Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.
Склад злочину – це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність обов’язкових об’єктивних і суб’єктивних ознак, що визначають суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.
Вчинення особою діяння, не передбаченого законом про кримінальну відповідальність як злочин, виключає кримінальну відповідальність. Підстава настання кримінальної відповідальності має місце лише у тому разі, якщо особою вчиняється діяння, тобто зовні виражена поведінка у формі дій чи бездіяльності. Неприпустимо застосування кримінальної відповідальності за думки, погляди і переконання, навіть якщо вони висловлені вголос, але не мають форми діяння.
Слід зазначити, що в минулому такий підхід до підстави застосування кримінальної відповідальності не завжди приймався за основу. Так, у 30-і роки 20-го сторіччя офіційна практика йшла шляхом визнання підставою кримінальної відповідальності намір вчинити злочин, виражений в тих чи інших висловленнях, що розглядався як готування до злочину.
Крім того, в юридичній літературі колишніх років висловлював-лася думка про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину. Такий підхід був обумовлений не зовсім коректною конструкцією диспозиції ст. 3 КК України 1960 р., відповідно до якої, підставою кримінальної відповідальності було вчинення злочину. У цьому зв’язку тривалий час в теорії КПР дискутувалося питання про те, що все-таки є підставою кримінальної відповідальності – вчинення злочину чи діяння, що містить ознаки складу злочину. З цього приводу слід зазначити, що відповідальність настає за вчинення конкретного злочинного діяння, а не злочин «взагалі». Для того щоб притягти особу до відповідальності необхідно вказати, який саме злочин вчинений, і якою статтею ОЧ КК він закріплений. Відповідь на це питання дає встановлення в діянні ознак складу злочину, передбаченого конкретною кримінально-правовою нормою. З урахуванням названих обставин думка, відповідно до якої підставою криміналь-ної відповідальності є злочин, не може бути визнана вірною. Саме завдяки цій причині чинний ЗКВ обґрунтовано пов’язує підставу кримінальної відповідальності з вчиненням діяння, що містить склад певного злочину.
У законі про кримінальну відповідальність склад злочину знаходить своє законодавче вираження в статтях Особливої частини, у яких закріплюються загальні ознаки окремого злочину, дається опис найбільш значущих елементів складу.
За своєю суттю склад злочину є юридичною конструкцією окремого злочину. У тому разі, якщо особа вчиняє злочинне діяння, його юридично значущі обставини співвідносяться з елементами та ознаками окремого складу злочину. Якщо при цьому встановлюється їхня повна відповідність, можна говорити про наявність юридичної і фактичної підстав для притягнення винного до кримінальної відповідальності.
Фактична сторона підстави – це вчинення в реальній дійсності суспільне небезпечного діяння, а юридична – це передбаченість такого діяння КК України. Підставою кримінальної відповідаль-ності є встановлення судом повної відповідності фактичної та юридичної сторін вчиненого. Якщо такої відповідності немає, це свідчить і про те, що немає підстави кримінальної відповідальності, тобто складу злочину[196].
Склад злочину утворює певна сукупність юридично значущих елементів і ознак, що утворюють єдину систему. Усього до складу злочину входить два об’єктивних і два суб’єктивних елементи: об’єкт злочину; об’єктивна сторона злочину; суб’єктивна сторона злочину; суб’єкт злочину. Усі названі елементи складу є обов’язковими, відсутність якого-небудь з них виключає злочин-ність учиненого. Між основними ознаками складу злочину існують нерозривний зв’язок і взаємодія.
Необхідно враховувати, що поряд із встановленням у діянні всіх ознак складу злочину необхідною умовою кримінальної відповідальності є, як відзначає Ю. М. Ткачевський, свобода волі людини, тобто здатність особи визначати свою поведінку на підставі пізнання об’єктивної дійсності, здатності передбачати наслідки своїх дій і оцінювати їх відповідно до вимог моралі і права[197]. Відповідальності може підлягати лише особа, яка обирає варіант своєї поведінки відповідно до власної свідомості і волі. Якщо зовнішні фактори переважають над свідомістю і волею особи і вона цілком залежить від них, підстава кримінальної відповідаль-ності відсутня. При цьому особа заподіює шкоду невинно (наприклад, для уникнення зіткнення з машиною людина падає на вітрину магазина). З цієї причини кримінальної відповідальності підлягає особа, яка має можливість вибору варіанта поведінки і здатна керувати нею.