Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу стосується особливих прав і переваг, якими наділений засуджений. Питання про позбавлення звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу може вирішуватися як відносно осіб, які знаходяться на службі, так і тих, які звільненні зі служби у відставку або запас. За своєю сутністю цей вид покарання морально впливає на засудженого (почуття сорому, совісті) і в такий спосіб переслідує мету покарання (ч. 2 ст. 50 КК).
Розглядуваний кримінально-правовий засіб не має строку позбавлення і є довічним. При цьому механізм відновлення прав на позбавлене звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас в чинному законодавстві не розроблений.
Згідно зі ст. 54 КК України суд може застосовувати це покарання лише при засудженні особи за особливо тяжкий чи тяжкий злочин (ч.ч. 4 і 5 ст. 12 КК). При цьому суд обов’язково має враховувати особу винного та вмотивувати у вироку, чому винний позбавляється військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не вказується у санкціях норм Особливої частини КК. Його застосування залежить від рішення суду. Аналіз судової практики свідчить про те, що суди, застосовуючи таке покарання, враховують зокрема такі обставини: використання винним свого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу для вчинення злочину або для одержання не передбачених законом пільг або переваг для себечи для інших осіб; його ставлення до виконання службових обов’язків; наявність дисциплінарних стягнень; поведінку винного в колективі і в побуті[598].
Військове звання присвоюється особам, які проходять службу в Збройних Силах України[599], Службі безпеки України[600], Державній прикордонній службі України[601], внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України[602] та в інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України[603], а також військовозобов’язаним.
Військові звання поділяються на армійські та корабельні. Особам офіцерського складу[604], прапорщикам (мічманам) присвоюються такі військові звання: 1) склад прапорщиків і мічманів (прапорщики і мічмани): прапорщик (мічман), старший прапорщик старший мічман; 2) молодший офіцерський склад (молодші офіцери): молодший лейтенант (молодший лейтенант), лейтенант (лейтенант), старший лейтенант (старший лейтенант), капітан (капітан-лейтенант); 3) старший офіцерський склад (старші офіцери): майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу), полковник (капітан 1 рангу); 4) вищий офіцерський склад (вищі офіцери): генерал-майор (контр-адмірал), генерал-лейтенант (віце-адмірал), генерал-полковник (адмірал), генерал армії України.
До військових звань офіцерського складу медичної та юридичної служб, військових судів та прокуратур, які мають відповідну освіту, додаються слова «медичної служби» і «юстиції».
До військових звань громадян, які перебувають у запасі чи у відставці, додаються слова відповідно «запасу» або «у відставці».
Особам рядового, сержантського і старшинського складу[605] присвоюються такі військові звання: 1) рядовий склад (рядові і матроси): рядовий (матрос), старший солдат (старший матрос); 2) сержантський і старшинський склад (сержанти і старшини): молодший сержант (старшина 2 статті), сержант (старшина 1 статті), старший сержант (головний старшина), старшина (головний корабельний старшина).
Громадяни, які зараховані на військову службу (навчання) відповідно до Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів і не мають військових звань прапорщиків (мічманів), є курсантами, а ті, які мають такі звання, – слухачами[606].
Спеціальними звання присвоюються працівникам міліції, державної податкової адміністрації, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої та державної митної служби.
Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону про міліцію[607] особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються такі спеціальні звання[608]: 1) рядовий склад: рядовий міліції (рядовий внутрішньої служби); 2) молодший начальницький склад: молодший сержант міліції (молодший сержант внутрішньої служби), сержант міліції (сержант внутрішньої служби), старший сержант міліції (старший сержант внутрішньої служби), старшина міліції (старшина внутрішньої служби), (прапорщик внутрішньої служби), (старший прапорщик внутрішньої служби); 3) середній начальницький склад: молодший лейтенант міліції (молодший лейтенант внутрішньої служби), лейтенант міліції (лейтенант внутрішньої служби), старший лейтенант міліції (старший лейтенант внутрішньої служби), капітан міліції (капітан внутрішньої служби); 4) старший начальницький склад: майор міліції (майор внутрішньої служби), підполковник міліції (підполковник внутрішньої служби), полковник міліції (полковник внутрішньої служби); 5) вищий начальницький склад: генерал-майор міліції (генерал-майор внутрішньої служби), генерал-лейтенант міліції (генерал-лейтенант внутрішньої служби), (генерал-полковник внутрішньої служби).
Ранги встановлюються для державних службовців, працівників дипломатичної служби[609], класні чини – для працівників прокуратури, кваліфікаційні класи – для суддів, лікарів – судово-психіатричних експертів, судових експертів.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 28 листопада 2002 р. «Про дипломатичні ранги України»[610], в державі встановлюються такі дипломатичні ранги: Надзвичайний і Повноважний Посол; Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу; Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу; радник першого класу; радник другого класу; перший секретар першого класу; перший секретар другого класу; другий секретар першого класу; другий секретар другого класу; третій секретар; аташе. Згідно зі ст. 2 цього Закону, дипломатичні ранги присвоюються особам, які перебувають на державній службі, принципи, завдання та функції якої відповідають дипломатичній службі в Україні і визначені Законом України «Про дипломатичну службу», і є державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу»[611].
Система класних чинів для працівників органів прокуратури закріплена у Положенні про класні чини працівників органів прокуратури України[612]. Пунктом 2 цього Положення передбачено встановлення 10 класних чинів працівників органів прокуратури: державний радник юстиції України, державний радник юстиції 1 класу, державний радник юстиції 2 класу, державний радник юстиції 3 класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радникюстиції, юрист 1 класу, юрист 2 класу, юрист 3 класу. Як зазначається у п. 3 Положення, присвоєння класного чину провадиться у послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він обіймає, та стажу роботи.
Статтею 40 Закону України «Про статус суддів»[613] передбачено, що залежно від посади, стажу, досвіду роботи і рівня професійних знань для суддів встановлюється шість кваліфікаційних класів: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п’ятий, а суддям, які мають кваліфікаційні класи, встановлюються доплати до посадових окладів у розмірах, передбачених законодавством України.
Відповідно до частин 3 і 4 ст. 16 «Про судову експертизу» залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта визначається міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Порядок присвоєння військових та спеціальних звань, рангів, чинів та кваліфікаційних класів визначаються відповідними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 29 КВК суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, після набрання ним законної сили направляє копію вироку органові чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів запис про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, пов’язаних з цим званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом. Стосовно військовослужбовця запасу копія вироку надсилається до військового комісаріату за місцем його проживання. Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання копії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про його виконання.
Ст. 54 КК не передбачає позбавлення судом засудженого державних нагород, почесних звань, наукових ступенів та вчених звань. Позбавлення звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу тягне втрату всіх прав, пільг і переваг, пов’язаних з відповідним званням, рангом, чином або кваліфікаційним класом.
Відповідно до ст. 98 КК позбавленням військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу не застосовується до неповнолітніх.