| Непрямий умисел | Злочинна самовпевненість |
| 1. Винний усвідомлює суспільну небезпеку вчинюваного діяння. | 1. Винний не усвідомлює суспільну небезпеку вчинюваного діяння. |
| 2. Винний передбачає реальнуможливість настання спільно-небезпечного наслідку. | 2. Винний передбачає абстрактнуможливість настання суспільно небезпечного наслідку. |
| 3. Винний не бажає заподіяння шкоди, але в цілому схвалює її настання, або відноситься до неї байдуже. | 3. Винний не бажає заподіяння шкоди, і відноситься до неї негативно. |
| 4. Винний не вчинює заходів, необхідних для запобігання шкоди. | 4. Винний розраховує на певні обставини, що, на його думку, повинні попередити настання наслідку. |
Злочинна недбалість.Відповідно до ч. 3 ст. 25 КК необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
Інтелектуальний елемент недбалості виражається в непередбачені винним можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Це означає, що в такій ситуації винний не усвідомлює можливості заподіяння шкоди в результаті здійснюваних ним дій чи бездіяльності. Передумовою непередбачення суб’єктом можливості заподіяння суспільно небезпечного наслідку є незнання ним фактичної ситуації вчинюваного діяння. Так, громадянин Г. повертався з полювання в санях разом з гр. Ю. У гр. Г. була заряджена двостволка. Сані на повороті перевернулися, при цьому гр. Г. рукавицею зачепив спусковий гачок гвинтівки, стався постріл, котрим гр. Ю. був поранений. Дії гр. Г. треба кваліфікувати як необережне тілесне ушкодження Ю., хоча Г. не передбачив наслідків своїх дій, але повинен був і міг їх передбачити, якби був обачнішим[162]. У такій ситуації він не знав тієї обставини, що зазначений поворот шляху призведе до настання цих наслідків.
Вольовий елемент розглянутого виду необережності характеризується недостатньою напругою вольових зусиль винного, спрямованих на те, щоб передбачити небезпеку заподіяння шкоди. У такій ситуації суб’єкт має достатні можливості для того, щоб приклавши певні вольові зусилля усвідомити фактичний характер вчинюваного діяння, однак не робить цього, що є передумовою настання суспільно небезпечного наслідку. Винний поводиться тут непередбачливо і неуважно, виявляючи недбалість щодо охоронюваних законом суспільних відносин.
Злочинна недбалість поряд з інтелектуальним і вольовим елементами, характеризується наявністю об’єктивної і суб’єктивної ознак. Об’єктивна ознака недбалості виражається в тому, що на винному лежить обов’язок передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків. Такий обов’язок передбачати настання шкоди може виникати з прямої вказівки закону, спеціальних технічних норм чи правил безпеки, взаємин винного з потерпілим або його попередньої поведінки. Відсутність зазначеної ознаки виключає недбалість. Наприклад, медична сестра зробила укол хворій, яка через годину померла. Виявилось, що медсестра взяла з шафи ампулу, не переконавшись, що саме це необхідні їй ліки, тобто проявила при цьому злочинну недбалість: уколола хвору отруйною для неї речовиною.
Ще приклад: 4 вересня 1998 року у своїй квартирі під час сімейного конфлікту обвинувачена Н. А. схопила ніж тримаючи його направленим на чоловіка. Н. В. штовхнув свою дружину Н. А., вона повалилась на нього не втримала рівновагу і поранила чоловіка в області живота. Вироком Першотравневого районного суду міста Чернівці дії Н. А. було кваліфіковано за ст. 105 КК.[163]
Н. А. не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Суспільно небезпечний наслідок наступив в результаті необережної поведінки Н. А. та недотримання нею загальних правил безпеки в побуті та норм співжиття.
Суб’єктивний критерій недбалості характеризується здатністю винного передбачати можливість настання суспільно небезпечних наслідків. Зазначений фактор є суб’єктивним і знаходиться в залежності від особистісних властивостей винного. Певний рівень уважності може формуватися при виконанні професійних функцій, встановлюватися законом, правилами безпеки виконання робіт, а також випливати з загальноприйнятих правил поведінки. Саме цей рівень передбачливості слід брати до уваги при з’ясуванні реальної можливості передбачення цією особою перспективи настання суспільно небезпечних наслідків. Так, у наведеному вище прикладі з помилкою медичного працівника не можна було б вести мову про недбалість, якщо завдяки збою на виробництві ампулу з отрутою маркірували як ліки і медсестра, не усвідомлюючи цього, зробила хворій ін’єкцію, вважаючи, що в ампулі міститься медичний препарат. У цій ситуації вона не передбачає і не здатна передбачати можливості заподіяння шкоди, тому що неправильне маркірування ампули виключає можливість знання її вмісту.