осудність у кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Зайцев. – Х., 2006. – 20 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 130–141.

Лень В. В. До питання, пов’язаного з осудністю / В. В. Лень // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – № 2. – С. 129–132.

Лень В. В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / / В. В. Лень. – Х., 2003. – 19 с.

Магарін М. С. Суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України : монографія / Д. В. Бараненко, М. С. Магарін ; за ред. д-ра юрид. наук, професора Є. Л. Стрельцова. – Одеса : Астропринт, 2001. – 104 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 122–133.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн.– К. : Атіка, 2004. – С. 62–70.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., перероб. та доповн. – К. : А.С.К., 2002. – С. 34–43.

Назаренко Г. Н. Невменяемость: Уголовно-релевантные психические состояния / Г. Н. Назаренко. – С.-Пб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 207 с.

Орловська Н. А. Осудність та її види (порівняльний аналіз законодавства України та інших держав) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Н. А. Орловська; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2001. – 20 с.

Павлов В. Г. Субъект преступления / В. Г. Павлов. – С. -Пб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 318 с.

Трахтеров В. С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк) : учеб. пособие / В. С. Трахтеров. – Харьков : УЮА, 1992. – 83 с.

Устименко В. В. Специальный субъект преступления / В. В. Устименко. – Х. : Вища шк. Изд-во при ХГУ, 1989. – 104 с.

Цепінь М. Й. Обмежена осудність осіб із психопатичними розладами: юридико-психологічна характеристика: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. : 19.00.06 «юридична психологія» / М. Й. Цепінь. – К., 2007. – 17 с.

ТЕМА 9 Суб’єктивна сторона злочину

9.1. Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину.

9.2. Поняття і форми вини.

9.3. Умисел і його види.

9.4. Необережність і її види.

9.5. Злочин із двома формами вини.

9.6. Мотив і мета злочину. Емоційний стан.

9.7. Помилка та її значення.

9.8. Невинувате заподіяння шкоди.

Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину

Поняття і форми вини

Умисел і його види

Таблиця 5

Відмінність прямого умислу від непрямого

Необережність та її види

Таблиця 6

Відмінність непрямого умислу від злочинної самовпевненості

Злочин із двома формами вини

Мотив і мета злочину. Емоційний стан

Помилка та її значення

Невинувате заподіяння шкоди

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття суб’єктивної сторони складу злочину.

2. В чому полягає кримінально-правове значення суб’єктивної сторони складу злочину?

3. Назвіть особливості елементів, що утворюють суб’єктивну сторону складу злочину.

4. Що є формою вини в кримінальному праві?

5. Охарактеризуйте компоненти, що утворюють зміст вини.

6. Які підстави (критерії) поділу вини на форми та види використовує кримінальне право України?

7. В чому полягає кримінально-правове значення поділу вини на форми і види?

8. Охарактеризуйте умисел як форму вини.

9. Які види умислу виділяє КК України?

10. Вкажіть в чому полягають особливості змісту інтелектуального та вольового моментів прямого та непрямого (евентуального) умислів?

11. Які види умислу виділяє теорія кримінального права?

12. Охарактеризуйте необережність як форму вини.

13. Які види необережності закріплює КК України?

14. Вкажіть в чому полягають особливості змісту інтелектуального та вольового моментів злочинної самовпевненості?

15. В чому полягає відмінність злочинної самовпевненості від непрямого умислу?

16. Вкажіть в чому полягають особливості змісту інтелектуального та вольового моментів злочинної недбалості?

17. Яке кримінально-правове значення має подвійна форма вини?

18. Охарактеризуйте факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

19. Дайте поняття помилки в кримінальному праві.

20. Яке кримінально-правове значення мають різні види помилок?

21. Що таке невинувате заподіяння шкоди?

Рекомендована література

Вереша Р. В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник / Р. В. Вереша. – К. : Атіка, 2005. – 464 с.

Вереша Р. В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності : підручник / Р. В. Вереша. – К. : Атіка, 2006. – 740 с.

Ворошилин Е. В. Субъективная сторона преступления : уч. пособ. / Е. В. Ворошилин, Г. А. Кригер – М. : Изд-во МГУ, 1987. – 76 с.

Греса Н. В. Психологічні чинники усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. психол. наук : спец. : 19.00.06 «юридична психологія» / Н. В. Греса; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.

Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – С. 272–303.

Дагель П. С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминоло­гические проблемы / П. С. Дагель. – М. : ЮЛ, 1977. – 143 с.

Дагель П. С. Гарантии принципа вины в применении норм уголовного права / П. С. Дагель // Юридические гарантии применения советских правовых норм и укрепление социалистической законности : тезисы докладов и сообщений, 5–7 октября 1971 года. – К., 1971. – С. 10–14.

Коржанський М. Й. Встановлення вини у кн.. : Нариси уголовного права / М. Й. Коржанський.– К. : ТОВ «Генеза», 1999. – С. 85–104.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 142–170.

Кудрявцев В. Н. Субъективные элементы ответственности / В. Н. Кудрявцев // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1981. – № 34. – С. 3–8.

Мальков В. П. Субъективные основания уголовной ответственности / В. П. Мальков // Государство и право.– М. : «Наука», 1995. – № 1. – С. 91–99.

Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К.: А.С.К., 2001. – С. 134–153.

Механизм преступного поведения / Ю. М. Антонян, Н. А. Барановский, П. С. Дагель, О. Л. Дубовик [и др.] ; отв. ред.: В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1981. – 248 c.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 71–77.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., перероб. та доповн. – К. : А.С.К., 2002. – С. 44–49.

Нерсесян В. А. Неосторожная вина (в условиях научно-технической революции) : учебное пособие / В. А. Нерсесян ; отв. ред. : И. А. Сперанский. – М. : РИО ВЮЗИ, 1988. – 96 c.

Рарог А. И. Общая теория вины в уголовном праве/ А. И. Рарог. – М. : РИО ВЮЗИ , 1980. – 91 с.

Рарог А. И. Теория вины в советском уголовном праве (Общие и специальные вопросы): автореф. дисс. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. И. Рарог. – М., 1988. – 30 с.

Утевский Б. С. Вина в советском уголовном праве / Б. С. Утевский. – М. : Госюриздат, 1950. – 319 c.

Филимонов В. Д. Детерминирующие связи в системе элементов состава преступления / В. Д. Филимонов // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 36–44.

ШеховцоваЛ. І. Емоційний стан особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Л. І. Шеховцова. – К., 2007. – 19 с.

Якушин В. А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение / В. А. Якушин. – Казань: Изд-во Каз. гос. ун-та, 1988. – 126, [2] c.

ТЕМА 10 Поняття та мета кримінальної відповідальності

10.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальностіОшибка! Закладка не определена..

10.2. Підстава кримінальної відповідальності.

10.3. Мета кримінальної відповідальності.

Поняття та ознаки кримінальної відповідальності

Підстава кримінальної відповідальності

Мета кримінальної відповідальності

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття кримінальної відповідальності.

2. Охарактеризуйте кримінальну відповідальність як різновид юридичної відповідальності.

3. Які «родові» та «видові» ознаки притаманні кримінальній відповідальності?

4. Які спірні питання щодо кримінальної відповідальності існують в науці кримінального права?

5. Що є підставою кримінальної відповідальності формою вини в кримінальному праві?

6. Охарактеризуйте визначення підстави кримінальної відповідальності за КК України.

7. Яку мету переслідує кримінальна відповідальність?

Рекомендована література

Астемиров З. А. Понятие юридической ответственности / З. А. Астемиров // Сов. государство и право. – 1979. – № 6. – С. 59–67.

Багрий-Шахматов Л. В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. Общая часть : курс лекцій / Л. В. Багрий-Шахматов. – Одеса : АТ «Бахва». – 1998. – 192 c.

Багрий-Шахматов Л. В. Уголовная ответственность и наказание / Л. В. Багрий-Шахматов. – Минск, 1976. – 383 с.

Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.

Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и её основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М., 1963. – 275 с.

Вереша Р. В. Поняття та підстава кримінальної відповідальності// Право України / Р. В. Вереша. – 2006. – № 12. – С. 98–103.

Елеонский В. А. Уголовная ответственность и воспитание позитивной ответственности личности / В. А. Елеонский. – Рязань, 1977. – 66 с.

Козаченко И. Я. Санкции за преступления против жизни и здоровья / И. Я. Козаченко. – Томск, 1987. – 211 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 26–33.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 82–88.

Митрофанов І. І. Поняття кримінальної відповідальності наркозалежних осіб, які вчинили злочини / І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 85–90.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 11–15.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2002. – С. 7–8.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. // Юрид. вісник України. – 1999. – № 847. – С. 7–11.

Чистяков А. А. Уголовная ответственность и механизм её основания : монография / А. А.Чистяков. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, закон и право, 2002. – 275 с.

ТЕМА 11 Реалізація кримінальної відповідальності

11.1. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності.

11.2. Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини.

11.3. Форми реалізації кримінальної відповідальності.

11.4. Стадії реалізації кримінальної відповідальності.

Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності

Поняття та система кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини

Форми реалізації кримінальної відповідальності

Стадії реалізації кримінальної відповідальності

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття реалізації кримінальної відповідальності.

2. Що таке механізм реалізації кримінальної відповідальності та які його складові?

3. Дайте поняття кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини.

4. Що складає систему кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини?

5. Охарактеризуйте різні групи кримінально-правових засобів впливу на осіб, які вчинили злочини.

6. За якими підставами класифікуються кримінальна відповідальність на форми?

7. В яких формах реалізується кримінальна відповідальність кримінальній відповідальності?

8. На яких стадіях реалізується кримінальна відповідальність кримінальній відповідальності?

Рекомендована література

Астемиров З. А. Понятие юридической ответственности / З. А. Астемиров // Сов. государство и право. – 1979. – № 6. – С. 59–67.

Багрий-Шахматов Л. В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. Общая часть : курс лекцій / Л. В. Багрий-Шахматов. – Одеса : АТ «Бахва». – 1998. – 192 c.

Багрий-Шахматов Л. В. Уголовная ответственность и наказание / Л. В. Багрий-Шахматов. – Минск, 1976. – 383 с.

Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.

Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и её основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М., 1963. – 275 с.

Елеонский В. А. Уголовная ответственность и воспитание позитивной ответственности личности / В. А. Елеонский. – Рязань, 1977. – 66 с.

Митрофанов І. І. Поняття кримінальної відповідальності наркозалежних осіб, які вчинили злочини / І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 85–90.

Митрофанов І. І. Початковий етап механізму правореалізації: поняття та його складові / Т. В. Гайкова; І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2007. – № 12. – С. 15–20.

Митрофанов І. І. Кримінально-правові засоби впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. І. Митрофанов. – Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – 20 с.

Митрофанов І. І. Потерпілий як суб’єкт правовідносин / Н. М. Ляпунова, І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2009. – № 2. – С. 87–92.

Митрофанов І. І. Кримінально-правові засоби впливу на наркозалежних осіб, які вчинили злочини: поняття та система / І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2009. – № 3. – С. 105–110.

Митрофанов І. І. Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які вчинили злочини : монографія / І. І. Митрофанов ; наук. кер. С. А. Шалгунова. – Кременчук : Вид. ПП Щербатих О.В., 2009. – 488 с.

Митрофанов І. І. Форми реалізації кримінальної відповідальності / І. І. Митрофанов // Актуальні питання реформування правової системи України : міжнар. наук.-практ. конф., 29–30 травня 2009 р. : зб. наук. статей. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2009. – С. 600–604.

Митрофанов І. І. Поняття та складові механізму реалізації кримінальної відповідальності / І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2009. – № 7. – С. 102–107.

Чистяков А. А. Уголовная ответственность и механизм её основания : монография / А. А.Чистяков. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, закон и право, 2002. – 275 с.

ТЕМА 12 Стадії вчинення злочину

12.1. Поняття стадій вчинення злочину та їх значення.

12.2. Готування до злочину.

12.3. Замах на злочин.

12.4. Закінчений злочин.

12.5. Добровільна відмова від вчинення злочину.

Поняття стадій вчинення злочину та їх значення

Готування до злочину

Замах на злочин

Закінчений злочин

Добровільна відмова від вчинення злочину

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття стадії злочину.

2. Які чинники впливають на визначення стадії злочину?

3. Які види стадій злочину передбачає КК України?

4. Що таке закінчений злочин?

5. Яким чином визначається момент визнання злочину закінченим?

6. Дайте поняття незакінченого злочину.

7. Як визначається «готування до злочину» у КК України?

8. Які особливості видової юридичної конструкції складу готування до злочину виділяє кримінальне право України?

9. Які види підготовчих діянь закріплені КК України та як вони характеризуються?

10. Що таке замах на злочин?

11. Охарактеризуйте особливості видової юридичної конструкції замаху на злочин.

12. В чому полягає відмінність замаху на злочин від готування до злочину та від закінченого злочину?

13. Розкрийте поняття добровільної відмови .

14. Які особливості родової юридичної конструкції складу добровільної відмови розглядаються теорією кримінального права?

15. Які кримінально-правові наслідки добровільної відмови від доведення злочину до кінця передбачені КК України?

Рекомендована література

Гродецький Ю. В. Добровільна відмова при співучасті : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. В. Гродецький. – Х., 2002. – 20 с.

Демидов Ю. А. Понятие оконченного преступления / Ю. А. Демидов // Советская юстиция. – 1966. – № 18. – С. 9–11.

Дурманов Н. Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву / Н. Д. Дурманов. – М. : Госюриздат, 1955. – 211 с.

Козлов А. П. Учение о стадиях преступления / А. П. Козлов. – С.-Пб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 353 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 171–178.

Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : підручник / за заг. ред. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – С. 81–115.

Кузнецова Н. Ф. Добровольный отказ от преступления в советском уголовном праве / Н. Ф. Кузнецова // Вестник МГУ. – 1955. – № 1. – С. 99–109.

Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Госюриздат, 1958. – 219 с.

Кузнецова Н. Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Изд-во МГУ, 1958. – 218 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник [для студентів юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – С. 154–164.

Маслак Н. В. Кримінальна відповідальність за готування до злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Н. В. Маслак. – Х., 2005. – 20 с.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 51–61.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2002. – С. 21–34.

Селезнев М. Неоконченное преступление и добровольный отказ / М. Селезнев // Российская юстиция. – 1997. – № 11. – С.11–14.

Тихий В. П. Стадії вчинення злочину : конспект лекції / В. П. Тихий. – X.: Нац. юрид. акад. України. 1996. – 30 с.

Шевчук А. В. Стадії вчинення злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А.В. Шевчук; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2002. – 20 с.

Шевчук А. В. Поняття та види стадій вчинення злочину / А.В. Шевчук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 91: Правознавство. – Чернівці : ЧДУ, 2000. – С. 95–98.

Шевчук А. В. Замах на злочин та його ознаки / А.В. Шевчук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 105: Правознавство. – Чернівці : Рута, 2001. – С. 92–95.

Шевчук А. В. Готування до злочину та особливості відповідальності за готування / А.В. Шевчук // Актуальні проблеми держави і права. Випуск 11. – Одеса : «Юридична література», 2001. – С. 536–544.

Щерба С. П. Деятельное раскаяние в совершенном преступлении / А. В. Савкин, С. П. Щерба. – М. : СПАРК, 1997. – 109 с.

Цвіліховський Л. Кваліфікація дій, пов’язаних з відмовою від повторення замаху на злочин : коментар судової практики з кримінальних справ / Л. Цвіліховський // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1996. – № 6. – С. 5–6.

ТЕМА 13 Співучасть у злочині

13.1. Поняття та значення співучасті у злочині.

13.2. Ознаки співучасті у злочині.

13.3. Види співучасників злочину.

13.4. Форми співучасті за кримінальним правом.

13.5. Ексцес виконавця злочину.

13.6. Причетність до злочину.

Поняття та значення співучасті у злочині

Ознаки співучасті у злочині

Види співучасників злочину

Відповідальність співучасників злочину

Форми співучасті за кримінальним правом

Причетність до злочину

Питання для самоконтролю

1. Що таке співучасть у кримінальному праві?

2. Яке значення має кримінально-правовий інститут співучасті у злочині?

3. Якими ознаками характеризується співучасть?

4. Які види співучасників визначає Кримінальний кодекс України?

5. Які форми співучасті ви знаєте?

6. Хто такий організатор злочину?

7. Якими ознаками характеризується виконавець злочину?

8. Хто є пособником злочину?

9. За якими рисами виділяють підбурювача злочину серед інших співучасників злочину?

10. Визначте поняття співвиконавства у злочині. Які ознаки характеризують співвиконавство у злочині?

11. Чим відрізняється організована група від злочинної організації?

12. Що є підставою кримінальної відповідальності співучасників злочину?

13. В яких межах несуть відповідальність співучасники злочину?

14. Що в кримінальному праві розглядається як невдала співучасть у злочині?

15. Які умови добровільної відмови співучасників злочину?

16. Що таке ексцес виконавця?

17. Як вирішуються питання кримінальної відповідальності співучасників злочину при ексцесі виконавця?

18. Що таке причетність до злочину?

Рекомендована література

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф. Г. Бурчак. – К.: Вища школа, 1986. – 206 с.

Кваша О. Організатор злочину (кримінально-правове та кри­мінологічне дослідження) : монографія / О. Кваша. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. – 216 с.

Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальности / А. П. Козлов. – С.-Пб: Юридический центр Пресс, 2001. – 362 с.

Красиков Ю. А. Соучастие в преступлении : лекция / Ю. А. Красиков. – М. : ИНФРА–М–НОРМА. – 1996. – 47 с.

Митрофанов І. І. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у співучасті : монографія / І. І. Митрофанов, Т. М. Слободяник. – Кременчук : вид. ПП Щербатих О. В., 2009. – 280 с.

Митрофанов І. І. Співучасть у злочині : навчальний посібник / І. І. Митрофанов, Т. М. Слободяник. – Кременчук : вид. ПП Щербатих О. В., 2009. – 250 с.

Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України : наук.-практ. посібник / Г. В. Новицький. – К. : Вища шк., 2001. – 96 с.

Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 1 (65). – С. 2–6.

Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении / П. Ф. Тельнов. – М. : Юрид. лит., 1974. – 208 с.

ТЕМА 14 Множинність злочинів

14.1. Поняття та ознаки множинності злочинів.

14.2. Поняття та ознаки одиничного злочину.

14.3. Повторність злочинів.

14.4. Сукупність злочинів.

14.5. Поняття рецидиву злочинів.

Поняття та ознаки множинності злочинів

Поняття та ознаки одиничного злочину

Повторність злочинів

Сукупність злочинів

Поняття рецидиву злочинів

Питання для самоконтролю

1. Що таке множинності злочинів у кримінальному праві?

2. Як відмежувати множинність злочинів від одиничних злочинів, що складаються з декількох діянь, від складних (складених) злочинів, від триваючих та продовжуваних злочинів?

3. Яке значення має кримінально-правовий інститут множинності злочинів?

4. Якими ознаками характеризується множинність?

5. Які підстави (критерії) виділення окремих форм множинності злочинів?

6. Які форми множинності злочинів ви знаєте?

7. Що таке повторність злочинів?

8. Якими специфічними ознаками характеризується повторність злочинів?

9. Що таке сукупність злочинів?

10. За якими рисами виділяють сукупність злочинів серед інших форм множинності злочинів?

11. Які види сукупності злочинів розглядаються теорією кримінального права України?

12. Визначте поняття рецидиву злочинів.

13. Які ознаки характеризують рецидив злочинів?

14. Які види види рецидиву виділяються у науці кримінального права?

15. Яке кримінальне-правове значення має рецидив злочинів та окремі його види?

Рекомендована література

Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / М. И. Бажанов. – Х. : Право, 2000. – 128 с.

Бірючевський О. Рецидивна злочинність: упущення при розслідуванні та розгляді кримінальних справ : коментар судової практики з кримінальних справ / О. Бірючевський, Т. Роцька // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 7–11.

Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений (структура, связи, прогнозирование) / А. Ф. Зелинский. – Х., 1980. – 152 с.

Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений / А. Ф. Зелинский. – Волгоград, 1976. – 54 с.

Караев Т. Э. Повторность преступлений / Т. Э. Караев. – М. : Юрид. лит., 1983. – 104 c.

Кривошеин П. К. Повторность в советском уголовномправе(теоретические и практические проблемы) / П. К. Кривошеин. – К. : Вища школа, 1990. – 159 с.

Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів / М. Й. Коржанський. – К. : Юрінком Інтер,1998. – 416 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 219–245.

Малков В. П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву / В. П. Малков. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 172 с.

Марін О. К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм : монографія / О. К. Марін. – К. : Атіка, 2003. – 224 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник [для студентів юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – С. 184–193.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн.– К.: Атіка, 2004. – С. 97–101.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн.– К. : А.С.К., 2002. – С. 57–66.

Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі / С. Скоков // Право України. – 1999. – № 2. – С. 84–85, 91.

СтрижевськаА. А. Сукупність злочинів за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. А. Стрижевська. – К., 2007. – 20 с.

Усатий Г. О. Кримінально-правовий компроміс / Г. О. Усатий. – К. : Атіка. – 2001. – 126 с.

Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / П. Л. Фріс. – К. : «Центр навчальної літератури», 2004. – С. 208–228.

ТЕМА 15 Обставини, що виключають злочинність діяння

15.1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння.

15.2. Необхідна оборона.

15.3. Уявна оборона.

15.4. Затримання особи, яка вчинила злочин.

15.5. Крайня необхідність.

15.6. Фізичний або психічний примус.

15.7. Виконання наказу або розпорядження.

15.8. Діяння, пов’язане з ризиком.

15.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння

Необхідна оборона

Уявна оборона

Затримання особи, яка вчинила злочин

Крайня необхідність

Фізичний або психічний примус

Виконання наказу або розпорядження

Діяння, пов’язане з ризиком

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття обставин, що виключають злочинність діяння.

2. Розкрийте поняття, підстави та ознаки необхідної оборони.

3. Що визнається перевищенням меж необхідної оборони?

4. Яка юридична природа ситуації, передбаченої ч. 4 ст. 36 КК України?

5. Охарактеризуйте уявну оборону за КК України.

6. Які підстави правомірності затримання особи, яка вчинила злочин?

7. В чому полягає відмінність затримання особи, яка вчинила злочин, від необхідної оборони?

8. Охарактеризуйте умови відповідальності за перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин.

9. Охарактеризуйте поняття, підстави та ознаки правомірності крайньої необхідності.

10. В чому полягає відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони?

11. Які риси об’єднують крайню необхідність та необхідну оборону як обставини, що виключають злочинність діяння?

12. Які проблеми відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності виникають у судовій практиці?

13. Розкрийте поняття фізичного та психічного примусу?

14. Які види фізичного примусу виділяє теорія кримінального права?

15. Розкрийте кримінально-правовий зміст виконання наказу або розпорядження.

16. Охарактеризуйте поняття діяння, пов’язаного з ризиком.

17. Дайте поняття виконання спеціального завдання із запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групичи злочинної організації.

18. Охарактеризуйте основний кримінально-правовий зміст виконання спеціального завдання із запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групичи злочинної організації.

19. Які специфічні підстави та особливості кримінальної відповідальності особи, яка виконує спеціальне завдання із запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групичи злочинної організації?

Рекомендована література

Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния / Ю. В. Баулин. – Харьков : Основа, 1991. – 360 с.

Баулин Ю. В. Право граждан на задержание пре ступника / Ю. В. Баулин. – X. : Вища школа, 1986. – 157 с.

Диденко В. П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании / В. П. Диденко. – К. : КВШ МВД СССР, 1984. – 72 с.

Дячук С. І. Виконання наказу чи розпорядження у криміналь­ному праві (основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства) / С. І. Дячук. – К. : Атіка, 2001. – 176 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 247–281.

Мантуляк Ю. В. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організаціїяк обставина, що виключає злочинність діяння : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. В. Мантуляк. – К., 2006. – 17 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник [для студентів юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – С. 194–218.

Лісова Н. В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Н. В. Лісова. – К., 2007. – 20 с.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – С. 102–116.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., перероб. та доповн.– К. : А.С.К., 2002. – С. 66–88.

Орехов В. В. Необходимая оборонаи иные обстоятельства, исключающие преступность деяния / В. В. Орехов. – С.-Пб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 217 с.

Про судову практику у справах про необхідну оборону : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 1 // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3.

Тишкевич И. С. Условия и пределы необходимой обороны / И. С. Тишкевич. – М. : Юрид. лит., 1969. – 189 с.

ТЕМА 16 Звільнення від кримінальної відповідальності

16.1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.

16.2. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

16.3. Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності

Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності

Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття звільнення від кримінальної відповідальності.

2. Який кримінально-правовий зміст звільнення від кримінальної відповідальності як окремого інституту сучасного кримінального права України?

3. За якими підставами систематизуються окремі різновиди звільнення від кримінальної відповідальності в теорії кримінального права?

4. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям передбачає КК України?

5. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим передбачає КК України?

6. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки передбачає КК України?

7. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки передбачає КК України?

8. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності передбачає КК України?

9. Які особливості звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію передбачені чинним законодавством України?

10. Охарактеризуйте спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.

Рекомендована література

Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.

Гончар Т. О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. О. Гончар. – О., 2005. – 20 с.

Григор’єва М. Є. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з її дійовим каяттям : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. Є. Григор’єва. – Х, 2007. – 20 с.

Грошевой Ю. М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства : учеб. пособ. / Ю. М. Грошевой. – Х. : Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1979. – 82 c.

Данилюк С. А. Вопросы освобождения от уголовной ответственности / С. А. Данилюк // Правоведение. –1987. – № 3. – С. 85–91.

ЖитнийО. О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Житний. – Х., 2003. – 20 с.

ЗолотарьовА. І. Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. І. Золотарьов. – К., 2008. – 23 с.

Ивонин В. Ю. Освобождение от уголовной ответственности по нормам особенной части уголовного законодательства и его применение органами внутренних дел : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. Ю. Ивонин. – М., 1992. – 21 c.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 296–305.

Матишевський П. С. Кримінальне право України . Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 233–237.

Меркулова В. О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. О. Меркулова. – К., 2003. – 33 с.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України. [3-тє вид., переробл. та доповн.] / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2004. – С. 128–130.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. [2-ге вид., переробл. та доповн.] / відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2002. – С. 100–101.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид., перероб. та доп.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – К. : Дакор, 2008. – С. 115–129.

Ніколаєнко Т. Б. звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. Б. Ніколаєнко. – К., 2008. – 20 с.

Про застосування амністії в Україні : Закон України від 1 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263.

Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 13–16.

ТЕМА 17 Покарання

17.1. Поняття і сутність покарання.

17.2. Мета покарання.

Поняття і сутність покарання

Мета покарання

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття покарання за КК України.

2. Якими ознаками характеризується покарання

3. Яке місце займає покарання в системі кримінально-правових засобів впливу на особу, яка вчинила злочин?

4. Охарактеризуйте мету покарання за КК України.

5. Які спірні питання щодометипокарання є предметом науки кримінального права?

6. Як співвідносяться поняття «кара» та «покарання»?

7. Які особливості кари як окремої складової мети покарання?

8. Які особливості виправлення засуджених як окремої цілі покарання?

9. Які особливості загальної та спеціальної превенції як складової мети покарання?

Рекомендована література

Багрий-Шахматов Л. В. Уголовнаяответственность и наказание / Л. В. Багрий-Шахматов. – Минск : Вышэйшая шк., 1976. – С. 160–383.

Денисова Т. А. Покарання та його мета / Т. А. Денисова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2006. – № 3 (29). – С. 209–215.

Зубкова В. И. Уголовное наказание и его социальнаяроль. Теория ипрактика / В. И. Зубкова. – М. : Норма, 2002. – 296 с.

Кистяковский А. Ф. Исследование о смертной казни / А. Ф. Кистяковский. – Тула : Автограф, 2000. – 270 с.

Козирєва В. П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Козирєва. – К., 2007. – 20 с.

Колб О. Г. Запобігання злочинності в місцях позбавлення воліи: навч. посіб. / О. Г. Колб. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2005. – 494 с.

Коробеев А. И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний / А. И. Коробеев. – Хабаровск : Изд-во Хабаровской ВШМ МВД СССР, 1986. – 79 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 296–305.

Маляренко В. Т. Про покарання за новим Кримінальним кодек­сом України / В. Т. Маляренко. – К. : Фонд «Правова ініціатива», 2003. – С. 77–128.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник [для студентів юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 233–237.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн.– К. : Атіка, 2004. – С. 128–130.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-ге вид., переробл. та доповн.] / відп. ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – С. 100–101.

Ной И. С. Сущность и функции наказания в советском государстве: Политико-юридическое исследование / И. С. Ной. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1973. – 192 с.

Осипов П. П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. Аксиологические аспекты / П. П. Осипов. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1976. – 135 с.

Полубинская С. В. Цели уголовного наказания / С. В. Полубинская. – М. : Наука, 1990. – С. 6–26, 87–94, 123–129.

Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (спеціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирі­шення за допомогою логіко-математичних методів) : навчальний посібник / О. Г. Фролова. – К.: АртЕк, 1997. – С. 103–156.

ТЕМА 18 Система та види покарань

18.1. Поняття та ознаки системи покарань.

18.2. Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України.

18.3. Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас.

18.4. Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ДДУПВП.

18.5. Покарання, що виконуються Міністерством Оборони України.

18.6. Покарання, що виконуються УВП Державного департаменту з питань виконання покарань.

Поняття та ознаки системи покарань

Покарання, що виконуються Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України

Штраф. Стаття 53 КК визначає штраф як грошове стягнення в доход держави, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. Штраф може застосовуватися як основне або як додаткове покарання.

Штраф як основний вид покарання призначався: у 2002 році 10510 засудженим особам (або 5,4 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році – 8915 особам (4,4 %); у 2004 році – 11393 особам (5,6 %); у 2005 році – 11668 особам (6,6 %); у 2006 році – 14196 особам (8,8 %). При цьому за цей же період штраф як додаткове покарання застосовувався: у 2002 році щодо 50 осіб (або 0,03 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році – стосовно 42 осіб (0,02 %); у 2004 році – стосовно 235 осіб (0,1 %); у 2005 році – стосовно 158 осіб (0,09 %); у 2006 році – стосовно 165 осіб (0,1 %).

За своїм змістом штраф як покарання має майновий характер[568]. Деякі автори вважають, що називати штраф майновим покаранням не можна, оскільки це «не є точним, оскільки безпосередній вплив при виконанні цього покарання здійснюється не на майно чи майнові права, а на фінансові інтереси засудженого»[569]. С такою точкою зору важко погодитися, тому що відповідно до ч. 2 ст. 181 ЦК України гроші визнаються рухомим майном. Крім того, застосування штрафу в будь-якому випадку впливає на майновий стан засудженого. Як справедливо зазначає О. Л. Цвєтинович, штраф є покаранням, що обмежує право власності засудженого, так як в цьому разі держава вилучає частину майна, що належить йому на праві власності, в грошовій формі[570].

Отже, штрафом є кримінально-правовий засіб примусового характеру, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів[571].

За загальним правилом, суд визначає розмір штрафу в межах від тридцяти до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів грома­дян (далі – НМДГ). Цей розмір може бути вищим у разі, якщо це передбачено санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК. Так, вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203¹ КК карається штрафом від 1000 до 5000 НМДГ, ч. 1 ст. 204 – від 500 до 1050 НМДГ, ч. 2 ст. 204 – від 1000 до 2000 НМДГ, ч. 1 ст. 205 – від 1000 до 2000 НМДГ, ч. 1 ст. 209¹ – від 1000 до 2000 НМДГ, ч. 2 ст. 212 – від 500 до 2000 НМДГ, ч. 2 ст. 212¹ – від 500 до 2000 НМДГ, ст. 218 – від 500 до 2000 НМДГ, ст. 220 – від 2000 до 3000 НМДГ, ч. 2 ст. 229 – від 1000 до 2000 НМДГ, ч. 3 ст. 229 – від 2000 до 3000 НМДГ, ч. 1 ст. 368 – від 750 до 1500 НМДГ. При визначенні розміру штрафу суд враховує тяжкість вчиненого злочину та май­новий стан винного. Майновий стан винного є поняттям оціночним, оскільки КК не визначений його зміст. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір: а) заробітної плати, пенсії або стипендії винного; б) грошових доходів від його підприємницької та іншої законної діяльності; в) доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; г) доходів від цінних паперів; д) доходів від земельної ділянки; е) нерухомого та іншого майна, а також наявність на утриманні непрацездатних осіб. Сума штрафу обчислюється виходячи з офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Мінімальні та максимальні розміри штрафу визначаються у зарубіжних країнах (як у Загальній, так і в Особливій частинах КК) так: а) в абсолютних сумах; б) в умовних одиницях; в) у відсотках до заподіяної шкоди або кратне отриманому доходу тощо.

В абсолютних сумах штраф установлений в Китаї, про що чітко зазначено в санкціях статей Особливої частини КК[572]. У Болгарії конкретні суми штрафів (у левах) визначаються також в Особливій частині, однак згідно з ч. 1 ст. 47 КК штраф, у будь-якому разі, не може бути меншим 0,5 лева. Сума штрафу згідно КК Голландії не повинна бути меншою п’яти гульденів. Штраф, призначений за карне правопорушення, не повинний бути більше максимуму зазначеної категорії за це правопорушення. Кримінальний кодекс Японії розрізняє два види штрафу: «штраф» і «малий штраф» (ст. 15, 17 КК). Останній визначається в сумі від 1 тисячі до 10 тисяч ієн. Для штрафу встановлена лише нижча межа – 10 тисяч ієн.

В Англії штраф може застосовуватися за злочини невеликої тяжкості і також визначається в абсолютних грошових одиницях: від 25 до 1000 фунтів стерлінгів [573].

Статті 48 КК Швейцарії в закріплює положення, згідно з яким якщо закон чітко не визначає іншого, то максимальний розмір штрафу складає 40000 франків, а якщо особа діє з корисливих мотивів, суддя не зв’язаний цим максимальним розміром штрафу[574].

Найрозповсюдженішим у світі способом установлення штрафу є його визначення в умовних одиницях [575]. Причому ці одиниці дуже різноманітні. У таких країнах, як Азербайджан, Бєларусь, Латвія, Узбекистан обліковою одиницею для визначення штрафу є мінімальний місячний розмір оплати праці. Причому, потрібно відзначити, що до прийняття Федерального закону № 162-ФЗ від 21 листопада 2003 р., яким були внесені зміни і доповнення до Кримінального кодексу Російської Федерації, обліковою одиницею для визначення розміру штрафу в Росії також був мінімальний розмір оплати праці. У Казахстані (ч. 2 ст. 40 КК) – «місячний розрахунковий показник, установлений законодавством».

В Естонії та європейських країнах «далекого» зарубіжжя «еталоном» обчислення штрафу найчастіше виступає не мінімальний місячний, а денний заробіток (доход) конкретного винного. Так, у Кримінальному кодексі ФРН призначення покарання у виді штрафу визначається §40. Штраф призначається в денних ставках і складає мінімум п’ять, а якщо закон не встановлює інше, максимум триста шістдесят повних денних ставок, розмір якої визначає суд з урахуванням особистого і майнового стану особи. При цьому суд виходить, як правило, з чистого доходу, що особа має чи могла мати в середньому за день. Денна ставка встановлюється мінімум у дві німецькі марки і максимум у десять тисяч німецьких марок. Таким чином, загальний розмір штрафу за КК ФРН складає: мінімум (5 ставок по 2 марки) – 10 марок, максимум (360 ставок по 10 тисяч марок) – 3 млн. 600 тисяч марок[576]. Причому доходи особи, його майно та інші джерела існування можуть враховуватися для визначення денної ставки. У рішенні суду вказується кількість і розмір денних ставок [577].

Згідно зі ст. 33 КК Польщі штраф призначається у ставках денного заробітку шляхом визначення кількості ставок і величини однієї ставки. При цьому найменша кількість ставок дорівнює десяти, максимальна – трьомстам шістдесяти. При визначенні розміру денної ставки суд виходить з доходів винної особи, його особистих і сімейних умов, майнового стану і можливості одержання заробітку. Денна ставка призначається у межах від десяти до двох тисяч злотих[578].

Данія (§51 КК) і Франція (п. 3 ст. 131-3 КК) для розрахунків штрафу використовують так називаний «штрафо-день» (причому у Франції він є навіть самостійним видом покарання). У Франції покарання у виді штрафо-днів полягає в обов’язку засудженого регулярно вносити до державного бюджету певні грошові суми. Розмір щоденного внеску встановлюється судом з урахуванням доходів і майнових обов’язків підсудного і не може перевищувати двох тисяч франків. Кількість штрафо-днів визначається з урахуванням обставин злочинного діяння, але не може перевищувати 360 днів[579].

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК республіки Білорусь розмір штрафу визначається з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день постановлення вироку залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину і майнового стану засудженого. При цьому розмір штрафу за злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки, може призначатися в межах від п’ятдесяти до п’ятисот мінімальних заробітних плат, за менш тяжкі злочини – від трьохсот до однієї тисячі мінімальних заробітних плат. Мінімальні і максимальні межі збільшуються в два рази, якщо злочин вчинений з корисливих мотивів.

При визначенні штрафу шляхом встановлення всього чи частини доходу засудженого за певний період (що також характерно для деяких держав на пострадянському просторі), межі такого періоду коливаються від двох тижнів до року (наприклад, див. ч. 2 ст. 79 КК Республіки Казахстан). Якщо порівнювати Казахстан і Росію, то в Кримінальному кодексі останньої максимальна межа вище, ніж у Казахстані і складає 5 років, але мінімальна межа в цих країнах однакова – 2 тижні (ч. 2 ст. 46 КК РФ).

Серед європейських країн «далекого» зарубіжжя лише Іспанія встановлює штраф подібним чином, визначаючи його в заробітку засудженого за період від п’яти днів до двох років (ч. 2 ст. 50 КК). При цьому щоденна квота не може бути меншою за 200 песет (1,2 євро) і більшою за 50 тисяч песет (300 євро).

Прагнучи забезпечити більш тісний зв’язок між злочином і покаранням, а також паралельно покладаючи на штраф деякі компенсаційні функції, законодавець деяких країн встановлює й інші способи обчислення штрафу. Насамперед – кратно до заподіяної злочином шкоди чи отриманої злочинцем вигоди. Так, ст. 33 КК Іспанії передбачає положення, відповідно до якого штраф визначається в сумі, «пропорційній шкоді». Параграф 357 (п. «b») Зводу законів США встановлює штраф, заснований «на доході чи шкоді», «але не більше подвійного розміру доходу чи шкоди».

Цікавим є законодавчий досвід Китаю. Розділ 3 КК КНР[580] передбачає відповідальність за «злочини, пов’язані з порушенням порядків соціалістичного ринку». Санкції ст. 140–146 містять вказівку на штраф у сумі від половини до дворазового розміру вартості реалізованої продукції, а ст. 147–148 – до триразового розміру реалізованої продукції. Санкція ст. 153 «Контрабанда» КК КНР, крім іншого, передбачає штраф «від дворазового до шестиразового розміру прихованих від сплати податків». Стаття 159 КК КНР за фіктивне підприємництво передбачає, зокрема штраф у розмірі від 2 до 10 відсотків «від величини фіктивно внесеного капіталу чи повернутого собі капіталу». Штраф за незаконну емісію (ст. 160) може складати від 1 до 5 відсотків величини отриманого в такий спосіб капіталу.

У КК більшості країн поряд з основними покараннями передбачаються додаткові. Як правило, до останніх відноситься й штраф. Разом з тим розмір і порядок обчислення штрафу звичайно не залежать від того, чи є штраф основним чи додатковим покаранням[581]. У деяких країнах (Азербайджан, Казахстан, Росії[582]) застосування штрафу як додаткового покарання можливо лише тоді, коли він спеціально передбачений у санкціях норм Особливої частини. В інших країнах (Бєларусь, Латвія, Естонія) такого обмеження немає.

Кримінальний кодекс Австрії (§ 43а) передбачає поєднання штрафу не з умовним засудженням, а з умовним звільненням. Якщо засуджений відбуває позбавлення волі від 6 місяців до двох років, то частину позбавлення волі, що залишилася, суд може замінити штрафом до 360 денних ставок. У такому разі невідбута частина позбавлення волі вважається умовною.

Отже, в законодавствах про кримінальну відповідальність закордонних країнах штрафу приділяється значне місце в системі покарань, а підстави й умови його призначення досить детально врегульовані в КК. Досвід деяких країн у правовому регулювання розглядуваного виду покарання може бути корисним й для України.

Частиною 5 статті 53 КК передбачається заміна несплаченої суми штрафу. Так, У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством НМДГ, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством НМДГ, але на строк не більше двох років. Заміна несплаченої суми штрафу іншим покаранням не допускається.

Законодавець передбачив більш сприятливі умови для виплату штрафу, увівши до ст. 53 КК положення, згідно з яким, ураховуючи майновий стан особи, суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років[583].

Якщо санкція статті (частини статті) не передбачає основного покарання у виді штрафу, він може бути призначений лише в порядку переходу до більш м’якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК. У цьому разі штраф призначається в розмірах, визначених ч. 2 ст. 53 КК, – від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян[584]. Штраф може застосовуватися як додаткове покарання і при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням (ст. ст. 75, 77 КК).

Застосовування штрафу до неповнолітніх, які вчинили злочини, регулюється ст. ст. 98 і 100 КК.

Слід зазначити, що кримінальні кодекси інших країн також містять особливі межі і правила призначення штрафів для неповнолітніх. Так, наприклад, у Болгарії і Данії до неповнолітнього штраф узагалі не може застосовуватися. В інших країнах максимальний розмір штрафу для неповнолітніх істотно нижчий, ніж для дорослих: у 4 рази – у Латвії, у 5 разів – в Узбекистані, у 10 разів – у Республіці Білорусь, у 17 разів – в Азербайджані, нарешті, у 40 разів – у Казахстані. Кримінальний кодекс України встановлює максимальний розмір штрафу для неповнолітніх у два рази нижчий, ніж для дорослих.

Порядок виконання покарання у виді штрафу регламентується нормами глави 5 КВК України. Ст. 26 КВК передбачає три основні способи реалізації цього виду покарання: 1) шляхом добровільної сплати суми штрафу засудженим; 2) шляхом примусового стягнення суми штрафу уповноваженим державним органом; 3) шляхом заміни штрафу покаранням іншого виду[585].

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК України на засудженого покладається обов’язок у місячний строк після набрання вироком суду законної сили сплатити штраф та повідомити про це відповідний суд шляхом подання документа про сплату штрафу. Таким чином, насамперед закон надає засудженому можливість сплатити штраф у добровільному порядку. У разі, якщо засуджений у вказаний вище строк не сплатив штраф добровільно, згідно з ч. 2 ст. 26 КВК України, стягнення штрафу проводиться примусово Державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: 1) у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встановлює строк для добровільного виконання ви­року суду; 2) засуджений звільняється від сплати виконавчого збору. Отже, виконання покарання у виді штрафу в таких випадках, відповідно до вимог ст. 12 та ч. 2. ст. 26 КВК, покладається на органи Державної виконавчої служби (далі – ДВС), які здійснюють свої повноваження на підставі та у порядку, пе­редбачених Законом «Про державну виконавчу службу»[586].

Особа, яка ухиляється від сплати штрафу, підлягає кримі­нальній відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК.

Конфіскація майна. Відповідно доч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Частина 2 ст. 52 КК встановлює, що цей вид покарання відноситься до додаткових покарань.

Додаткове покарання у виді конфіскації майна суди застосували у 2007 році до 5,7 тис. засуджених, що на 8,4 % більше, ніж у 2006 році, або 36 % (у 2006 р. – 34,2 %) від кількості засуджених за статтями КК, санкцією яких передбачено застосування конфіскації.

Конфіскація (від латинського confіscatіo – відібрання в скарбницю) майна є повною або частковою. Заміна майна, що конфіскується, на еквівалентну гро­шову суму не допускається.

Особливістю застосування конфіскації майна є те, що вона: 1) може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК; 2) встановлена за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Корисливим тяжким або особливо тяжким зло­чином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у ч. ч. 4 чи 5 ст. 12, якщо його вчинено з корисливих мотивів[587]. За КК 1960 року конфіскація майна передбачалася не лише за вчинення тяжких або особливо тяжких корисливих злочинів, але у ч. 2 ст. 35 було чітко зафіксовано, що вона може бути призначена тільки у випадках, передбачених цим Кодексом[588].

У санкціях статей Особливої частини КК є вказівки на так називану «спеціальну конфіскацію». Так, наприклад, санкцією статті 203¹ КК передбачена можливість конфіскації дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва. Однак у всіх випадках при розслідуванні злочинів питання щодо знарядь злочину, грошей, цінностей та інших речей, нажитих злочинним шляхом, грошей, цінностей та інших речей, які були об’єктом злочинних дій, вирішуються у порядку, передбаченому ст. 81 КПК[589]. Так, Пленум Верховного Суду України у абз. 2 п. 13 постанови «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» зазначив, що санкціями статей 201, 305 КК передбачено обов’язкову конфіскацію предметів контрабанди. Предмети зі спеціально виготовленими сховищами та транспортні засоби, які використовувалися для приховування контрабандного товару при переміщенні через митний кордон, можуть бути конфісковані на підставі ст. 81 КПК України за умови визнання їх речовими доказами[590].

Особливістю процесу забезпечення конфіскації є те, що способи забезпечення можливого призначення цього виду покарання подібні до тих, що має право застосовувати державний виконавець до боржника, забезпечуючи виконання судових рішень. До цих способів належать накладення слідчим арешту на майно, його опис і передача на зберігання. Найістотніші відмінності між способами забезпечення можливої конфіскації майна і примусовими заходами, які реалізуються в процесі виконавчого провадження, полягають у тому, що способами забезпечення можливої конфіскації майна створюються гарантії можливого виконання, а примусовими заходами державного виконавця досягається саме виконання[591]. Приховування майна, що піддягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано, утворює склад злочину, передбаченого ст. 388 КК України.

Відповідно до ст. 48 КВК України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою[592] за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»[593].

У ч. 3 ст. 59 КК вказано, що Перелік майна, яке не підлягає конфіскації, визначається законом України. У ст. 49 КВК України законодавець закріплює види майна засудженого, які можуть підлягати конфіскації за вироком суду. Відповідно до ч. 1 ст. 49 КВК, конфіскації підлягає майно, яке є власністю засудженого, у тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб’єктів господарської діяльності, гроші, цінні папері та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Разом з тим, у ч. 2 ст. 49 КВК міститься застереження: не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. У цій же частині закріплена норма, яка визначає, що перелік такого майна встановлюється законодавством. Такий Перелік міститься у додатку до КК України 1960 року[594].

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є приватною власністю засудженого[595].

При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам статті 19 Закону «Про виконавче провадження», з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно. При виконанні конфіскації майна за постановами суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо постанова суду відповідає вимогам статті 19 Закону, з доданням до неї протоколу вилучення майна, яке підлягає конфіскації.

Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.

Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.

Засуджений може бути звільнений від конфіскації майназаамністією (ст. 86 КК), якщо до дня набрання чинності закону про амністію не був виконаний вирок суду в частині конфіскації майна.

Конфіскація як вид покарання не застосовується до неповно­літніх (ст. 98). КК УРСР 1960 року допускав застосування цієї міри й до неповнолітнього[596].

М. П. Черненок досліджуючи проблеми теорії і практики виконання майнових покарань, встановив, що реальність виконання покарання у виді конфіскації майна складає менше 10%. Це пояснюється тим, що по-перше, слідчі і дізнавачі нерідко несвоєчасно вживають заходів щодо накладення арешту на майно підозрюваних й обвинувачених, що дає можливість приховання майна, яке підлягає конфіскації. По-друге, труднощі виконання покарання у виді конфіскації майна визначаються контингентом громадян, відносно яких застосовується цей вид покарання. До зазначеної категорії нерідко належать особи без певного місця проживання, хворі на алкоголізм і наркоманію. У перерахованого контингенту майно, як правило, відсутнє. Крім того, до цієї категорії належать й особи, що професійно займаються підприємницькою діяльністю. Як правило, усе майно таких осіб на законних підставах оформлено на родичів або на довірених осіб. Тобто це покарання перетворилося по суті на формальність, дотримання якої вимагає законодавство про кримінальну відповідальність. На підставі вищезазначеного М. П. Черненок висловив пропозицію стосовно виключення покарання у виді конфіскації майна з системи покарань, що передбачена чинним КК України[597].

Така пропозиція є слушною, оскільки в міжнародному кримінальному праві існує два види конфіскації – загальна і спеціальна. Загальна стосується конфіскації усього майна засудженого, за винятком майна, перелік якого визначається законом. У багатьох країнах така конфіскація заборонена Конституціями цих країн. Україна ніяк не бажає розставатися з нею. На наш погляд, має залишитися лише спеціальна конфіскація, яка передбачає безоплатне вилучення того майна, що використовувалося для вчинення злочину чи було отримано злочинним шляхом. У міжнародній практиці спеціальна конфіскація, як правило, застосовується при вчинені злочинів, пов’язаних з легалізацією злочинних доходів, фінансуванням тероризму, а також нелегальним обігом наркотиків. Отже, законодавству України слід відмовитися від загальної конфіскації майна як виду покарання, а залишити лише її спеціальний вид.

Покарання, що виконуються органами чи посадовими особами, які присвоїли звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас

Покарання, що виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ДДУПВП

Покарання, що виконуються МО України

Покарання, що виконуються УВП Державного департаменту України з питань виконання покарань

Питання для самоконтролю

1. Що таке система покарань?

2. Які основні ознаки системи покарань виокремлюються наукою кримінального права України?

3. Яке кримінально-правове значення має система видів покарання?

4. Які підсистеми покарань закріплює КК України?

5. Які покарання виконуються Державною виконавчою службою МЮ України?

6. Які покарання виконуються кримінально-виконавчими інспекціями ДДУПВП?

7. Які покарання виконуються УВП Державного департаменту з питань виконання покарань?

8. Які покарання виконуються Міністерством Оборони України?

9. Охарактеризуйте штраф як вид покарання.

10. Розкрийте особливості застосування позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

11. Охарактеризуйте позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання.

12. В чому полягає специфіка застосування та виконання громадських робіт та виправних робіт?

13. Вкажіть який зміст службових обмежень для військовослужбовців закріплений у КК України?

14. В чому полягає проблема регулювання конфіскації майна як виду покарання?

15. Охарактеризуйте арешт як вид покарання.

16. Який порядок застосування та виконання обмеження волі?

17. Охарактеризуйте тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців як вид покарання.

18. Дайте кримінально-правову характеристику позбавленню волі на певний строк.

19. Які особливості призначення покарання у виді довічного позбавлення волі передбачені КК України?

Рекомендована література

БодюлЄ. М. Правові та організаційні засади виконання покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є. М. Бодюл. – К., 2005. – 18 с.

Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний : лекция / Р.Р. Галиакбаров. – Горький : Изд-во ГВШ МВД СССР, 1986. – 40 c.

Дополнительные наказания: функции, система, виды / Цветинович А. Л. ; науч. ред. : Кругликов Л. Л. – Куйбышев : Изд-во Сарат. ун-та Куйбышев. фил., 1989. – 190 c.

Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі : затвердженанаказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 р. № 261 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1. – Ст. 11.

Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань : затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2 (30.01.2004)(частина 2). – Ст. 90.

Інструкція про організацію виконання вимог Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України : затверджена Наказом Міноборони від 30.09.2002 р. № 322 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 44. – Ст. 2050.

Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців : затверджена наказом Міноборони України від 16.12.2004 р. № 618 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52 (14.01.2005)(частина 2). – Ст. 3480.

Інструкція про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні : затверджена наказом Міністра оборони України від 29.11.2004 р. № 567 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50 (31.12.2004). – Ст. 3294.

Інструкція про проведення виконавчих дій: Затверджена наказом Мінюста України від 15.12.1999 р. № 74/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51 (06.01.2000). – Ст. 2563.

Колб О. Г. Запобігання злочинності в місцях позбавлення воліи: навч. посіб. / О. Г. Колб. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2005. – 494 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 306–317.

Кримінально-виконавче право України : навч. посіб. /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 624 с. – Бібліогр. : 604–615.

Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року № 1129-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.

Кримінально-виконавчий кодекс України : науково-практичний коментар / А. Х. Степанюк, І. С. Яковець ; за заг. ред. А. Х. Степанка. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2005. – 560 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 238–261.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України [3-тє вид., переробл. та доповн.] / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2004. – С. 130–145.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-ге вид., переробл. та доповн.] / відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2002. – С. 104–127.

Павленко В. Г. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика громадських робіт як виду покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. Г. Павленко. – К., 2006. – 20 с.

Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців : затверджено Указом Президента від 07.11.2001 р. № 1053/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46 (30.11.2001). – Ст. 2039.

Попрас В. О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. О. Попрас. – Х., 2008. – 20 с.

Про виконавче провадження : Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 24. – Ст. 207.

Про затвердження Iнструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 лютого 2005 р. № 27 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 10. – Cт. 511.

Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 р. № 275 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52 (09.01.2004)(частина 2). – Ст. 2898.

Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні : Постанова ПВСУ № 15 від 28.12.96 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 17 від 26.12.2003 р.) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 145–149.

Сыч К. А. Уголовное наказание: теоретико-методологические проблемы / К. А. Сыч. – Рязань : РИПЭ Минюста России, 2001. – 210 с.

ЧерненокМ. П. Проблеми теорії і практики виконання майнових покарань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. П. Черненок. – Х., 2003. – 20 с.

Шинкарьов Ю. В. Арешт як вид кримінального покарання та особливості правового регулювання його виконання та відбування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. В. Шинкарьов. – Л., 2007. – 16 с.

Шинальський О. І. Покарання в системі засобів протидії злочинності : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. І. Шинальський. – К., 2003. – 20 с.

Шиян Д. С. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид кримінального покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д.С. Шиян, 2008. – 20 с.

ТЕМА 19 Призначення покарання

19.1. Загальні засади призначення покарання.

19.2. Обставини, що пом’якшують покарання.

19.3. Обставини, що обтяжують покарання.

19.4. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.

19.5. Пом’якшення покарання при його призначенні.

19.6. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

19.7. Призначення покарання за сукупністю вироків.

19.8. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення.

19.9. Обчислення строків покарання.

Загальні засади призначення покарання

Обставини, що пом’якшують покарання

Обставини, що обтяжують покарання

Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті

Пом’якшення покарання при його призначенні

Призначення покарання за сукупністю злочинів

Призначення покарання за сукупністю вироків

Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення

Обчислення строків покарання

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте призначення покарання як специфічнийетап застосування кримінально-правових норм.

2. Що таке загальні засади призначення покарання?

3. Яка юридична природа та загальний зміст загальних засад призначення покарання?

4. Охарактеризуйте обставини, що пом’якшують покарання.

5. Охарактеризуйте обставини, що обтяжують покарання.

6. Яке кримінально-правове значення мають обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання?

7. Які особливості призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті, передбачені ст. 68 КК України?

8. Які підстави та види пом’якшення покарання передбачає КК України?

9. Які правила призначення покарання за сукупністю злочинів встановлює ст. 70 КК?

10. Які межі остаточного покарання, що призначається за сукупністю злочинів, визначає КК України?

11. Які правила призначення покарання за сукупністю вироків передбачені ст. 71 КК?

12. Охарактеризуйте умови, порядок та принципи призначення остаточного покарання за сукупністю вироків.

13. Розкрийте особливості та порядок призначення покарання особі, яка засуджується за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків одночасно.

14. Охарактеризуйте правила складання покарань та зарахування попереднього ув’язнення.

15. Як обчислюються строки покарання?

Рекомендована література

Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовно­му праву / М. И. Бажанов. – К. : Вища школа, 1980. – 216 с.

Велиев С. А. Принципы назначения наказания / С. А. Велиев. – СПб. : Издательство Юридический центр Пресс, 2004. – С. 98–117.

Велиев С. А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказаний / С. А. Велиев // Правоведение. – 2002. – № 4. – С. 153–165.

Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні : навчальний посібник / Л. С. Горбач, О. Г. Колб, В. С. Наливайко [та ін.] ; за заг. ред. О. Г. Колба. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2006. – 136 с.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 318–341.

Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – вид. 4-те, перероб. та допов. – К. : Атіка, 2008. – С. 268–296.

Кругликов Л. Л. Проблемы теории назначения наказания: законодательство и практика / Л. Л. Кругликов // Уголовное право в XXI веке: междунар. науч. конф., 31 мая – 1 июня 2001 г. – М. : Лекс Эст, 2002. – С. 71–75.

Кругликов Л. Л. Уголовно-правовые средства обеспечения справедливости наказания / Л. Л. Кругликов. – Ярославль : Изд-во Ярослав. гос. университета, 1986. – 76 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 262–287.

Маляренко В. Т. Про покарання за новим Кримінальним кодек­сом України / В. Т. Маляренко. – К. : Фонд «Правова ініціатива», 2003. – С. 77–128.

Мясников О. А. Смягчающие и отягчающие наказание обстоятельства в теории, законодательстве и судебной практике / О. А. Мясников. – М. : Юрлитинформ, 2002. – 240 с.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн.– К.: Атіка, 2004. – С. 146–161.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн.– К. : А.С.К., 2002. – С. 127–161.

Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України : монографія / наук. ред. канд. юрид. наук, проф. Л. М. Кривоченко. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. – 240 с.

Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання та їх кримінально-правове значення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Полтавець. – К., 2005. – 20 с.

Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 року № 15 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 17 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 11–13.

Про практику призначення судами кримінального покарання : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 256–271.

Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань (спеціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів) : навч. посіб. / О. Г. Фролова. – К. : АртЕк, 1997. – С. 60–102.

Чечель Г. И. Смягчающие ответственность обстоятельстваи ихзначение в индивидуализации наказания / Г. И. Чечель. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1978. – 165 с.

ТЕМА 20 Звільнення від покарання та його відбування

20.1. Поняття та види звільнення від покарання та його відбування.

20.2. Загальні види звільнення від покарання та його відбування.

20.3. Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування.

Поняття та види звільнення від покарання та його відбування

Загальні види звільнення від покарання та його відбування

Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування

Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття інституту звільнення від покарання та його відбування.

2. В чому полягає відмінність звільнення від покарання та його відбування від звільнення від кримінальної відповідальності?

3. Які підстави (критерії) класифікації звільнення від покарання та його відбування розглядає теорія кримінального права?

4. Охарактеризуйте звільнення від покарання особи у зв’язку з втратою нею суспільної небезпеки.

5. Які умови звільнення від покарання особи у зв’язку із закінченням строків давності передбачені КК України?

6. Охарактеризуйте звільнення від відбування покарання з випробуванням.

7. Які обов’язки можуть бути покладені на особу, яка звільняється від відбування покарання з випробуванням?

8. Які кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням закріплені КК?

9. Розкрийте кримінально-правовий зміст звільнення від подальшого відбування покарання.

10. Охарактеризуйте звільнення від подальшого відбування покарання особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена.

11. Охарактеризуйте звільнення від подальшого відбування покарання особи у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

12. Розкрийте кримінально-правовий зміст заміни покарання більш м’яким.

13. Які умови умовно-дострокове звільнення від відбування покарання закріплені у ст. 81 КК?

14. Який порядок заміни виправних робіт штрафом?

15. Охарактеризуйте особливості звільнення від покарання та його відбування на підставі закону України про амністію?

16. Охарактеризуйте звільнення від відбування покарання на підставі акта про помилування.

17. Які спеціальні види звільнення від покарання та його відбування передбачені КК України?

18. Охарактеризуйте звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

Рекомендована література

Герасименко В. П. Заміна покарання більш м’яким при його відбуванні за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Герасименко. – Х., 2007. – 20 с.

ЗолотарьовА. І. Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. І. Золотарьов. – К., 2008. – 23 с.

Іванюк Т. І. Обставини, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. І. Іванюк. – К., 2006. – 17 с.

Івасюк І. Г. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.09 «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / І. Г. Івасюк. – Л., 2002. – 20 с.

Квашис В. Е. Гуманизм советского уголовного права / В. Е. Квашис. – М. : Юрид. лит., 1969. – 150 c.

Ковітіді О. Ф. Обов’язки, що покладаються на особу, умовно звільнену від покарання чи його відбування: досвід деяких країн Європейського Союзу / О. Ф. Ковітіді // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 9. – С. 44–47.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 342–365.

МандриченкоЖ. В. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ж. В. Мандриченко. – О., 2007. – 17 с.

Мандриченко Ж. В. Кримінально-правовий компроміс у протидії організованій злочинності / Ж. В. Мандриченко // Правові проблеми протидії організованій злочинності : зб. наук. статей / за ред. М. П. Орзіха, В. М. Дрьоміна – Одеса : Фенікс, 2005. – С. 171–185.

Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник [для студентів юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – С. 288–310.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн.– К. : Атіка, 2004. – С. 162–185.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн.– К. : А.С.К., 2002. – С. 161–192.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 2-е вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – С. 239–249.

Положення про здійснення помилування : затверджене Указом Президента України від 19.07.2005 р. № 1118/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29 (05.08.2005). – Ст. 1705.

Про застосування амністії в Україні : Закон України від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР // ВВР. – 1996. – № 48. – Ст. 263.

Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 13–16.

Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 2 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 180–184.

ТЕМА 21 Судимість

21.1. Поняття судимості.

21.2. Наслідки інституту судимості.

21.3. Погашення судимості. Строки погашення судимості.

21.4. Зняття судимості.

Поняття судимості

Наслідки інституту судимості

Відповідно до ст. 155 КВК особи, які відбули покарання, несуть обов’язки і користуються правами, встановленими для громадян України, з обмеженнями, що передбачені для осіб, які мають судимість. Такі обмеження можуть бути передбачені тільки законом.

Положення закону про судимість поширюються на весь строк відбування як основного, так і додаткового покарання, а у випадках, передбачених пунктами 5–9 ст. 89, пунктами 2–4 ч. 2 ст. 108 КК, – і на певний строк після відбуття покарання[833].

У цьому розумінні визнання особи судимою тягне для неї не лише несприятливі фізичні та психологічні наслідки, пов’язані з призначенням та відбуванням самого покарання, а й певні правообмеження після відбуття покарання. Одна частина таких наслідків має винятково кримінально-правовий характер, інша – загальноправовий характер. Крім того, аналіз кримінально-виконавчого законодавства дає нам підстави стверджувати про наявність й кримінально-виконавчих наслідків судимості особи, яка вчинила злочин, та притягнена до кримінальної відповідальності з призначенням покарання.

Основні загальноправові наслідки судимості.Загальноправові наслідки судимості полягають у різного роду обмеженнях, що встановлено законом для осіб, які мають непогашену або незняту судимість. Вони різноманітні за обсягом і порядком настання часткових обмежень прав і свобод особи, яка має судимість, що передбачені нормами різних галузей права і застосовуються протягом усього або частини строку, протягом якого зберігаються правові наслідки судимості, але не входять до змісту призначеного конкретного виду покарання. З цього можна зробити висновок, що судимість може впливати на правовий статус особи залежно від власного розсуду законодавця у сфері будь-якої галузі права. Однак, правові наслідки судимості різні і залежать, насамперед, від тяжкості, характеру вчиненого злочину, форми вини. Коло таких наслідків за законодавством України достатньо широке. Діє значна кількість законів і навіть підзаконних актів, якими передбачені різні обмеження загальноправового характеру для осіб, які мають судимість.

Загальноправові наслідки судимості регламентуються нормами не кримінального, а інших галузей права, що створює ілюзію їхньої індиферентності для кримінального права. Однак, загальноправові наслідки судимості, що регулюються нормами адміністративного, трудового, господарського та цивільного права, не позбавлені елементів кари, оскільки підставою для їх застосування виступає судимість особи, поняття та підвалини правових наслідків якої визначаються законом про кримінальну відповідальність. Тому правомірна інтеграція інституту судимості, незважаючи на його неоднорідність, саме в кримінальному праві.

Аналіз чинного законодавства дозволив констатувати, що загальноправові наслідки судимості можуть полягати в тому, що особа, яка має судимість:

1) не може обіймати певні посади. Так, наприклад, особа, яка має судимість, не може бути: суддею[834], третейським суддею[835], нотаріусом[836], судовим експертом[837], членом Вищої ради юстиції[838], адвокатом[839], членом Центральної виборчої комісії[840], прокурором або слідчим прокуратури (за винятком реабілітованих)[841], присяжним народним засідателем[842], державним службовцем[843], співробітником органу місцевого самоврядування[844], співробітником місцевої державної адміністрації (за наявності судимість за корисливі злочини)[845], членом Кабінету Міністрів України[846], Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини[847], співробітником органів податкової служби (особа, яка була засуджена за корисливі злочини)[848], військовослужбовцем та працівником Управління державної охорони України (громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину і якому відповідно до вимог чинного законодавства не може бути надано допуск до державної таємниці)[849], співробітником органів і підрозділів цивільного захисту особи (особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину)[850], співробітником міліції[851] тощо;

3) позбавляється права отримати дозвіл на придбання, зберігання і носіння вогнепальної, пневматичної чи холодної зброї (за наявності непогашеної або не знятої у встановленому порядку з такої особи судимості за умисні злочини, а також за злочини, вчинені із застосуванням вогнепальної зброї або вибухових матеріалів)[852];

4) не може бути обраною в представницькі органи влади та управління: на пост Президента України (за наявності судимості за вчинення умисного злочину)[853], депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (за наявності судимості за вчинення умисного злочину)[854], депутатом Верховної Ради України (за наявності судимості за вчинення умисного злочину)[855], депутатом, сільським, селищним, міським головою[856];

5) обмежується у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду. Особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності, не можуть бути посадовими особами органів акціонерного товариства, що провадить цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за злочини проти власності, службові чи господарські злочини, не можуть бути посадовими особами органів акціонерного товариства[857]. Особи, які мають судимість, не можуть брати участь у конкурсі на призначення тимчасового керуючого (адміністрації) для управління енергопостачальником[858].

Не можуть мати ліцензії на зайняття видами діяльності з обігу продукції сексуального чи еротичного характеру «особи, які мають судимість за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, за тяжкі злочини проти життя, здоров’я та гідності людини, а також за особливо небезпечні злочини»[859]. У сфері господарської діяльності особа, яка має судимість за корисливі злочини, не може бути: аудитором[860], арбітражним керуючим та розпорядником майна (особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів[861], оцінювачем майна[862], членом наглядової ради чи іншого органу управління банку (особа, яка була засуджена за зловживання у фінансовій сфері)[863]. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть займати у господарських товариствах керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю[864]. Тимчасовим адміністратором не може бути особа, яка має судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку, або є обвинуваченою по кримінальній справі[865];

6) не допускається до державної таємниці (за наявності у громадянина судимості за тяжкий злочин)[866], що, в свою чергу, є умовою обіймання певних посад;

7) обмежується у виїзді за кордон та у прийнятті до громадянства України. Так, громадянином України не може бути особа, яка засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину[867];

8) обмежується у застосуванні амністії. Так, не допускається застосування амністії до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та (або) особливо тяжких злочинів[868];

9) не може розраховувати на рівні умови щодо застосування деяких запобіжних заходів. Наприклад, розмір застави, що застосовується до раніше судимої особи, не може бути меншим п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян[869];

10) обмежується у здійсненні певних дій, що пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» до осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: а)заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначених місцях району (міста); в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць[870];

11) не підлягає призову на строкову військову службу в мирний час громадян, що були засуджені до позбавлення волі[871];

12) позбавляється права на отримання певних пільг. Так, у разі засудження за вчинення злочину державному службовцю припиняються виплати, передбачені чинним законодавством[872].

Усі проаналізовані вище загальноправові наслідки, пов’язані із судимістю можна класифікувати на певні групи. За критерій такої класифікації можна взяти суспільні відносини, що регулюються різними галузями права[873]: 1) правовідносини у сфері захисту конституційного ладу, забезпечення охорони правопорядку та відправлення правосуддя (стосується заборони комплектації відповідних органів держави та управління, а також правоохоронних органів та суду особами, які мають судимість за вчинення будь-яких злочинів або умисних злочинів); 2) правовідносини, що виникають на підставі норм трудового права з приводу виконання трудової функції; 3) правовідносини, що регулюються нормами, що регламентують правовий статус особи (у тому числі, правовідносини, що виникають на підставі норм, регулюючих питання виборчої системи України, з приводу реалізації виборчого права громадян України). Так, стаття 10 Закону України «Про імміграцію»[874] визначає підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію, що обмежує право іноземців та осіб без громадянства на імміграцію. Згідно з п. 1 вказаної статті дозвіл на імміграцію не надається особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 4) правовідносини у сфері військово-службових відносин (стосується заборони призову на строкову військову службу в мирний час громадян, що були засуджені до позбавлення волі); 5) правовідносини, що виникають на підставі норм сімейного права, регулюючих питання захисту сім’ї, материнства і дитинства. Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 31 СК України особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, не можуть бути влаштовані в сім’ї осіб, які мали судимість за злочини проти життя та здоров’я особи, проти волі, честі та гідності особи, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів чи мають не погашену в установленому порядку судимість[875]; 7) правовідносини, що виникають на підставі норм господарського права. Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 10 не можуть бути прийняті до кредитної спілки особи, які за рішенням суду визнані недієздатними або обмежено дієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також особи, що мають непогашену судимість за корисливі злочини.

Отже, можна говорити про те, що наявність судимості може істотно ускладнити життя особі, яка відбула покарання. Але що ще гірше, відсутність наслідків після зняття чи погашення судимості є номінальним, юридичним. Це пов’язано, насамперед, з тим, що у реальному житті ні про які строки, після сплину яких особа вважається такою, що не має судимості, для сприйняття суспільством говорити не можна. Багато осіб, які відбули покарання, відчувають ускладнення під час влаштування на роботу після закінчення строків погашення судимості. Наявність судимості, що отримана особою в 15-літньому віці, може стати компроматом для кандидата на будь-яку виборну посаду і багато чого іншого. Міркуючи про ставлення суспільства до такого явища як судимість у людини, не можна зупинятися тільки на однозначному осудженні такого явища. Повернення засудженої особи до нормального життя повинно відбуватися як можна активніше і спокійніше, без зайвих і непотрібних обсмикувань з боку суспільства. І звичайно, слід говорити про повернення до нормального життя тільки тих засуджених, які цього дійсно бажають і заслуговують своєю попередньою і подальшою поведінкою.

Проведені нами дослідженнями дозволили дійти висновку про доцільність застосування таких правообмежень. Так, експертне опитування показало, що більшість опитаних співробітників органів досудового слідства і суддів (213 з 241) і близько (342 особи з 397) громадян, які не мають юридичної освіти, висловилися про доцільність перетерплювання особою деяких загальноправових наслідків судимості.

Наведені дані дозволяють зробити висновок про те, що, ці обмеження прав громадян у працевлаштуванні уявляються виправданими і не суперечать Конституції України. Так, статтею 64 Конституції встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У ч. 2 ст. 63 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду[876].

Загальноправові наслідки судимості обмежують можливості використання окремих прав, які засуджений реально чи потенційно мав. Але головне не в цьому, оскільки вилучення із загального обсягу громадянських прав відносяться до порівняно незначної частини засуджених. Однак вибірковий і винятковий характер обмежень свідчить про те, що більшість з них зорієнтована, насамперед, на запобігання злочинам або повне усунення чи нейтралізацію колишньої криміногенної ситуації, що у причинному ланцюзі обставин з’явилася ланкою, яка сприяла вчиненню злочину, або на загальну превенцію. Крім того, подібні обмеження мають певний сенс при охороні громадського порядку і громадської безпеки і переслідують суто профілактичну мету.

У процесі дослідження виникає справедливе питання про те, чому високі моральні вимоги, що запропоновані до одних суб’єктів забезпечення безпеки (працівників міліції, прокуратури, суддів), не поширюються на тих, хто є дуже важливим суб’єктом діяльності органів законодавчої влади.

З метою забезпечення безпеки, прав і свобод людини і громадянина, суспільства і держави, на думку автора, доцільно закріпити у відповідних статтях законів України «Про вибори Президента України»[877] і «Про вибори народних депутатів України»[878] положення про те, що особи, які мають чи мали судимість за вчинення умисних злочинів, не можуть бути висунуті кандидатами в Президенти України й у кандидати в депутати Верховної Ради України. Ці вимоги повинні також пред’являтися і до кандидатів на посади у інші органи державної влади та управління.

Кримінально-правові наслідки судимості.Поруч із загальноправовими наслідками особа, яка має судимість, може відчути наслідки кримінально-правового характеру, пов’язані з цим станом. Але вони носять потенційний характер, тобто настають тільки у разі, якщо особа, перебуваючи у стані судимості, вчинить новий злочин. Отже, можливість настання цих наслідків є важливим запобіжним чинником для впливу на особу, що має судимість. Це й обумовлює визнання розглядуваного інституту кримінального права як засобу кримінально-правового впливу на осіб, які вчинили злочини.

Кримінально-правові наслідки – це ті фактори, що можуть посилити покарання особи. На нашу думку, вони виступають тими обставинами, що намагаються попередити особу, яка вже має судимість, не вчиняти нового злочину. Кримінально-правові наслідки несуть у собі значення певного запобіжника, що повинен регулювати поведінку осіб, які мають судимість, і не допускати вчинення такими особами нових злочинів.

Кримінально-правовими наслідками судимості полягають у тому, що наявність у особи незнятої або непогашеної судимості:

1) може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового злочину. Так, наприклад: кваліфікуючою ознакою порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом є вчинення його особою, раніше судимою за вчинення злочину, передбаченого цією статтею (ч. 2 ст. 213 КК);

2) є передумовою визнання рецидиву злочинів. Відповідно до ст. 34 КК рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин;

3) є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), передачею особи на поруки (ст. 47 КК), зміною обстановки (ст. 48 КК);

4) враховується при визначенні того, чи має місце переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49 КК);

5) враховується при виборі окремих видів покарання (ч. 2 ст. 62 КК), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч. 2 ст. 58 КК);

6) передбачена як одна із ознак, що характеризують особу винного, відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК), а також при звільненні від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84 КК);

7) за умисний злочин (оскільки вона є умовою рецидиву та різновидом повторності злочинів) виступає як обставина, що обтяжує покарання при призначенні покарання (п. 1 ст. 67 КК), хоча може і не враховуватися при призначенні покарання з підстав, вказаних у ч.ч. 2 і 4 ст. 67 КК;

8) за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК);

9) може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК);

10) за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені ст. ст. 437–439 КК та ч. 1 ст. 442 КК, є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80 КК);

11) враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання (п. 2 ч. 3 ст. 81 КК, п. 2 ч. 3 ст. 107 КК), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п. 2 ч. 4 ст. 82 КК)[879].

Зазначений перелік кримінально-правових наслідків судимості свідчить про те, що вона враховується при вирішенні цілої низки питань, пов’язаних з кваліфікацією вчиненого, призначенням покарання та його виконанням[880].

Таким чином, кримінально-правові наслідки судимості виражаються в таких чотирьох напрямах:

1) судимість є підставою для визнання рецидиву злочинів;

2) судимість є обставиною, що впливає на призначення покарання:

3) судимість є обставиною, що обмежує звільнення від кримінальної відповідальності;

4) судимість є обставиною, що обмежує звільнення від покарання.

Отже, виходячи з кримінально-правового змісту судимості, можна зробити висновок, що судимість є таким правовим станом особи, створеним внаслідок засудження її судом до певного виду покарання за вчинений злочин, що у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність, може виражатися в настанні для цієї особи визначених наслідків кримінально-правового характеру.

На нашу думку, такі наслідки дають змогу оцінити взагалі особу злочинця і визначити кваліфікацію вчинених ним діянь. Ці наслідки також несуть у собі висновки про те, які саме міри покарання повинні бути застосовані до цієї особи і яким чином повинно виконуватись покарання щодо них. Зокрема, тут слід наголосити, що мають бути визначені умови перебування особи у місцях позбавлення чи обмеження волі або у медичних закладах лікування засуджених. Також не менш важливою є розробка певних реабілітаційних програм для засуджених, що дадуть можливість перевірити їх готовність до нового «виходу в суспільство» після відбування покарання.

Кримінально-виконавчі наслідки судимості.Кримінально-виконавчі наслідки судимості в юридичній літературі з кримінального права України не знайшли свого відображення. Розглянемо деякі з таких наслідків судимості, що відображаються на правовому становищі засудженого, а отже, і на порядку і умовах відбування ними призначених судами покарань за вчинені злочини.

1. Відповідно до ч. 2 статті 7 Закону України «Про попереднє ув’язнення» основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне їх тримання[881]. Абзаци 4 та 5 ч. 2 ст. 8 зазначеного закону встановлюють категорії осіб, які тримаються окремо від інших у зв’язку з тим, що вони раніше притягалися до кримінальної відповідальності або раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Аналогічно вирішується питання з особами, які направляються для відбування покарання у виді позбавлення волі. Так, відповідно до п. 2.2. Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі[882], до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання із СIЗО направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання із СIЗО направляються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.

До виправних колоній середнього рівня безпеки із СIЗО направляються чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

До виправних колоній максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях направляються: чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, які мають незняту та непогашену судимість за умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин, за який вони фактично відбували покарання в місцях позбавлення волі; чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені та фактично відбували покарання у виді позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; захоплення заручників; зґвалтування; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника іноземної держави і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.

До виправних колоній або секторів максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу направляються: чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з таких злочинів: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього; розбій, вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 89 КВК осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування. Такі особи тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених КВК для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

3. Оскільки особи, які мають судимість, не направляються для відбування покарання у виді позбавлення волі до колоній міняльного рівня безпеки, то їм не може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправних і виховних колоній. Згідно з ч. 1 ст. 111 КВК засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв’язку з такими винятковими особистими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї.

4. Засуджені до покарання у виді арешту, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, відбувають покарання окремо від інших засуджених до цього покарання (ч. 1 ст. 51 КВК).

Погашення судимості. Строки погашення судимості

Зняття судимості

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття судимості.

2. Які часові межі судимості розглядаються в теорії кримінального права?

3. Які обставинизумовлюють визнання особи такою, що не має судимості?

4. Які кримінально-правові наслідки судимості передбачає КК України?

5. Охарактеризуйте загальноправові наслідки судимості.

6. Які кримінально-виконавчі наслідки судимості передбачені законодавством України?

7. Дайте поняття погашення судимості.

8. Охарактеризуйте загальні умови та строки погашення судимості.

9. Охарактеризуйте умови та підстави зняття судимості, що передбачені КК України.

Рекомендована література

Голина В. В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву / В. В. Голина. – Харьков : Вища школа, 1979. – 137 с.

Голіна В. В. Судимість : монографія / В. В. Голіна. – X. : Харків юридичний, 2006. – 384 с.

Голіна В. В. Судимість як соціально-правове явище: сутність, призначення, наслідки / В. В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 2 (41). – С. 173–182.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.І. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 364–368.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / П. С. Матишевський.– К. : А.С.К., 2001. – С. 311–315.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн.– К. : Атіка, 2004. – С. 186–195.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., перероб. та доповн. – К.: А.С.К., 2002. – С. 193–199.

Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України від 1 грудня 1994 року № 264/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Наказ МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 листопада 2003 р. № 1303/203 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Том 2. – Ст. 103.

Про затвердження Iнструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі : Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 року № 261 // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 1. – Ст. 11.

Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 16 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 9–11.

Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк : Закон України від 10 липня 2003 року № 1104-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 6. – Ст. 39.

Сучасне кримінальне право України : курс лекцій / В. В. Кузнєцов, А. В. Савченко, О. Ф. Штанько. – К. : Вид-во «ПАЛИВОДА А. В.», 2006. – С. 229–240.

Филимонов В. Д. Судимость и ее погашение по советскому уголовному праву / В. Д.Филимонов // Пятая научная конференция Томского государственного университета им. В. В. Куйбышева. – [Т. 137]. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1957. – С. 99–112.

ТЕМА 22 Примусові заходи медичного характеру

Та примусове лікування

22.1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.

22.2. Види примусових заходів медичного характеру.

22.3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.

22.4. Примусове лікування.

Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Види примусових заходів медичного характеру

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

Примусове лікування

Питання для самоконтролю

1. Що таке примусові заходи медичного характеру?

2. Що є мета примусових заходів медичного характеру?

3. Охарактеризуйте юридичну природу примусових заходів медичного характеру та визначте їх місце в системі кримінально-правових засобів впливу?

4. До яких осіб застосовуються примусові заходи медичного характеру?

5. Дайте характеристику окремим видам примусових заходів медичного характеру.

6. Які особливості застосування окремих видів примусових заходів медичного характеру передбачені КК України?

7. Які підстави продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру встановлені КК України?

8. Дайте кримінально-правову характеристику примусового лікування.

9. До яких осіб може бути застосоване примусове лікування?

10. Вкажіть який зміст примусового лікування закріплений у КК України?

11. В чому полягає проблема регулювання примусове лікування осіб, які вчинили злочини?

Рекомендована література

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 369–373.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров [та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – вид. 4-те, перероб. та допов. – К. : Атіка, 2008 – С. 320-332.

Лень В. В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Лень. – Х., 2003. – 19 с.

Лень В. В. Окремі проблемні питання, пов’язані з вчиненням особами злочинів у стані неосудності та особливості їх примусового медичного лікування / В. В. Лень // Вісник ЗЮІ МВС України. – 2003. – № 1. – С. 166–170.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник [для студентів юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський/ – К.: А.С.К., 2001. – С. 316–324.

Митрофанов І. І. Протидія злочинності наркозалежних осіб у сфері наркообігу: монографія / І. І. Митрофанов. – Кременчук : Вид. ПП Щербатих О. В., 2008. – 450 с.

Митрофанов І. І. Окремі питання правового регулювання примусового лікування наркозалежних осіб, що вчинили злочини / І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2005. – № 5. – С. 77–80.

Митрофанов І. І. Проблемні питання примусового лікування наркозалежних осіб, які вчинили злочини / І. І. Митрофанов // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2005. – Спец. вип. № 2 (25). – С. 177–180.

Митрофанов І. І. Правове регулювання примусового лікування наркозалежних осіб, що вчинили злочини (порівняльний аспект) / І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2006. – № 1. – С. 79–83.

Митрофанов І. І. Деякі проблеми реалізації примусового лікування наркозалежних осіб, що вчинили злочини, в установах виконання покарань / І. І. Митрофанов // Вісник Української медичної академії : Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2006. – Том 6, Випуск 3 (15). – С. 190–194.

Музика А. А. Наукове тлумачення ст. 96 КК, або кого можна примусово лікувати в Україні? / О. П. Горох, А. А. Музика // Проблеми коментування кримінального закону : матеріали міжнародної наукової конференції / Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – Львів, 2004. – С. 65–70.

Музика А. А. Недолугість ст. 96 КК України ми розуміємо так: це не безвихідь, а реальна підстава для зміни закону / О. П. Горох, А. А. Музика // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення : матеріали між нар. наук.-практ. конф. 13–15 квітня 2007 р. : у 2-х ч. – Львів : Львівський держ. ун-т внутрішніх справ, 2007. – Ч. 1. – С. 86–95.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн.– К. : Атіка, 2004. – С. 196–204.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., переробл. та доповн.– К. : А.С.К., 2002. – С. 200–206.

Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.

Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 5–10.

Про психіатричну допомогу : Закон України від 22 лютого 2000 року № 1489-III // ВВР України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.

ТЕМА 23 Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх

23.1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх.

23.2. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

23.3. Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини.

23.4. Звільнення від покарання та від його відбування.

23.5. Погашення та зняття судимості.

Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх

Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили злочини

Особливості покарання неповнолітніх за вчинені злочини

Звільнення від покарання та від його відбування

Погашення та зняття судимості

Питання для самоконтролю

1. Які види засобів кримінально-правового впливу можуть бути застосовані до неповнолітнього та малолітнього за КК України?

2. Що таке примусові заходи виховного характеру?

3. Які підстави звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру передбачені КК України?

4. Які особливості звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності встановлені ст. 106 КК України?

5. Які види покарань можуть бути застосовані до неповнолітніх?

6. Охарактеризуйте особливості застосування до неповнолітніх окремих видів покарань.

7. Які особливості призначення покарання неповнолітнім передбачають норми розділу XV Загальної частини КК України?

8. Які межі остаточного покарання, яке може бути призначене неповнолітньому за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків встановлені КК України?

9. Охарактеризуйте особливості звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням?

10. Охарактеризуйте особливості звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

11. Які особливості звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності встановлені ст. 106 КК України?

12. Розкрийте особливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніх, які вчинили злочини.

13. Охарактеризуйте особливості погашення і зняття судимості в осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.

Рекомендована література

Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. М. Бурдін. – К., 2002. – 19 с.

Бурдін В. М. Законодавче регулювання кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні / В. М. Бурдін // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – № 36. – С. 472–477.

Волгарева И. В. Уголовная ответственность несовершеннолетних / И. В. Волгарева, Н. К. Шилов. – С.-Пб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 300 с.

Гончар Т. О. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх за чинним кримінальним кодексом України / Т. О. Гончар // Правова держава. – 2002. – № 5. – С. 89–93.

Гончар Т. О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. О. Гончар. – О., 2005. – 20 с.

Корчовий М. М. Кримінологічні проблеми боротьби зі згвалтуваннями, вчинюваними неповнолітніми : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. М. Корчовий ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2000. – 18 с.

Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по за­стосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного харак­теру / О. Кравченко // Право України. – 1999. – № 10. – С. 29–30.

Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. І. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – С. 374–383.

Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 325–341.

Науково-практичний коментар кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 205–222.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., перероб. та доповн. – К. : А.С.К., 2002. – С. 206–226.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 2-е вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – С. 227–249.

Прозументов Л. М. Групповая преступность несовершеннолетних и ее предупреждение / Л. М. Прозументов ; под ред. С. А. Елисеева ; Том. гос. ун-т им. В. В. Куйбышева. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1993. – 142 с.

Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.

Про практику застосування судами законодавства України у справах про злочини неповнолітніх : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 300–310.

Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2004 № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 16–19.

Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7.

Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : учеб. / отв. ред. Е. Л. Стрельцов. – Х. : ООО «Одиссей», 2007. – С. 249–264.

Фильченков Г. И. Предупреждение и раскрытие групповых преступлений несовершеннолетних : учеб. пособие / Г. И. Фильченков ; ВНИИ МВД России. – М., 1997. – 146 с.

Навчальне видання

МИТРОФАНОВ ІГОР ІВАНОВИЧ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Симиненко А. Н. О необходимости совершенствования института деятельного раскаяния / А. Н. Симиненко // Проблемы применения современного уголовного законодательства России. Материалы теоретического семинара. – Омск : Изд-во Ом. ВШМ МВД России, 1994. – С. 32–36.

[484] Освобождение от уголовной ответственности по нормам Особенной части УК РФ. Уголовно-правовые и процессуальные аспекты : уч. пособие / Н. В. Григорьев, Р. А. Сабитов. – Хабаровск : Изд-во Хабар. ВШ МВД РФ, 1993. – 67 c.

[485] Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – С. 213.

[486] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – C. 248.

[487] Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – С. 218.

[488] Барков А. В. Уголовный закон и раскрытие преступлений / А. В. Барков. – Минск : Изд-во БГУ, 1980. – С. 58.

[489] Див.: Ивонин В. Ю. Освобождение от уголовной ответственности по нормам особенной части уголовного законодательства и его применение органами внутренних дел : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. Ю. Ивонин. – М., 1992. – 21 c.

[490] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид., перероб. та доп.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – К. : Дакор, 2008. – С. 923.

[491] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 743.

[492] Детальніше це питання досліджено О. В. Наден у монографії «Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (Наден О. В. Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. – X. : Право, 2003. – С. 166–183).

[493] Про затвердження Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними ре­човинами : Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства внутрішніх справ України від 16 червня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – Ст. 1259.

[494] Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія. – К. : Атіка, 2004. – С. 280.

[495] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2005. – С. 718.

[496] Див.: Митрофанов І. І. Протидія злочинності наркозалежних осіб у сфері наркообігу : монографія / І. І. Митрофанов. – Кременчук : Вид. ПП Щербатих О.В., 2008. – 450 с.

[497] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид., перероб. та доп.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – К. : Дакор, 2008. – С. 1238.

[498] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 976.

[499] Золотарьов А. І. Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. І. Золотарьов. – К., 2008. – С. 12.

[500] Золотарьов А. І. Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. І. Золотарьов. – К., 2008. – 23 с.

[501] Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Юридична думка, 2004. – С. 138.

[502] Див.: абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 р. № 14 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 1. – С. 6–11.

[503] Див.: Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – С. 296.

[504] Див., наприклад, ШинальськийО. І. Покарання в системі засобів протидії злочинності : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. І. Шинальський. – К., 2003. – 20 с.

[505] Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве / И. С. Ной. – Саратов, 1962. – С. 83–84.

[506] Шаргородский М. Д. Наказание по советскому уголовному праву. Часть вторая / М. Д. Шаргородский. – М., 1958. – С. 18.

[507] Кримінально-виконавчий кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1767.

[508] Упоров И. Развитие уголовного наказания в первые годы советской власти / И. Упоров // Уголовное право. – 2000. – № 4. – С. 39.

[509] Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / за ред. В. А. Клименка, М. І. Мельника. – К. : Юридична думка, 2004. – С. 233.

[510] Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В.Сташиса, В. Я. Тація. – Х. : Тов. «Одісей», 2004. – С. 184.

[511] Однак, деякі вчені вважають дещо інакше. Так, П. Л. Фріс зазначає, що формулювання «не тільки кара...», вказує на те, що це є, так би мовити, само собою зрозумілим. З чого він робить висновок, що кара є першочерговою метою покарання, яка випливає безпосередньо з конструкції ч. 2 ст. 50 КК (Див.: Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. – К. : «Центр навчальної літератури», 2004. – С. 278).

[512] Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. – К. : «Центр навчальної літератури», 2004. – С. 278; Кримінальне право України : навч. посібник / за ред. О.М. Омельчука. – К. : Наукова думка ; Прецендент, 2004. – С. 62; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 129.

[513] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2005. – С. 107; Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевский. – К., 2001. – С. 236.

[514] Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3: К-М. – С. 42.

[515] Сучасний тлумачний словник української мови / за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. – X. : Вид-во «Школа», 2006. – С. 384.

[516] Більш детальніше див.: Козирєва В. П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Козирєва. – К., 2007. – 20 с.

[517] Кримінальний кодекс РФ (ч. 2 ст. 43) не відносить кару до мети покарання, а називає (поряд з метою виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів) мету – відновлення соціальної справедливості (Див.: Уголовное право России. Общая часть : учебник / отв. ред. д.ю.н. Б. В. Здравомыслов. – М. : Юристъ, 1996. – С. 344-353).

[518] Уголовно-исполнительное право России: теория, законодательство, международные стандарты, отечественная практика конца XIX – начала XXI века : учеб. [для вузов] / под ред. А. И. Зубова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : НОРМА, 2002. – 699 с.

[519] Никонов В. А. Эффективность общепредупредительного воздействия уголовного наказания. Теоретико-методологическое исследование : автореф. дис. на соискание уч. степ. докт. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. А. Никонов. – М., 1994. – 35 c.

[520] Кримінально-виконавчий кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. А. Х. Степанюка. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2005. – С. 22–23.

[521] Кузьмин С. Карательная политика должна быть стабильной / В. Исаков, С. Кузьмин // Преступление и наказание. – 1998. – № 8. – С. 52.

[522] Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве / И. С.Ной. – Саратов : Издательство Саратовского университета, 1962. – 156 с.

[523] Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 2002. – Т. 4: Н-П. – С. 622.

[524] Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) [та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3: К-М. – С. 42.

[525] Никонов В. А. Эффективность общепредупредительного воздействия уголовного наказания. Теоретико-методологическое исследование : автореф. дис. ... докт. юрид. наук / В. А. Никонов. – М., 1994. – С. 13.

[526] Дуюнов В. К. Наказание в уголовном праве России – принуждение или кара? / В. К. Дуюнов // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 62.

[527] Там само. – С. 63.

[528] В. А. Никонов Эффективность общепредупредительного воздействия уголовного наказания. Теоретико-методологическое исследование : автореф. дис. ... докт. юрид. наук / В. А. Никонов. – М., 1994. – С. 14

[529] Цей термін обґрунтований А. Х. Степанюком, що, на його думку, означає встано­влений у нормативно-правових актах порядок реалізації персона­лом установ виконання покарань мети і завдань кримінального покарання, а також ком­плекс правообмежень для засуджених та встановлений порядок ре­алізації ними своїх прав і обов’язків, що витікають із закону та ви­року суду (Див.: Степанюк А. Х. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження) : дис. на здоб. наук. ступеня д-ра. юрид. наук : 12.00.08 / А. Х. Степанюк. – Х., 2002. – 393 с.).

[530] Колб О. Г. Запобігання злочинності в місцях позбавлення волі : навчальний посібник / О. Г. Колб. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2005. – С. 12.

[531] Степанюк А. Х. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження) : дис. ... д-ра. юрид. наук : 12.00.08 / А. Х. Степанюк. – Х., 2002. – 393 с.

[532] Колб О. Г. Зазнач. роб. – С. 13.

[533] Степанюк А. Х. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та приципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження) : автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 [Електронний ресурс] / А. Х. Степанюк. – Х., 2002. – 34 с.

[534] Кримінально-виконавче право України (Загальна та Особлива частини) : навч. посібник / за заг. ред. О. М. Джужи. – К., 2002. – 446 с.

[535] Колб О. Г. Зазнач. роб. – С. 25.

[536] Там само. – С. 25.

[537] Шинальський О. І. Покарання в системі засобів протидії злочинності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. І. Шинальський. – К., 2003. – 20 с.

[538] Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : монографія / М. І. Хавронюк. – К. : Юрисконсульт, 2006. – С. 295.

[539] Курс уголовного права. Общая часть / под. ред. Н. Ф. Кузнецовой и И. М. Тяжковой. – М.: ИКД Зерцало-М, 2002. – Том 2: Учение о наказании – С. 23; Зубкова В. И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика : монография / В. И. Зубкова. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – С. 82–83.

[540] Більш детально це питання досліджено у роботі О. Г. Колба (Див.: Колб О. Г. Запобігання злочинності в місцях позбавлення волі : навч.посіб / О. Г. Колб. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2005. – С. 9–98).

[541] Кримінально-виконавчий кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. А. Х. Степанюка. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2005. – С. 28.

[542] Медведєв В. С. Кримінальна психологія : підручник / В. С. Медведєв. – К. : Атіка, 2004. – С. 60.

[543] Богатирьов І. Г. Ресоціалізація як засіб виправлення засуджених у світлі нового Кримінально-виконавчого кодексу (науково-теоретичний аспект) / І. Г. Богатирьов // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2004. – С. 329.

[544] Колб О. Г. Запобігання злочинності в місцях позбавлення волі : навч. посіб. / О. Г. Колб. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2005. – С. 30.

[545] Ткачевский Ю. М. Новое в уголовно-исполнительном праве (Закон «Об учреждениях и органах, исполняющих уголовное наказание в виде лишения свободы» от 21 июля 1993 г.) / Ю. М. Ткачевский // Вестник Московского университета. – М., 1995. – № 1. – С. 19-27.

[546] Дополнительные наказания: функции, система, виды / Цветинович А. Л. ; науч. ред.: Кругликов Л. Л. – Куйбышев : Изд-во Сарат. ун-та Куйбышев. фил., 1989. – С. 49; Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике / В. К. Дуюнов. – Курск : РОСИ, 2000. – С. 90.

[547] Фролова О. І. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів) : навч. посіб / О. І. Фролова. – К., 1997. – С. 67.

[548] Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К., 2003. – С. 192.

[549] Курс советского уголовного права : в 5 т. / Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский, В. С. Прохоров, И. И. Солодкий [и др.] ; под ред. Н. А. Беляева, М. Д. Шаргородского. – Л., 1970. – Т. 2. – С. 242; Курс советского уголовного права : в 6 т. / А.А. Пионтковский, Н.А. Стручков, П.С. Ромашкин [и др.] ; под ред. А. А. Пионтковского, П. С. Ромашкина, В. М. Чхиквадзе. – М., 1970. – Т. 3: Часть Общая: Наказание. – С. 56; Галиакбаров Р. Р. Система и виды наказаний : лекция / Р. Р. Галиакбаров. – Горький : Изд-во ГВШ МВД СССР, 1986. – С. 4; Наумов А. В. Уголовное право. Общ. часть : курс лекций / А. В. Наумов. – М. : БЕК, 1996. – С. 369; Уголовное право. Общая часть : учеб. / отв. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнамова. – М., 1999. – С. 321.

[550] Більш детальніше див.: Денисова Т. А. Покарання та його мета / Т. А. Денисова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2006. – № 3 (29). – С. 209–215.

[551] Див.: Ст. 47 КВК України // ОВУ. – 2003. – № 33. – Ст. 1767.

[552] Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. Я. Ю. Кандратьєва. – К. : Правові джерела, 2002. – С. 286; Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 238; Уголовное наказание (монографическое исследование). – К.–Донецк, 1997. – С. 120.

[553] Див.: Уголовный кодекс Китайской Народной Республики. Вступил в силу 1 октября 1997 г. – СПб. : Изд. Юридический центр Пресс, 2001. – С. 303.

[554] Див.: Уголовный кодекс Республики Польша. Принят в 1997г. – СПб. : Изд. Юридический центр Пресс, 2001. – С. 234.

[555] Див.: Уголовный кодекс Республики Болгария. – СПб. : Изд. Юридический центр Пресс, 2001. – С. 298.

[556] Див.: Уголовный кодекс Голландии. – СПб. : Изд. Юридический центр Пресс, 2001. – С. 510.

[557] Див.: Уголовный кодекс Испании 1995г. – М. : Зерцало, 1998. – С. 218.

[558] Див.: Уголовный кодекс Швейцарии 1937. – М. : Зерцало, 2000. – С. 138.

[559] Див.: Уголовный кодекс Японии : пер. с япон. – Владивосток : Изд-во Дальневосточ. ун-та, 2000. – С. 84.

[560] Див.: Муххамед Мехди Муххамед. Развитие уголовного законодательства Ирака : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08. – М. : МГУ, 1992. – С. 18-19.

[561] Курс уголовного права. Общая часть : учеб. [для вузов] / под ред. Н. Ф. Кузнецовой и И. М. Тяжковой. – Том 2: Учение о наказании. – М., 2002. – С. 27.

[562] Там само. – С. 28–31

[563] Цветинович А. Л. Дополнительные наказания: функция, система, виды / А. Л. Цветинович. – Саратов, 1989. – С. 53.

[564] Фролова О. І. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів) : навч. посіб. / О. І. Фролова. – К., 1997. – С. 92–98.

[565] Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні : монографія / В. М. Бурдін. – К., 2004. – С. 136–174.

[566] Бідьш докладніше див.: Горох О. П. Про систему покарань та її підсистеми / О. П. Горох // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2006. – № 4 (30). – С. 206–212.

[567] Ця схема є власним поглядом автора. Крім того, вона носить суто умовний характер, однак дозволяє прослідкувати особливості виконання окремих видів покарань за органами, на яких покладено законом їх виконання.

[568] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 141.

[569] Див.: Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике : монография / В. К. Дуюнов. – Курск : Издательство РОСИ, 2000. – С. 135.

[570] Преступления и наказания в Российской Федерации : популярный комментарий к Уголовному кодексу РФ / отв. редакторы проф. А. Л. Цветинович и проф. А. С. Горелик – М. : Издательство БЕК, 1997. – С. 95; Див. також: Российское уголовное право. Общая часть : учебник / под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – М. : СПАРК, 1997. – С. 280; Смирнова Н. Н. Уголовное право (Общая и Особенная часть) : учебник. – СПб. : Издательство Михайлова В. А., 1998. – С. 249.

[571] Більш докладніше див.: Попрас В. О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. О. Попрас. – Х., 2008. – 20 с.

[572] Наприклад, за приховання майна підприємства при його ліквідації (ст. 162 КК) передбачений штраф від 20 до 200 тисяч юанів.

[573] Див.: Уголовное право буржуазных стран. – М. : МГУ, 1980. – С. 40.

[574] Липатов Д. В. Штраф как вид уголовного наказания в законодательстве зарубежных стран / Д. В. Липатов // Международное публичное и частное право. – 2006. – № 2.

[575] Ще в кінці XIX століття відомий російський криміналист М.С. Таганцев вважає, що здавна намагаються визначити в самому законі грошову пеню не в точно встановлених розмірах, а установити... що «розмір грошової пені в кожному окремому випадку має відповідати майновому стану і господарству обвинувачуваного» (Див.: Таганцев Н. С. Русское уголовное право : лекции. Часть общая. – М. : Наука, 1994. – Т. 2. – С. 272).

[576] Див.: Курс уголовного права. Общая часть / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало, 1999. – Том 2: Учение о наказании. – С. 365.

[577] Липатов Д. В. Указ. соч. // Международное публичное и частное право. – 2006. – № 2.

[578] Див.: Курс уголовного права. Общая часть / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало, 1999. – Том 2: Учение о наказании. – С. 367.

[579] Див.: Там само. – С. 364.

Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. докт. юрид. наук, проф. А. И. Коробеева, пер. с китайского Д. В. Вичикова. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.

[581] Див. також: Аветисян П. А. Дополнительные наказания и их назначение : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / П. А. Аветисян. – Казань, 2003. – С. 21.

[582] В Особливій частині КК України є лише два склади злочину, за вчинення яких передбачений штраф у вигляді додаткового покарання: ч. 1 ст. 144 «Насильницьке донорство» та ч. 2 ст. 367«Службова недбалість» КК.

[583] Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 24. – Ст. 236.

[584] Див.: абз. 2 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20.

[585] Див.: Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ; за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 216–230.

[586] Див.: Про державну виконавчу службу : Закон України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 36–37. – Ст. 243.

[587] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 149.

[588] Див.: Кримінальний кодекс України : затверджений Законом від 28.12.60 року // ВВР УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.

[589] Див.: Кримінально-процесуальний кодекс України : затверджений Законом УРСР від 28.12.60 року // ВВР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

[590] Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 10–13.

[591] ЧерненокМ. П. Проблеми теорії і практики виконання майнових покарань : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. П. Черненок. – Х., 2003. – 20 с.

[592] Див.: Про державну виконавчу службу : Закон України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – № 36–37. – Ст. 243.

[593] Про виконавче провадження : Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 24. – Ст. 207.

[594] Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 231–233.

[595] Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню регламентовані Інструкцією про проведення виконавчих дій, що затверджена Наказом Мінюста України від 15.12.1999 р. № 74/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51 (06.01.2000). – Ст. 2563.

[596] Див.: ст. 35 КК України : Закон від 28.12.60 // ВВР УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.14.

[597] ЧерненокМ. П. Проблеми теорії і практики виконання майнових покарань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. П. Черненок. – Х., 2003. – 20 с.

[598] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 142.

[601] Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Питання про привоєння військових звань таким військовослужбовцям вирішується так само як і військовослужбовцям Збройних сил України (див.: Про Державну прикордонну службу України : Закон України від 3 квітня 2003 року № 661-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208).

[602] Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» військовослужбовці внутрішніх військ приймають Військову присягу, мають єдині для Збройних Сил України військові звання і знаки розрізнення (див.: Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України : Закон України від 26 березня 1992 року № 2235-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397).

[604] Див.: Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами) Збройних Сил України : затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.

[605] Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України : затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.

[606] Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів : затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.

[607] Див.: Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

[608] Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ : Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (з останніми змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 09.07.2008 року № 624) // Офіційний вісник України. – 2008 – № 51. – Ст. 1699.

[609] Працівники дипломатичної служби – дипломатичні працівники та адміністративно-технічні працівники системи органів дипломатичної служби (див.: Про дипломатичну службу : Закон України від 20 вересня 2001 року № 2728-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 29).

[610] Про дипломатичні ранги України : Закон України від 28 листопада 2002 року № 253-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 4. – Ст. 30.

[611] Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 52. – Ст. 490.

[612] Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України : Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1795-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 14.

[613] Про статус суддів : Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.

[614] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 144–145.

[615] Див.: абз. 2 і 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (Із змінами від 10 грудня 2004 року № 18) // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20; 2005. – № 1. – С. 13.

[616] Див.: абз. 5 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 261.

[617] Див.: Шиян Д. С. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид кримінального покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. С. Шиян. – Д., 2008. – С. 8.

[618] Більш детальніше див.: Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 240–253.

[619] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К., 2007. – С. 146.

[620]Див.: Павленко В. Г. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика громадських робіт як виду покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. Г. Павленко. – К., 2006. – 20 с.

[621] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид., перероб. та доп.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – К. : Дакор, 2008. – С. 146.

[622] Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 21. – Ст. 252.

[623] Про пенсійне забезпечення : Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 3. – Ст. 10.

[624] Див.: Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції Закону від 04.04.2006 р. № 3597-IV) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385; ВВР. – 2006. – № 38.

[625] Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань : затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2 (30.01.2004)(частина 2). – Ст. 90.

[626] Більш детальніше див.: Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 254–265.

[627] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К., 2007. – С. 146.

[628] Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань : затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2 (30.01.2004)(частина 2). – Ст. 90.

[629] Більш детально про поняття та особливості виконання виправних робіт див.: Богатирьов І. Г. Виправні роботи як вид покарань: Кримінальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі проблеми : монографія. – К. : «МП Леся», 2002. – 139 с.

[630] Кримінальний кодекс України : затверджений Законом від 28.12.60 // ВВР УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.14.

[631] Див.: Козирєва В. П. Кримінальні покарання майнового характеру за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Козирєва. – К., 2007. – 20 с.

[632] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К., 2007. – С. 146.

[633] Див.: абз. 1, 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 262–263.

[634] Більш докладніше див.: Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 284–290.

[635] Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань : затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, МВС України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Ст. 90.

[636] Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року № 1129-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.

[637] Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України : Закон України від 24 березня 1999 року № 550-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 22–23. – Ст. 196.

[638] Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України : Закон України від 7 березня 2002 року № 3099-III // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – № 32. – Ст. 225.

[639] Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами) Збройних Сил України : затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.

[642] Про затвердження Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні : Наказ Міністра оборони України від 29 листопада 2004 р. № 567 // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3294.

[643] Див.: Ст. 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції Закону від 04.04.2006р. № 3597-IV) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385; ВВР. – 2006. – № 38. – Ст. 324.

[644] Див.: Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України : затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.

[645] Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 291.

[646] Див.: Див.: абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20.

[647] Див. статтю 47 Кримінально-виконавчого кодексу України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1767.

[648] Див.: Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України : Наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 // Офіційний Вісник України. – 2008. – № 89. – Ст. 2996.

[649] Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України : Закон України від 24 березня 1999 року № 550-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1999. – № 22–23. – Ст. 196.

[650] Про інші особливості порядку виконання (відбування) арешту військовослужбовцями див.: Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 305–312.

[651] Див.: Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затверджена наказом Міністра оборони України від 16.12.2004 року № 618.

[652] Див.: п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні» № 15 від 28 грудня 1996 року (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 17 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 11–13.

[653] Офіційний вісник України. – 2004. – № 50 (31.12.2004). – Ст. 3294.

[654] Див.: Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 року № 15 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 17 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 11–13.

[655] Більш докладніше див.: БугаєвВ. О. Військові злочини і покарання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. О. Бугаєв. – О., 2002. – 21 с.

[656] Про затвердження Положення про Міністерство оборони України : Постанова Кабінету Міністрів України 03.08.2006 р. № 1080 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 31. – Ст. 2237.

[657] Про політику держави у сфері виконання покарань див.: Митрофанов І. І. Протидія злочинності наркозалежних осіб у сфері наркообігу : монографія / І. І. Митрофанов. – Кременчук : Вид. ПП Щербатих О.В., 2008. – С. 306-328.

[658] Офіційний вісник України. – 2003. – № 52 (09.01.2004)(частина 2). – Ст. 2898.

[659] Див.: Шинкарьов Ю. В. Арешт як вид кримінального покарання та особливості правового регулювання його виконання та відбування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. В. Шинкарьов. – Л., 2007. – 16 с.

[660] Там само. – С. 5.

[661] Більш докладніше див.: Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 296–305.

[662] Дані судової статистики // Режим доступу на : http://www.scourt.gov.ua.

[663] Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 313.

[664] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид., перероб. та доп.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – К. : Дакор, 2008. – С. 159.

[665] Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань : затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2 (30.01.2004)(частина 2). – Ст. 90.

[666] Про затвердження Iнструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі : Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 лютого 2005 р. № 27 //Офіційний вісник України. – 2005. – № 10. – Cт. 511.

[667] БодюлЄ. М. Правові та організаційні засади виконання покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 : «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є. М. Бодюл. – К., 2005. – 18 с.

[668] Див.: Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А.X. Степанюка. – К., 2008. – С. 313–333.

[669] Див.: абз. 3 п. 2 Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20; 2005. – № 1. – С. 13.

[670] Про практику призначення судами кримінального покарання : Постанова Пленуму Верховного Суду України у від 24 жовтня 2003 року № 7 (Із змінами від 10 грудня 2004 року № 18) // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20; 2005. – № 1. – С. 13.

[671] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 153.

[672] Див.: ст.ст. 11, 18 КВК України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – Ст. 1767.

[673] Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі : затвердженаНаказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 р. № 261 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1 (23.01.2004). – Ст. 11.

[674] Див.: абз. 2 п. 28 Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7.

[675] Див.: абз. 3 п. 22 Постанови ПВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7.

[676] Див.: абз. 5 п. 25 Постанови ПВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7.

[677] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид., перероб. та доп.] / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – К. : Дакор, 2008. – C. 165.

^[678] Кримінально-виконавче право України : підручник / за ред. А. X. Степанюка. – Харків : Право, 2005. – С. 286–287.

[679] Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 514–515.

[680] Кримінально-правові засоби забезпечення законності та обґрунтованості покарання – передбачені законодавством України про кримінальну відповідальність межі, визначені санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що встановлює відповідне покарання за вчинений злочин, та певні правила, за допомогою яких створюються законодавчі вимоги для обрання судом виду і розміру (строку) такого покарання, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного (Див.: Митрофанов І. І. Кримінально-правові засоби впливу на осіб, які вчинили злочини : монографія / І. І. Митрофанов ; наук. кер. С. А. Шалгунова. – Кременчук : Вид. ПП Щербатих О.В., 2009. – С. 340–352).

[681] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2005. – С. 129.

[682] Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання та їх кримінально-правове значення : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Полтавець. – К., 2005. – 20 с.; Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання та кримінальним законодавством України : монографія / В. В. Полтавець. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. – С. 100–101.

[683] Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / М. И. Бажанов. – К. : Вища школа, 1980. – 216 с.

[684] Маляренко В. Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України / В. Т. Маляренко. – К. : Фонд «Правова ініціатива», 2003. – С. 77–128.

[685] Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні : навч. посіб. / Л. С. Горбач, О. Г. Колб, В. С. Наливайко [та ін.] ; за заг. ред. О. Г. Колба. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2006. – 136 с.

[686] Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України : монографія / наук. ред. Л. М. Кривоченко. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2005. – С. 119.

[687] Митрофанов І. І. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у співучасті : монографія / І. І. Митрофанов, Т. М. Слободяник. – Кременчук : вид. ПП Щербатих О. В., 2009. – С. 11.

[688] Див.: п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 р. № 10.

[689] Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 224.

[690] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 266.

[691] Про практику призначення судами кримінального покарання : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 256–271.

[692] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К., 2002. – С. 162–163.

[693] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К., 2001. – С. 267.

[694] Курс уголовного права. Общая часть : учебник / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М., 1999. – Том 1: Учение о преступлении – С. 378.

[695] Сімейний кодекс України 10 січня 2002 року № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Ст. 135.

[696] Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні : навчальний посібник / Л. С. Горбач, О. Г. Колб, В. С. Наливайко [та ін.] ; за заг. ред. О. Г. Колба. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2006. – С. 106.

[697] Про судову практику у справах про необхідну оборону : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 // Практика розгляду судами кримінальних справ : збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – К., 2004. – С. 254–255.

[698] Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні : навчальний посібник / Л. С. Горбач, О. Г. Колб, В. С. Наливайко [та ін.] ; за заг. ред. О. Г. Колба. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2006. – С. 109.

[699] Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 // Практика розгляду судами кримінальних справ : збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – К., 2004. – С. 388.

[700] Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні : навчальний посібник / Л. С. Горбач, О. Г. Колб, В. С. Наливайко [та ін.] ; за заг. ред. О. Г. Колба. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2006. – С. 110.

[701] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., перероб. та допов. – К., 2003. – С.88.

[702] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К., 2001. – С. 270.

[703] Див.: п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини» від 29 червня 1984 року № 5 // Практика розгляду судами кримінальних справ : збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – К., 2004. – С. 352.

[704] Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні : навчальний посібник / Л. С. Горбач, О. Г. Колб, В. С. Наливайко [та ін.] ; за заг. ред. О. Г. Колба. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2006. – С. 113–114.

[705] Див.: Митрофанов І. І. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у співучасті : монографія / І. І. Митрофанов, Т. М. Слободяник. – Кременчук : вид. ПП Щербатих О. В., 2009. – 280 с.

[706] Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 1. – С. 2–6.

[707] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К., 2002. – С. 386–388.

[708] Див.: п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 року № 2 // Практика розгляду судами кримінальних справ : збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – К., 2004. – С. 389.

[709] Загальні засади призначення кримінальних покарань в Україні : навчальний посібник / Л. С. Горбач, О. Г. Колб, В. С. Наливайко [та ін.] ; за заг. ред. О. Г. Колба. – Луцьк : РВВ «Вежа», 2006. – С. 115.

[710] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К., 2001. – С. 273.

[711] Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 // Практика розгляду судами кримінальних справ : збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – К., 2004. – С. 371.

[712] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К., 2005. – С. 168.

[713] Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / П. Л. Фріс. – К., 2004. – С.305.

[714] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К., 2002. – С. 167-168.

[715] Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 // Практика розгляду судами кримінальних справ : збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – К., 2004. – С. 387.

[716] Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6 квітня 2000 року № 1647-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28. – Ст. 224.

[717] Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України від 16 березня 2000 року № 1550-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.

[718] Несприятливі побутові або нестандартні ситуації – ситуації, що виникають у побуті, невиробничій сфері, які не набули масштабу надзвичайної ситуації, але являють собою загрозу життю та здоров’ю людей чи заподіяння матеріальних збитків (Див.: Про правові засади цивільного захисту : Закон України від 24 червня 2004 р. № 1859-I // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 39. – Ст. 488).

[719] Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат (Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : Закон України від 8 червня 2000 року № 1809-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.).

[720] Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 березня 2000 р. № 3// Практика розгляду судами кримінальних справ. – К., 2004. – С. 433.

[721] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К., 2001. – С. 273.

[722] Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7// Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6(58). – С. 9–10.

[723] Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 // Практика розгляду судами кримінальних справ. – К., 2004. – С. 404.

[724] Див.: абз. 2 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 256–271.

[725] Див.: абз. 2 п. 6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 256–271.

[726] Див.: Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання)» № 15-рп/2004 від 11.02.2004 // Урядовий кур’єр. – 2004. – 17.11.2004. – № 219. Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини першої статті 69 Кримінального кодексу України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Положення частини першої статті 69 Кримінального кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

[727] Див.: Про внесення зміни до статті 69 Кримінального кодексу України: Закон України від 22 грудня 2006 року № 527-V // Офіційний вісник України. – 2007. – № 1 (19.01.2007). – Ст. 13.

[728] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К., 2001. – С. 278.

[729] Див.: абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 256–271.

[730] Див.: Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 256–271.

[731] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К., 2001. – С. 281.

[732] Див.: абз. 7 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з Постановами ПВСУ № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 256–271.

[733] Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – Вид. 4-т4, перероб. та допов. – К. : Атіка, 2008. – С. 296.

[734] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К., 2001. – С. 287.

[735] Кримінальне право України. Загальна частина: Схеми. Таблиці. Визначення : навчальний посібник / за ред. Є. В. Фесенка. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – С. 218.

[736] Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посібник / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – С. 499.

[737] Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / За ред. В. А. Клименка, М. І. Мельника. – К.: Юридична думка, 2004. – С. 281.

[738] Див.: Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевський. – К.: А.С.К., 2001. – С. 289.

[739] Александров Ю. В. Кримінальне право України. Загальна частина: підруч. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К. : МАУП, 2004. – С. 272.

[740] Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 13–16

[741] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2005. – С. 159.

[742] Див.: Книженко О. О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Книженко. – Х., 2003. – 19 с.

[743] Александров Ю.В. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К. : МАУП, 2004. – С. 273.

[744] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2005. – С. 162.

[745] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 173.

[746] Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за заг. ред. М. І. Бажанова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 344.

[747] Див.: Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., доп. та CD) / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – С. 487.

[748] Див.: Івасюк І. Г. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.09 «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / І. Г. Івасюк; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2002. – С. 8.

[749] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 291.

[750] Книженко О. О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Книженко. – Х., 2003. – С. 11.

[751] Ковітіді О. Ф. Обов’язки, що покладаються на особу, умовно звільнену від пока­рання чи його відбування: досвід деяких країн Європейського Союзу / О. Ф. Ковітіді // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 9 (61). – С. 45, 47.

[752] Див.: Митрофанов І. І. Щодо визначення поняття «обов’язок пройти лікування від наркоманії» / І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2006. – № 12. – С. 87–90.

[753] Теорія держави та права : навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Копєйчикова, С. Л. Лисенкова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 435.

[754] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 292.

[755] Див.: Кримінально-процесуальний кодекс України : затверджений Законом УРСР від 28.12.60 // ВВР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

[756] Див.: абз. 7 п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами криміналь­ного покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 (Із змінами від 10 грудня 2004 року № 18) // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20; 2005. – № 1. – С. 13.

[757] Див.: Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2005. – С. 166.

[758] Див.: абз. 3 п. 10 Постанови ПВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 // Там само. – С. 14–20

[759] Див., наприклад: Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 295.

[760] Кримінально-процесуальний Кодекс України : затверджений Законом від 28.12.60 року // ВВР. – 1961. – № 2. – Ст. 15 (з наступними змінами та доповненнями).

[761] Див.: Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 297.

[762] Більш докладніше див.: Базов В. П. Воєнні злочини : навч. посібник / В. П. Базов. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 336 с.

[763] Класифікації злочинів, передбачених розділом ХХ КК, див.: Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – С. 585.

[764] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2005. – С. 170.

[765] Див.: Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 297.

[766] Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання : затверджений Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18.01.2000 року № 3/6 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 12 (07.04.2000). – Ст. 485.

[767] Див.: п. 3 Постанови ПВСУ «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» № 8 від 28 вересня 1973 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 13.

[768] Там само. – С. 12.

[769] Додаток 1 до наказу Міністра оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 року № 402 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 89. – Ст. 2996.

[770] Див.: Моніторінг стану дотримання прав ув’язнених та засуджених осіб в Україні / за заг. ред. Т. Яблонської. – К. : Сфера, 2006. – 156 с.

[771] Більш детальніше: Герасименко В. П. Заміна покарання більш м’яким при його відбуванні за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Герасименко. – Х., 2007. – 20 с.

[772] БілецькийВ. В. Виправлення девіантної особистості як предмет філософського дослідження : автореф. дис. на здобуття нук. ступеня канд. філос. наук : спец. : 09.00.03 / В. В. Білецький; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2002. – 19 с.

[773] Більш детальніше див.: Герасименко В. П. Заміна покарання більш м’яким при його відбуванні за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Герасименко. – Х., 2007. – 20 с.

[774] Див.: Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2005. – С. 175.

[775] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 301.

[776] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 302.

[777] Більш детальніше: Герасименко В. П. Заміна покарання більш м’яким при його відбуванні за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. П. Герасименко. – Х., 2007. – 20 с.

[778] Див.: Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. В. А. Клименка, М. І. Мельника. – К. : Юридична думка, 2004. – С. 292–293.

[779] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 298.

[780] Див.: статтю 6 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.

[781] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 298.

[782] Про застосування амністії в Україні : Закон України від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР // ВВР. – 1996. – № 48. – Ст. 263.

[783] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 307–308.

[784] Про амністію : Закон України від 12 грудня 2008 року № 660-VI // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 244 (26.12.2008 р.).

[785] Про амністію : Закон України від 19 квітня 2007 року № 955-V // Відомості Верховної Ради України України. – 2007. – № 31. – Ст. 401.

[786] Див.: п. 27 ст. 106 Конституції України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

[787] Квашис В. Е. Гуманизм советского уголовного права / В. Е. Квашис. – М. : Юрид. лит., 1969. – С. 53.

[788] Див.: Марогулова И. Л. Правовая природа амнистии и помилования / И. Л. Марогулова // Советское государство и право. – 1991. – № 5. – С. 64–66; Марогулова И. Л. Амнистия и помилование / И. Л. Марогулова // Проблемы совершенствования советского законодательства : труды ВНИИСЗ. – М., 1984. – № 28. – С. 181–185.

[789] Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Часть общая : лекции / Н. С. Таганцев. – М., 1994. – [Т. 2]. – С. 363.

[790] Сергиевский Н. Д. Русское уголовное право. Часть общая / Н. Д. Сергиевский. – Пг., 1915. – С. 386.

[791] Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон / Н. Д. Дурманов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1967. – С. 36.

[792] Синцова Т. А. Амнистия и помилование в советском государственном праве / Т. А. Синцова // Правоведение. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1969. – № 6. – С. 118–121.

[793] Учебник уголовного права. Общая часть : разрешенный автором перевод с 12-го переработанного издания / Фон Лист Ф. ; пер.: Ельяшевич Ф. ; предисл.: М. В. Духовской– М.: Т-во Тип. А.И. Мамонтова, 1903. – С. 323.

[794] Тищенко К .М. Помилование в уголовном праве / К. М. Тищенко. – М. : Изд-во ВНИИ МВД России, 1994. – 80 c.

[795] Зельдова О. С. Роль амнистии в осуществлении советской уголовно-правовой политики : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / О. С. Зельдова. – М., 1987. – 25 c.

[796] Квашис В. Е. Гуманизм советского уголовного права / В. Е. Квашис. – М. : Юрид. лит., 1969. – С. 64–65.

[797] Комарицкий С. И. Амнистия в советском праве и ее эффективность : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / С. И. Комарицкий. – М., 1980. – 25 c.

[798] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 309–310.

[799] Положення про здійснення помилування : затверджене Указом Президента України від 19.07.2005 р. № 1118/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29 (05.08.2005). – Ст. 1705.

[800] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 310.

[801] Затверджена Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.05.2006 року № 93.

[802] Див.: Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /А. П. Гель, Г. С. Семаков, І. С. Яковець ;за ред. проф. А. X. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 536-538.

[803] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 293.

[804] Більш докладніше див.: Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник /За ред. проф. А.X. Степанюка. – К., 2008. – С. 583–589.

[805] Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник /За ред. проф. А.X. Степанюка. – К., 2008. – С. 588.

[806] Там само. – С. 589.

[807] Див.: Ст. 407¹ КПК України: Закон УРСР від 28.12.60 року // ВВР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

[808] Кримінально-виконавче право України : навч. посібник /за ред. проф. А. X. Степанюка. – К., 2008. – С. 545.

[809] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 304.

[810] Більш докладніше див.: Меркулова В. О. Жінка як суб’єкт кримінальної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. О. Меркулова. – К., 2003. – 33 с.

[811] Ці питання розглядаються у темі 23 «Кримінальна відповідальністьта покарання неповнолітніх» цього посібника.

[812] Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – С. 543.

[813] Смирнов В. Г. Функции советского уголовного права. Предмет, задачи и способы уголовно-правового регулирования / В. Г. Смирнов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1965. – С. 176.

[814] Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность / Н. С. Лейкина. – Л. : Изд. ЛГУ, 1968. – С. 102.

[815] Филимонов В. Д. Судимость и ее погашение по советскому уголовному праву / В. Д. Филимонов // Пятая научная конференция Томского государственного университета им. В. В. Куйбышева. – [Т. 137]. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1957. – С. 102.

[816] Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – С. 543.

[817] Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України від 1 грудня 1994 року № 264/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

[818] Там само.

[819] Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк : Закон України від 10 липня 2003 року № 1104-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 6. – Ст. 39.

[820] Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007‑2009 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 51. – Ст. 3418.

[821] Филимонов В. Д. Судимость и ее погашение по советскому уголовному праву / В. Д. Филимонов // Пятая научная конференция Томского государственного университета им. В. В. Куйбышева. – [Т. 137]. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1957. – С. 101.

[822] Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за заг. ред. М. І. Бажанова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 364.

[823] Ромашкин П. С. Основные проблемы кодификации советского уголовного законодательства / П. С. Ромашкин // Советское государство и право. – 1957. – № 5. – С. 77.

[824] Грищук В. К. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / В. К. Грищук. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – С. 548.

[825] Пионтковский А. А. О понятии уголовной ответственности / А. А. Пионтковский // Советское государство и право. – 1967. – № 12. – С. 44.

[826] Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини : навч. посіб. / В. О. Кузнєцов, М. П. Стрельбицький, В. К. Гіжевський. – К. : Істина, 2005. – С. 88.

[827] Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / В. В. Кузнєцов, А. В. Савченко, О. Ф. Штанько. – К. : Вид-во «ПАЛИВОДА А. В.», 2006. – С. 229.

[828] Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за заг. ред. М. І. Бажанова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 364.

[829] Юридична енциклопедія: в 6 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Вид-во «Укр. енцикл.» ; Редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5: П-С. – С. 694.

[830] Голіна В. В. Судимість : монографія / В. В. Голіна. – Х. : Харьков юридический, 2006. – 384 с.

[831] Хоменко І. В. Логіка для юристів : підручник / І. В. Хоменко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 66.

[832] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., перероб. та доповн. – К. : Юридична думка, 2007. – С. 198.

[833] Див.: п. 5 постанови ПВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» від 26 грудня 2003 року № 16 // Вісник Верховного суду України. – 2004. – № 2. – С. 9–11.

[834] Див.: ч. 7 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.

[835] Див.: ст. 18 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року № 1701-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.

[836] Див.: ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (в ред. Закону вiд 01.10.2008 № 614-VI) // Офіційний вісник України. – 2008. – № 81. – Ст. 2729.

[837] Див.: ч. 1 ст. 11 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.

[838] Див.: ст. 7 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.

[839] Див.: ч.2 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року № 2887-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 63.

[840] Див.: ч. 4 ст. 7 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року № 1932-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст. 448.

[841] Див.: ч. 6 ст.46 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

[842] Див.: ч. 2 ст. 69 Закону України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002 року № 3018-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27–28. – Ст. 180.

[843] Див.: ст. 12 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // ВВР. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

[844] Див.: п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.

[845] ст.12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV // ВВР. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.

[846] Див.: ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року № 279-VI // ВВР. – 2008. – № 25. – Ст. 241.

[847] Див.: ст. 5 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.

[848] Див.: ч. 3 ст. 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII (в редакції Закону від 24.12.93 р. № 3813-XII) // ВВР. – 1991. – № 6. – Ст. 37; ВВР. – 1994. – № 15. – Ст. 84

[849] Див.: ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 року № 160/98-ВР // ВВР. – 1998. – № 35. – Ст. 236.

[850] Див.: ч. 3 ст. 46 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року № 1859-I // ВВР. – 2004. – № 39. – Ст. 488.

[851] Див.: ст. 17 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

[852] Див.: абз. 2 п. 5.1. Iнструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів : Затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622 (із останніми змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 301 від 17.06.2008 р.) // Офіційний вісник України. – 2008. – № 65. – Ст. 2206.

[853] Див.: ч. 4 ст. 9 Закону України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року № 474-XIV (в редакції Закону № 1630-IV від 18.03.2004 р. – з 01.10.2007 р. стосовно складання та уточнення списків виборців цей Закон діє у частині, що не суперечить Закону № 698-V від 22.02.2007 р. на підставі пункту 3 розділу VII Закону № 698-V від 22.02.2007 р.) // ВВР. – 1999. – № 14. – Ст. 81; ВВР. – 2004. – № 20–21. – Ст. 291; ВВР. – 2007. – № 20. – Ст. 282.

[854] Див.: ст. 5 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» від 10 лютого 1998 року № 90/98-ВР // ВВР. – 1998. – № 29. – Ст. 191.

[855] Див.: ч. 3 ст. 76 Конституції України, ч. 3 ст. 8 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 року № 1665-IV // ВВР. – 2004. – № 27–28. – Ст. 366.

[856] Див.: ч. 2 ст. 9 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року № 1667-IV // ВВР. – 2004. – № 30-31. – Ст. 382.

[857] Див.: ст. 62 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI // Офіційний вісник України. – 2008. – № 81. – Ст. 2727.

[858] Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на призначення тимчасового керуючого (адміністрації) для управління енергопостачальником : Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.07.2000 р. № 788 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – Ст. 1393.

[859] Див.: ст. 9 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року № 1296-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 192.

[860] Див.: ст. 5 Закону україни «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року № 3125-XII // ВВР. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

[861] Див.: п. 4 ч. 3 ст. 3¹ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (в редакції Закону № 784-XIV від 30.06.99) // ВВР. – 1992. – № 31. – Ст. 440; ВВР. – 1999. – № 42–43. – Ст. 378.

[862] Див.: Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : Закон України від 12 липня 2001 року № 2658-III // ВВР. – 2004. – № 47. – Ст. 251.

[863] Див.: ч. 14 ст. 7 Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III // ВВР. – 2001. – № 5–6. – Ст. 30.

[864] Див.: ч. 3 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII // ВВР. – 1991. – № 49. – Ст. 683.

[865] Див.: Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-III // ВВР. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

[866] Див.: п. 4 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» від від 21 січня 1994 року № 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.

[867] Див.: п. 2 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III // ВВР. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

[868] Див.: п. «в» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року № 392/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263.

[869] Див.: ч. 2 ст. 154¹ Кримінально-процесуального кодексу України : Закон України від 28.12.60 // ВВР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

[870] Див.: Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України від 01.12.1994 р. № 264/94-ВР // ВВР. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

[871] Див.: ч. 5 ст. 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-XII (в редакції Закону від 04.04.2006 р. № 3597-IV) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385; ВВР. – 2006. – № 38. – Ст. 324.

[872] Див.: ч. 6 ст. 11 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // ВВР. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

[873] Ульянов А. В. Судимость и правовые последствия ее реализации : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. В. Ульянов. – М., 2006. – С. 18.

[874] Про імміграцію : Закон України від 7 червня 2001 року № 2491-III // ВВР. – 2001. – № 41. – Ст. 197.

[875] Див.: п. 38 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» від 24 вересня 2008 р. № 866 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.

[876] Див.: Конституція України від 28.06.1996 року (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; ВВР. – 2005. – № 2. – Ст. 44.

[877] Про вибори Президента України : Закон України від 5 березня 1999 року № 474-XIV (в редакції Закону № 1630-IV від 18.03.2004 р. – з 01.10.2007 р. стосовно складання та уточнення списків виборців цей Закон діє у частині, що не суперечить Закону № 698-V від 22.02.2007 р. на підставі пункту 3 розділу VII Закону № 698-V від 22.02.2007 р.) // ВВР. – 1999. – № 14. – Ст. 81; ВВР. – 2004. – № 20–21. – Ст. 291; ВВР. – 2007. – № 20. – Ст. 282.

[878] Про вибори народних депутатів України : Закон України від 25 березня 2004 року № 1665-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27–28. – Ст. 366.

[879] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 187.

[880] Там само. – С. 187.

[881] Про попереднє ув’язнення : Закон України від 30 червня 1993 року № 3352-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.

[882] Про затвердження Iнструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі : Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 року № 261 // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 1. – Ст. 11.

[883] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К., 2004. – С. 191.

[884] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн.– К. : А.С.К., 2005. – С. 187.

[885] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доповн.– К., 2004. – С. 191.

[886] Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості : Постанова Пленум Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 9–11.

[887] Більш докладніше див.: Письменський Є. О. Інститут судимості у вітчизняній правовій традиції / Є. О. Письменський // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. статей за матеріалами IV міжнар. наук.-практ. конференції / ВДУ ім. Лесі Українки. – Луцьк : РВВ Вежа, 2007. – Т. ІІ. – С. 312–316.

[888] Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / П. Л. Фріс. – Київ : «Центр навчальної літератури», 2004. –С. 343

[889] Питання зняття та погашення судимості неповнолітніх розглядаються у темі 23 «Кримінальна відповідальністьта покарання неповнолітніх» цього посібника.

[890] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перерол. та доповн. – К., 2004. – С. 192.

[891] Див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К., 2004. – С. 193.

[892] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / відп. ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – С. 189.

[893] Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості : Постанова Пленум Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 9–11.

[894] Див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К., 2004. – С. 194.

[895] Кримінальне право України: Загальна частина : підруч. / за ред. В. А. Климента, М. І. Мельника. – Вид. 3-тє, перероб. та допов. – К. : Юридична думка, 2004. – С. 302; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., переробл. та доповн. – К. : Атіка, 2004. – С. 196.

[896] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид. – К., 2007. – С. 210.

[897] Шакаров Э. Т. Принудительные меры медицинского характера по делам о невменяемых : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Э. Т. Шакаров. – Ташкент. 1989. – С. 14.

[898] Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования / отв. ред. В. Н. Кудрявцев, С. Г. Келина. – М. : Наука, 1987. – С. 208.

[899] Колмаков П. А. Проблемы правового регулирования принудительных мер медицинского характера : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / П. А. Колмаков. – Санкт-Петербург, 2000. – С. 24.

[900] Сабитов Р. А. Принудительные меры медицинского характера // Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. В. Мозякова. – М., 2002. – С. 168.

[901] Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування : Постанова ПВСУ від 3 червня 2005 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 5–10.

[902] Назаренко Г. В. Принудительные меры медицинского характера : учеб. пособие / Г. В. Назаренко. – М. : Дело, 2003. – С. 49.

[903] Принудительные меры медицинского характера в уголовном праве России / А. Н. Батанов, А. И. Друзин, А. В. Рагулина [и др.]. – Ульяновск : УлГУ, 2002. – С. 73.

[904] Лень В. В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Лень. – Х., 2003. – С. 14.

[905] Психіатричний заклад – це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльністьяких повязана із наданням психіатричної допомоги (абз. 6 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.)

[906] Див.: ч. 2 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.

[907] Див.: Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 318–319.

[908] Козаченко И. Я. Вопросы уголовной ответственности и наказания лиц, страдающих психическими расстройствами, не исключающими вменяемости / И. Я. Козаченко, Б. А. Спасенников // Государство и право. – 2001. – № 5. – С. 69–74. – Библиогр. в подстрочных примечаниях.

[909] Див.: Матишевский П. С. Там само. – С. 319.

[910] Лень В. В. Кримінально-правові проблеми визначення осудності злочинця: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Лень; Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2003. – С. 12.

[911] Більш докладніше див.: Книга М. М. пропозиції щодо використання зарубіжного досвіду у сфері примусових заходів медичного характеру / М. М. Книга // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2006. – № 4 (30). – С. 212–222.

[912] Див.: Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади : Наказ МОЗ України від 08.10.2001 року № 397 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 493.

[913] Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1, січень – лютий.

[914] Уголовно-правовая борьба органов внутренних дел с пьянством и алкоголизмом: Учебное пособие / В.Б. Боровиков, В.А. Владимиров, С.И. Никулин. – М.: Изд-во МВШМ МВД СССР, 1988. – С. 23.

[915] Про психіатричну допомогу : Закон України від 22 лютого 2000 року № 1489-III // ВВР України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.

[916] Див.: абз. 2 п. 20 Постанова ПВСУ «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 5–10.

[917] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – С. 215.

[918] Митрофанов І. І. Окремі питання правового регулювання примусового лікування наркозалежних осіб, що вчинили злочини /І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2005. – № 5. – С. 77–80.

[919] Див.: Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 2-ге вид., перероб. та доповн. – К. : А.С.К., 2002. – С. 206.

[920] Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27 (05.07.94). – Ст. 218.

[921] Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2000. – № 7: Законодавство про охорону здоров’я. – С. 175–178.

[922] Митрофанов І. І. Правове регулювання примусового лікування наркозалежних осіб, що вчинили злочини (порівняльний аспект) /І. І. Митрофанов // Юридична Україна. – 2006. – № 1. – С. 80.

[923] Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 5–10.

[924] Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров [та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – вид. 4-те, перероб. та допов. – К. : Атіка, 2008 – С. 327.

[925] Циппеліус Р. Юридична методологія / переклад Роман Корнута. – К. : Видавництво «Реферат», 2004. – C. 95

[926] Там само. – C. 96-98.

[927] Більш детально про це питання див.: Митрофанов І. І. Деякі проблеми реалізації примусового лікування наркозалежних осіб, що вчинили злочини, в установах виконання покарань / І. І. Митрофанов // Вісник Української медичної академії : Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2006. – Том 6, Випуск 3 (15). – С. 190–194.

[928] Див.: Егоров В. С. Общая часть уголовного права России : курс лекций : учебно-методическое пособие для вузов / В. С. Егоров. – М. : Изд-во МПСИ, МОДЭКГ, 2003. – 560 с. – (Библиотека юриста).

[929] Див.: абз. 1 п. 1 Постанови ПВСУ «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27.02.2004 № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 16–19.

[930] Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни (Див.: ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції Закону від 04.04.2006 р. № 3597-IV) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385; ВВР. – 2006. – № 38. – Ст. 324.

[931] Гончар Т. О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. О. Гончар ; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2005. – С. 10.

[932] Див.: ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Ст. 135.

[933] Див.: Про практику застосування судами законодавства України у справах про злочини неповнолітніх : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 300–310.

[934] Більш докладніше про це див.: Карпенко М. О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.09 «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М. О. Карпенко. – Х., 2004. – 20 с.

[935] Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – С. 327.

[936] Див.: п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15 травня 2006 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7.

[937] Див.: п. 8 Постанови ПВСУ «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» від 15 травня 2006 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7.

[938] Ця Інструкція затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти України від 5 травня 1997 р. № 137/131, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 серпня 1997 р. за № 328/2132 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 34. – С. 9.

[939] Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.

[940] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 331.

[941] Див.: Про практику застосування судами законодавства України у справах про злочини неповнолітніх : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 300–310.

[942] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 331–332.

[943] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 334.

[944] Прийняті Генеральною Асамблеєю у резолюції 45/110 від 14 грудня 1990 року // Сборник стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия. – N.-Y. : Изд-во ООН, 1992. – С. 102–145.

[945] Див.: Про практику застосування судами законодавства України у справах про злочини неповнолітніх : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 300–310.

[946] Про сімейне виховання див.: Васильківська І. П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец.: 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. П. Васильківська. – К., 2001. – С. с.

[947] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К.: А.С.К., 2001. – С. 335.

[948] Див.: абз. 2, 3 п. 1 Постанови ПВСУ «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27.02.2004 № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 16–19.

[949] Більш докладніше див.: Гончар Т. О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. О. Гончар. – О., 2005. – 20 с.

[950] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К.: А.С.К., 2001. – С. 336–337.

[951] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., перероб. та доповн. – К., 2007. – С. 231.

[952] Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – С. 338.

[953] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 2-е вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – С. 245.

[954] Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 2-е вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – С. 246.

[955] Див.: п.п. 13–14 постанови «Пленуму Верховного Суду України Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким» від 26.04.2002 р. № 2 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 182.

[956] Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : учебник / отв. ред. Е. Л. Стрельцов. – Х. : ООО «Одиссей», 2007. – С. 264.