У попередній лекції нами були розглянуті питання поняття та ознак злочину, що визначають загальні властивості злочинної діяльності. Однак для того, щоб покласти на особу кримінальну відповідальність недостатньо встановити у вчиненому загальні властивості злочинного діяння. Поняття злочину відображає загальні риси кримінального делікту, але не розкриває особливостей конкретного виду злочинного посягання. У свою чергу, для покладення на суб’єкта заходів кримінальної відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діяння, необхідно вказати, яке саме злочинне діяння мало місце і якою конкретною нормою Особливої частини КК воно передбачено.
У цьому зв’язку в теорії кримінального права поряд з поняттям злочину традиційно розглядається така кримінально-правова конструкція як склад злочину, що визначає ознаки окремого кримінально делікту.
Проблеми, пов’язані з науковою розробкою поняття «склад злочину», досліджували у своїх працях М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Я. М. Брайнін, Ф. Г. Бурчак, Ю. А. Валова, П. А. Воробей, С. В. Гончаренко, В. П. Ємельянов, М. П. Карпушин, М. Й. Коржанський, В. І. Курляндський, П.С. Матишевський, В. О. Навроцький, А. О. Пінаєв, В. В. Сташис, С. А. Тарарухін, В. Я. Тацій, А. Н. Трайнін, М. І. Хавронюк, С. С. Яценко та інші відомі вчені.
Склад злочину – це кримінально-правова конструкція, що вміщує сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність обов’язкових об’єктивних і суб’єктивних ознак, які визначають суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.
У законі склад злочину знаходить своє відображення в статтях Особливої частини КК, вказуючи на основні ознаки складу злочину, що закріплюються нею, визначаючи його найзначущі юридичні властивості. Слід також враховувати, що склад злочину не може існувати поза нормами Особливої частини закону про кримінальну відповідальність і передбачатися іншими правовими актами. Повністю закріпити всі елементи та ознаки окремого складу злочину в статтях Особливої частини не уявляється можливим, тому що вони є складною взаємозалежною системою. Тому норми ОЧ КК закріплюють основні конструктивні ознаки складу: спосіб вчинення, характер і розмір наслідків, мотив і мету злочинного посягання, ознаки спеціального суб’єкта. Інші елементи складу регламентуються нормами Загальної частини КК, а також загальноприйнятими положеннями судової практики та науки кримінального права. Так, ознаки суб’єкта злочину закріплені в розділі VI Загальної частини КК України. Багато питань, пов’язаних з визначенням форми і виду вини, також містяться в нормах Загальної частини.
Крім того, при тлумаченні окремих елементів складу злочину використовуються положення теорії кримінального права і правозастосовчої практики. Наприклад, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає таку кваліфікуючу ознаку як вбивство вчинене з особливою жорстокістю. Однак її поняття в законі не розкривається. На цій підставі в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. вказується, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також, якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань[89].
За своєю суттю склад злочину є закріпленою у законі про кримінальну відповідальність юридичною конструкцією окремого злочинного делікту. При вчиненні суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, його обставини співвідносяться з елементами складу, що передбачається статтею Особливої частини Кримінального кодексу. У разі встановлення повної тотожності, з’являються підстави для ствердження про те, що вчинене містить всі ознаки складу злочину і, відповідно, є підстава для притягнення винного до кримінальної відповідальності.
Склад злочину утворює певна сукупність юридично значущих елементів і ознак, об’єднаних у єдину систему. Усього до складу злочину входить чотири основних елементи: об’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину, суб’єктивна сторона злочину, суб’єкт злочину. Усі ці елементи є обов’язковими, відсутність якого-небудь з них виключає наявність у вчиненому складу злочину.
Слід також враховувати, що до складу злочину входять лише ті ознаки, що мають юридичне значення і впливають на кваліфікацію. Інші обставини (погода під час скоєння злочину, ріст злочинця, його одяг тощо) не мають правових властивостей, і відображення в складі злочину не знаходять. Склад злочину, на думку А. Н. Трайніна, містить у собі всі ті ознаки (елементи), сукупність яких законодавець вважає необхідним для даної дії (бездіяльності) як суспільно небезпечної..., а тому кримінально караної[90].
Основні елементи складу злочину нерозривно пов’язані між собою. Кожний взаємодіє з іншими, доповнюючи їх. Так, об’єкт злочину знаходиться в тісному зв’язку із суб’єктивною стороною, і, у деяких випадків залежить від мети, яку переслідує винний. Наприклад, якщо особа підпалює будинок військового заводу з мотивів помсти за його необґрунтоване звільнення, то цей злочин кваліфікується як умисне знищення або пошкодження майна (ч. 2 ст. 194 КК), що посягає на економічні відносини власності. Ті ж дії, вчинені з метою ослаблення держави, кваліфікуються як диверсія (ст. 113 КК) і посягають на зовнішню складову національної безпеки України.
У зв’язку з розглядом поняття злочину виникає необхідність з’ясування питання про співвідношення цього поняття з поняттям «склад злочину, що уявляється необхідним для визначення їхнього місця і значення в системі кримінального права. Зазначені категорії тісно взаємозалежні між собою і мають безліч точок дотику, однак звідси не можна зробити висновок про те, що це тотожні правові явища.
Поняття злочину передбачене ст. 11 КК, в якій визначаються загальні, основні риси та ознаки діяння, що відповідно до закону є злочинним (передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину). Це поняття злочину розкриває соціально-політичну характеристику суспільно небезпечної поведінки, визначає чому вона є злочинною, дозволяє встановити загальні ознаки кримінально-правового делікту. У ньому також відображаються матеріальні властивості злочину, що полягають в суспільній небезпеці забороненої ЗКВ поведінки, тобто у шкоді, яку він заподіює, або у створенні загрози заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
У свою чергу склад злочину – це правова категорія, що закріплена в диспозиції певної статті ОЧ КК і містить у собі ознаки конкретного суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом. Склад злочину закріплює певні особливості, що властиві конкретному злочинному посяганню, дозволяючи виділити його загальні ознаки. При цьому в ньому встановлюються основні структурні елементи окремих злочинів: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона, суб’єкт. Завдяки цьому можна скласти уявлення про загальну конструкцію (юридичну модель) будь-якого злочину.
Виходячи з цього, можна дійти висновку про те, що на відміну від загального поняття злочину, яке дає характеристику основним ознакам злочинного діяння, склад злочину визначає та індивідуалізує ознаки конкретного кримінального делікту, виступаючи теоретичним і практичним підґрунтям для правильної кваліфікації вчиненого. Отже, злочин і склад злочину співвідносяться між собою як філософські категорії загального та особливого: інститут злочину закріплює основні ознаки злочинної діяльності в цілому, а склад злочину закріплює особливості окремих кримінальних деліктів.
Значення складу злочину полягає в тому, що:
– згідно зі ст. 2 КК єдиною підставою настання кримінальної відповідальності є вчинення діяння, що містить склад злочину, передбаченого ЗКВ. Отже, ніякі інші обставини не можуть бути передумовою для покладення на особу заходів кримінальної відповідальності;
– на підставі співвідношення елементів і ознак складу можна проводити розмежування близьких за змістом злочинних діянь. Будь-які, у тому числі і суміжні злочини, відмежовуються один від одного за елементами і ознаками, що утворюють зміст складу злочину. Також ознаки складу злочину дозволяють відрізняти злочинні діяння від незлочинних;
– він є кримінально-правовою гарантією конституційного принципу особистої свободи і недоторканності громадян, тому що містить чіткий опис ознак конкретного злочину завдяки чому особа, яка не вчинила такого діяння, не підлягає кримінальній відповідальності.