Злочини відрізняються один від одного конкретними протиправними діями (бездіяльністю), наслідками, які від них настають, тощо. Наприклад, вбивство відрізняється від крадіжки. Але будь-який злочин має спільну структуру у разі, якщо його уявно можна розчленити на певні елементи. Безумовно, об’єктивно злочин розчленити неможливо, оскільки злочин – це конкретний юридичний факт реальної дійсності, суспільно небезпечний за своїм соціально-політичним змістом і кримінально протиправний за своєю юридичною природою.
В законі є ознаки, спільні для всіх складів злочинів. Візьмемо, наприклад: суб’єкта злочину. Такі його ознаки, як фізична, осудна особа властиві для всіх злочинів. Чи, наприклад, об’єкт злочину – це завжди суспільні відносини, вони безумовно, різні, але головне, що будь-який злочин завжди посягає на певні суспільні відносини.
Для всіх злочинів є спільні ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторін. Так, ознаки, що притаманні всім злочинам (їхнім складам), утворюють загальний склад злочину. Безумовно, це наукова абстракція. Загальний склад не закріплений в законі, він тільки описується наукою КПР і допомагає глибше з’ясувати на підставі «загальної моделі» ознаки конкретних складів злочинів[91].
Природно, що загальний склад злочину розглядається наукою кримінального права при вивченні положень Загальної частини закону про кримінальну відповідальність. Конкретний же склад – це склад злочину, передбачений певною статтею Кримінального кодексу, наприклад, склад грабежу, склад умисного вбивства. Конкретні склади злочину розглядаються наукою кримінального права при вивченні положень ОЧ КК, оскільки вони в них закріплені.
Склади конкретних злочинів виконують важливу функцію, тому що встановлюють підставу кримінальної відповідальності і передбачають можливість призначення засобів кримінально-правового впливу особам, які вчинили злочини. Точне визначення складу злочину є однієї з гарантій забезпечення прав і свобод людини і громадянина, дотримання і зміцнення законності і правопорядка в демократичній правовій державі. Інакше кажучи, наявність в діях чи бездіяльності особи конкретного складу злочину є підставою для міркування про наявність злочину певного виду, за вчинення якого настає кримінальна відповідальність. Загальний склад злочину не виконує і не може виконувати цієї ролі.
Тому теорією КПР виділяються поняття «ознака» та «елемент» складу злочину для наступного «моделювання» конкретного суспільно небезпечного діяння у конкретній нормі Особливої частини КК. Якщо ознака складу злочину визначається як конкретна законодавча характеристика найсуттєвіших властивостей злочину, то елемент – це складова структури складу злочину, що утворюється з певної групи ознак, які відповідають різним сторонам суспільно небезпечного діяння, визнаного законом про кримінальну відповідальність злочином[92].
Однак, слід зазначити, що не всі автори використовують ці терміни достатньо чітко. В деяких випадках вони підмінюють один одного[93]. Так чи інакше, але за змістом ознак, що утворять елементи складу злочину один злочин відрізняється від іншого ( крадіжка від грабежу). Кожен елемент складу злочину утворюється структурними одиницями, що у кожному конкретному складі специфічні і неповторні. Саме ця обставина і є основою конструювання конкретних злочинів.
«Моделювання» конкретного суспільно небезпечного діяння у законотворчості має дещо абстрактний характер і відбувається в певній послідовності. Так, перш за все, із ідеальної (теоретичної) структури складу злочину необхідно виділити ознаки, що мають описати вказане діяння у КК як злочин. Ідеальною така структура є тому, що містить усі елементи та ознаки складу злочину, розроблені на цей час теорією кримінального права (див. табл. 1).