Основним завданням закону про кримінальну відповідальність, а разом з тим й кримінального права є правове забезпечення охорони. Воно виконується завдяки притаманному лише кримінальному праву методу – покарання тих, хто вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене КК України, та загрозою тим, хто має намір вчинити злочин.
Об’єкти кримінально-правової охорони перелічені у ст. 1 КК України, яка називається: «Завдання Кримінального кодексу України». Згідно з ч. 1 цієї статті КК України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Для виконання цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які кримінально-правові засоби впливу застосовуються до осіб, які їх вчинили, а також наділяє громадян у певних випадках правом захищати свої інтереси шляхом заподіяння шкоди.
При визначенні завдань законодавства про кримінальну відповідальність КК України врахував істотні якісні зміни, що відбулися після початку розбудови української держави в економічній, політичній та соціальній сферах життя суспільства. Так, змінені пріоритети кримінально-правової охорони. Законодавство про кримінальну відповідальність захищає, перш за все, людину і громадянина, їх права і свободи. Кримінальним кодексом забезпечується рівна охорона усіх форм власності. До головніших об’єктів захисту законодавець включив громадський порядок та громадську безпеку, конституційний устрій України. Спеціально введено до основних об’єктів охорони довкілля, а також мир та безпека людства (злочини проти миру та безпека людства, здебільшого, розміщенні в останньому розділі Особливої частини КК). Із наведеного визначення об’єктів захисту КК можна дійти висновку, що основне його завдання – охорона (захист від злочинних посягань перелічених у законі про кримінальну відповідальність важливіших об’єктів).
Новим і достатньо обґрунтованим є включення до завдань КК України – запобігання злочинам. Без комплексної профілактичної діяльності протидія злочинності не може бути ефективною. Вказане завдання законодавство про кримінальну відповідальність виконує таким чином. З одного боку, встановленням виду та розміру (строку) покарання за конкретний злочин та загрозою покаранням. У цьому знаходить свій прояв не лише превентивна, а й виховна функція кримінального права. З іншого боку, попереджувальна роль полягає у застосуванні ЗКВ на практиці до конкретних осіб, які вчинили злочини, та у необхідних випадках покладення заходів кримінальної відповідальності.
Отже, КПР притаманна виховна функція. Сам факт існування закону про кримінальну відповідальність, не говорячи вже й про застосування його норм до конкретних осіб, виховує у членів суспільства впевненість у захисті їх особистості, прав, свобод, власності, безпеки та невідворотності кримінально-правового реагування щодо осіб, які порушують кримінально-правові заборони.
Нарешті, специфічною функцією кримінального права є заохочувальна. Вона, з однієї сторони, стимулює громадян до участі у запобіганні злочинним проявам, до захисту своїх інтересів та інтересів суспільства (необхідна оборона (ст. 36 КК), затримання особи, яка вчинила злочин (ст. 38 КК), а з іншої – осіб, які вчинили злочини, до суспільно корисної, правомірної поведінки (звільнення від кримінальної відповідальності у разі вчинення дій після закінчення злочину, що свідчать про втрату суспільної небезпечності діяння особи, наприклад: добровільна здача незаконно придбаної зброї, наркотичних засобів, заява про факт давання хабара, добровільне повідомлення органів державної влади про шпигунство тощо).
Успішність виконання завдань КПР пов’язана зі станом та рівнем злочинності у країні та її регіонах і з ефективністю протидії їй правоохоронними органами. Однак не слід перебільшувати роль ЗКВ у сфері протидії злочинності, майже при значній активній діяльності органів правосуддя в широкому розумінні. Як відомо, протягом багатьох років панування командно-адміністративної системи, а потім руйнування всіх управлінських структур і механізмів влади, що раніше існували в Українській РСР, в найважчих умовах розбудови суспільства та держави, перехід до ринкової економіки, коли ще не створені нові ефективні інститути влади, злочинність стала міцніше. Це обумовлено комплексом негативних причин та факторів, в тому числі: розірвання старих господарських зв’язків, значний спад виробництва, збільшення інфляційних процесів, економічна криза, які вплинули на різке зниження життєвого рівня населення України, появу безробіття та прискорення темпів його зростання. При цьому злочинність має стійку тенденцію до кількісної та якісної зміни. Організована і професійна злочинність, хоча й існували в усі періоди розвитку нашого суспільства та держави, в минулі роки про неї нам нічого не говорили чи заперечували її існування, а за останні роки завдяки переліченим та іншим причинам і факторам отримала ще більше розповсюдження. Під контролем стійких злочинних об’єднань знаходяться і розгортаються наркобізнес, контрабанда, вимагання, проституція. Гроші, що заробляються на цих видах діяльності, спрямовуються на підкуп чиновників усіх гілок державної влади. На практиці знайшло розповсюдження відмивання «брудних» грошей від злочинного бізнесу через фірми, банківські установи та інші суб’єкти господарювання.
Тому слід розуміти, що сила ЗКВ повинна знайти своє відображення у застосуванні правових приписів, а також у наведенні порядку в усіх гілках влади, які мають діяти на благо людини.