Суспільні відносини, взяті під охорону ЗКВ, за своєю суттю неоднорідні. Ця обставина дає підставу поділити об’єкти злочинів на різні види, а також можливість спочатку необхідним чином описати об’єкт посягання в законі про кримінальну відповідальність як соціальний феномен, що має певні властивості і знаходиться у певних зв’язках з іншими об’єктами злочинних посягань. А потім, у процесі застосування кримінально-правової норми і на підставі нормативної характеристики правильно кваліфікувати вчинений злочин.
У юридичній літературі «вертикальна» класифікація об’єктів включає три рівні: загальний об’єкт, родовий (іноді його називають груповим) та безпосередній. Загальним об’єктом є вся сукупність суспільних відносин, що охороняються законом про кримінальну відповідальність (права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства тощо). Але ця сукупність суспільних відносин не може бути об’єктом як елементом складу злочину. У такому разі йдеться про об’єкт кримінально-правової охорони, який не слід ототожнювати з поняттям об’єкта злочину. Однак, виділення загального об’єкта має пізнавальне і практичне значення. Він показує суспільну небезпеку і спрямованість злочинного посягання на суспільні відносини. Відмова від загального об’єкта злочину призведе до затушовування і недооцінки суспільної небезпеки злочину і може завдати шкоди науці кримінального права і практиці застосування кримінального законодавства[108]. Д. Н. Розенберг справедливо вважав, що не можна шукати спеціальний об’єкт, що властивий окремій групі злочинів, не спираючись при цьому на правильне розуміння загального об’єкта[109].
Родовий об’єкт злочину – сукупність декількох однорідних груп суспільних відносин, об’єднаних за загальною ознакою. Як правило, за ознаками родового об’єкта злочину згруповані у розділи Особливої частини Кримінального кодексу однорідні злочинні діяння, що посягають на близькі за змістом суспільні відносини. За таким принципом побудована, по суті, вся система Особливої частини, за винятком двох розділів: сімнадцятого – злочини у сфері службової діяльності, і дев’ятнадцятого – злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), конструкція яких враховує, насамперед, суб’єкт злочину.
Значення родового об’єкта полягає і в тому, що його встановлення сприяє в ряді випадків точнішому з’ясуванню змісту ознак складу конкретного злочину і, насамкінець, правильній кваліфікації злочинного діяння. Так, у теорії КПР і судовій практиці не було єдиної думки щодо кваліфікації дій службових осіб, винних у порушенні правил техніки безпеки, що призвели до смерті потерпілих, які були сторонніми відносно підприємства, де стався такий випадок. Зокрема, деякі науковці і юристи-практики вважали, що такі дії можна кваліфікувати за 271 КК. Але це не зовсім вірно, оскільки родовим об’єктом злочину, передбаченого цією статтею, є суспільні відносини у сфері безпеки виробництва, що є запорукою нормального здійснення трудових прав людиною та громадянином, гарантованих Конституцією України. Трудові права осіб, що постраждали внаслідок порушення на виробництві правил техніки безпеки, але не мали відношення до діяльності цієї організації (установи або підприємства), не порушуються. У цих випадках інший об’єкт посягання – суспільні відносини, що виникають з приводу забезпечення нормального функціонування службових осіб установ, організацій або підприємств незалежно від форм власності. Тобто, злочинні дії таких осіб слід кваліфікувати як злочин у сфері службової діяльності, зокрема, за статтею 367 КК (службова недбалість), а потерпілим від злочину, передбаченого ст. 271 КК, можуть бути особи, діяльність яких постійно або хоча б тимчасово пов’язана з цим виробництвом.
Родовий об’єкт зазвичай зазначається в назві розділу особливої частини КК. Наприклад, розділ VIII має назву – «Злочини проти довкілля». Родовим об’єктом цих злочинів слід визнати суспільні відносини, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання його ресурсів та екологічну безпеку[110]. В деяких випадках родовий об’єкт злочину вказується у самій нормі ЗКВ. Так, у ч. 1 ст. 401 КК дається визначення військових злочинів як передбачених розділом ХІХ ОЧ КК злочинів проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Тобто, у цій статті вказується родовий об’єкт усіх військових злочинів, що включені законодавцем до розділу ХІХ ОЧ КК, яким є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби.
Безпосередній об’єкт – охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, на які прямо (безпосередньо) спрямований певний злочин.
Від об’єкта як елемента складу злочину безпосередній об’єкт відрізняється тим, що він складається лише з суб’єктів і благ (цінностей), які їм належать і з приводу чого виникають суспільні відносини. Предмет злочину не входить до складу безпосереднього об’єкта, тому завжди розглядається окремо.
Найчастіше безпосередній об’єкт співвідноситься із родовим як частка і ціле. Однак, іноді вони співпадають за обсягом. Так, і родовим, і безпосереднім об’єктом зґвалтування є суспільні відносини, що виникають по поводу реалізації статевої свободи дорослою людиною і абсолютної заборони вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню. У певних випадках кілька злочинів мають однаковий безпосередній об’єкт, який повністю співпадає з родовим, наприклад: крадіжка, шахрайство, грабіж, розбій, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем є відносини власності. У деяких статтях КК безпосередній об’єкт зазначається у самому законі. Наприклад, у ст. 296 КК як безпосередній об’єкт хуліганства зазначено громадський порядок. Найчастіше безпосередній об’єкт того чи іншого злочину встановлюється шляхом тлумачення закону. Так, у ст. 227 КК йдеться про випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Це дає підстави для висновку, безпосереднім об’єктом цього злочину виступають суспільні відносини, що виникають з приводу реалізації прав та законних інтересів споживачів на отримання доброякісної продукції, тобто такої, що відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам та технічним умовам або комплектності продукції і товарів.
Безпосереднім об’єктом злочину можуть бути різні види найважливіших соціальних цінностей з приводу чого виникають суспільні відносини.
Безпосередній об’єкт злочину є конструктивною (обов’язковою) ознакою усіх складів злочинів. Тому його точне встановлення при кваліфікації суспільно небезпечного діяння є обов’язковим. Недотримання цієї вимоги може призвести до неправильної юридичної оцінки вчиненого. Один самостійний злочин, як правило, посягає на один об’єкт. Однак у деяких випадках злочинне діяння шкідливо впливає відразу на кілька охоронюваних законом суспільних відносин. У зазначених випадках, безпосередній об’єкт злочину поділяється на основний і додатковий.
Основний об’єкт є суспільні відносини, на які прямо і безпосередньо здійснюється посягання. Наприклад, для насильницького грабежу (ч. 2 ст. 186 КК), основним об’єктом є економічні відносини власності, а додатковим об’єктом є фізична чи психічна недоторканість особи. Додатковому об’єкту також заподіюється певна шкода, але при цьому він є похідним від основного об’єкта.
Слід також враховувати, що додатковий об’єкт може бути обов’язковим і факультативним. Перший з них завжди страждає внаслідок вчинення злочинного посягання. У свою чергу додатковий факультативний об’єкт не є обов’язковою ознакою злочину, але може бути порушений при його вчиненні. Так, при насильницькому грабежі фізичній чи психічній недоторканності потерпілого завжди заподіюється шкода. Отже, цей об’єкт є додатково-обов’язковим. Разом з тим, у процесі вчинення цього злочину можливим є також заподіяння шкоди честі і гідності потерпілого. Вказаний об’єкт не передбачається названим складом злочину і є факультативним. Завдяки цій обставині його наявність або відсутність не впливає на кваліфікацію грабежу.