Наслідком (злочинним результатом) діяння прийнято вважати передбачену кримінально-правовою нормою матеріальну або іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням об’єкту посягання. Важливість цієї ознаки полягає в тому, що від розміру та характеру можливої або фактично заподіяної шкоди залежить значною мірою ступінь суспільної небезпечності злочину.
Особливо великого значення ця ознака набуває у так званих матеріальних складах злочинів. До матеріальних належать склади злочинів, об’єктивна сторона яких включає наслідки як обов’язкову ознаку. Такі злочини вважаються закінченими з моменту настання наслідку. Наприклад, вбивство, викрадення чужого майна, за винятком розбою, є злочинами з матеріальним складом. Вбивство може визнаватися закінченим лише з моменту настання смерті іншої людини, а викрадання – з моменту, коли суб’єкт заволодів майном і має реальну можливість хоча б початково розпорядитись ним.
На відміну від матеріальних, формальними є склади злочинів, об’єктивна сторона яких не передбачає наслідків як обов’язкову їх ознаку. Закінченим такий злочин вважається з моменту вчинення діяння, а наслідок віднесено за межі складу злочину, і на кваліфікацію не впливає. Це такі злочини, як державна зрада, шпигунство, одержання хабара тощо.
Деякі склади злочинів сформульовані в законі таким чином, що наслідок діяння зазначено як альтернативну ознаку. Так, посягання на життя працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з діяльністю щодо охорони громадського порядку (ст. 348 КК України), може бути у формі замаху на умисне вбивство або у формі умисного вбивства зазначених осіб. У обох варіантах злочин буде закінченим. Такі склади злочинів у теорії кримінального права отримали назву формально-матеріальних, хоча ця назва досить умовна і здебільшого практичного значення не має.
Критерієм вирішення законодавцем питання про включення або невключення наслідку до обов’язкових ознак об’єктивної сторони складу конкретного злочину є міра відображення ознаками складу злочину ступеня суспільної небезпечності того чи іншого діяння. При цьому враховується специфіка самого діяння, ступінь вірогідності спричинення шкоди, її характер, обсяг і час настання можливого наслідку. Значення специфіки діяння у вирішенні питання про конструкцію об’єктивної сторони складу злочину можна продемонструвати на прикладі такого злочину, як погроза вбивством. Погроза вбивством – це дія, що сама по собі суспільно небезпечна. Тому злочинний результат не є обов’язковою ознакою цього злочину.
У інших випадках значне підвищення ступеня суспільної небезпечності діяння зумовлює характер заподіяної шкоди. Наприклад, незаконна лікувальна діяльність визнається злочинною лише за умови настання певних наслідків, тобто, якщо ця діяльність спричинила тяжкі наслідки для хворого (розлад здоров’я або смерть потерпілого) (ст. 138 КК). Тому ці наслідки введені законодавцем у конструкцію об’єктивної сторони складу цього злочину. Іноді таку функцію виконує розмір заподіяної шкоди. Наприклад, у ст. 364 КК України вказана як злочинний наслідок істотна шкода. Якщо зловживання владою або службовим становищем не завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, воно не є злочином. Для деяких злочинів характерно, що можливі їх наслідки дуже віддалені від вчинення діяння за часом. У такому разі визнаються злочинними самі дії, а наслідки не включаються до складу злочину. Таким злочином є пропаганда війни (ст. 436 КК України) або публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109 КК) тощо. Тож наслідки не входять до конструкції об’єктивної сторони складу злочину у разі, якщо діяння самі по собі суспільно небезпечні, а можливі наслідки за характером, обсягом або через значну віддаленість моменту їх настання суттєво не підвищують суспільну небезпечність злочину.
Форма закріплення у статтях КК наслідків як обов’язкової ознаки складу злочину різноманітна. У деяких випадках вони безпосередньо вказані у законі (статті 138, 364 КК України), в інших – випливають із змісту закону. При цьому висновок про обов’язковість наслідків для того чи іншого складу злочину робиться шляхом тлумачення закону. Наприклад, висновок про обов’язковість майнової шкоди можна зробити при з’ясуванні нормативних конструкцій викрадання майна в будь-якій формі за винятком розбою. Зустрічаються диспозиції статей, які описують і діяння, і наслідок одним терміном. Наприклад, у ст. 194 КК України йдеться про знищення або пошкодження майна, тобто мається на увазі як процес приведення майна у непридатність (діяння), так і наслідок – факт знищення або пошкодження майна і заподіяння відповідної майнової шкоди у великих розмірах.
Труднощі у визначенні злочинних наслідків часто пов’язані з тим, що ця ознака описана в законі у вигляді оціночного поняття. У таких випадках вирішенню цього питання сприяє легальне або судове тлумачення закону. Наприклад, безпосередньо у законі визначено поняття «значної шкоди потерпілому» (примітка до ст. 185 КК України), а також роз’яснено у п. 27 постанови ПВСУ від 25.12.1992 року № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності». Так, у ст.ст. 185, 186, 189 та 190 КК значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Залежно від змісту соціального інтересу, на який здійснюється злочинне посягання, суспільно небезпечні наслідки можна поділити на низку видів. Найнебезпечнішою є фізична шкода, під якою слід розуміти результат протиправного впливу на організм людини. Зазначений наслідок може мати різний характер (заподіяння смерті, шкода здоров’ю людини) і ступінь тяжкості. Так, шкода здоров’ю може бути: легкої, середньої тяжкості і тяжка, завдяки чому заподіяння тяжкішої за ступенем шкоди здоров’ю особи свідчить про високіший рівень суспільної небезпеки.
Наступним видом наслідку є економічна шкода, під якою слід розуміти заподіяння шкоди матеріальним (фінансовим) інтересам потерпілого. Вона полягає у прямій майновій втраті (вилучення, ушкодження майна) або у вигляді упущеної вигоди. Наприклад, ухиляючись від сплати податків (ст. 212 КК України) громадянин тим самим не вносить до державного бюджету необхідні платежі, завдяки чому фінансовим інтересам держави завдається пряма шкода.
Моральна шкода – це протиправний вплив на свідомість особи, внаслідок якого страждає її честь, гідність та ділова репутація. Особливим різновидом моральної шкоди є протиправне посягання на психічну недоторканість особи шляхом погроз чи знущань.
До нематеріальних наслідків відноситься організаційно-управлінська шкода, що характеризується порушенням або дезорганізацією встановленого порядку діяльності різних державних органів, а також муніципальних установ, громадських і комерційних організацій, об’єктів життєзабезпечення населення (наприклад, порушення роботи великої організації, блокування ділянки шляхопроводу тощо).
Підвищену суспільну небезпеку представляють протиправні посягання, що заподіюють наслідки соціально-політичного характеру. Це обумовлено тим, що діяння цього виду підривають основи конституційного устрою України, порушують порядок здійснення органами влади повноважень у сфері державного управління, посягають на обороноздатність і зовнішню безпеку нашої держави. Так, дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій (ст. 109 КК України) ставлять під загрозу закріплений Конституцією України демократичний порядок формування представницьких державних органів, тим самим порушуючи сформований баланс різних гілок влади.
Екологічна шкода є наслідком найрізноманітніших за характером злочинних посягань. При цьому вона може виражатися в різних передбачених законом формах, а саме: забруднення вод (водних об’єктів), атмосферного повітря, масова загибель диких тварин, вирубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, екологічна катастрофа та інші подібні наслідки. Так, основними наслідками екоциду (ст. 441 КК) визнаються: масово знищені об’єкти рослинного або тваринного світу, отруєна атмосфера або водні ресурси на певній території тощо. Вони настають відразу чи через певний час після вчинення самих протиправних дій. Всі вони завдають значної шкоди навколишнього природного середовища, яка (шкода) в подальшому може призвести до екологічної катастрофи[114].
В останні роки значної небезпеки набувають злочинні наслідки, виражені у вигляді шкоди громадській безпеці і громадському порядку.Вчинення таких злочинів, як тероризм, бандитизм, організована злочинна діяльність, масові заворушення тощо, народжує у суспільстві почуття страху, паніки, непевності в майбутньому. Особливістю таких злочинів є та обставина, що їх вчинення є результатом значного суспільного резонансу, у зв’язку з чим ці наслідки нематеріального характеру торкаються великого кола охоронюваних законом інтересів особи, суспільства і держави.
Особливість наслідків як ознаки об’єктивної сторони складу злочину полягає в тому, що вони можуть бути або підраховані, або певним чином визначені. Лише за такої умови наслідки можуть виконувати функції ознаки складу злочину. Наприклад, майнова шкода може визначатися вартісними критеріями, шкода здоров’ю може встановлюватись за допомогою судово-медичних критеріїв визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, порушення нормальної роботи транспорту може виявлятися у зриві графіку руху поїздів тощо.
Як й інші ознаки матеріального складу злочину, наслідки входять у предмет доказування по кримінальній справі, що стає можливим за умови конкретності цієї ознаки. Якщо наслідки злочину при розслідуванні кримінальної справи не були встановлені або були визначені помилково, це є підставою для направлення судом кримінальної справи на додаткове розслідування або винесення виправдувального вироку.