Наука кримінально-виконавчого права

Наука кримінально-виконавчого права є окремою галуззю юридичної науки, що входить в групу так званого кримінально-правового циклу. Вона вивчає весь комплекс

правових, економічних, соціальних, психолого-педагогічнихта інших проблем, що виникають в ході та з приводу виконання кримінальних покарань.

Завданнями науки кримінально-виконавчого права є:

— виявлення позитивного впливу та тенденцій у сфері виконання кримінальних покарань;

— розробка пропозицій щодо реформування політики держави та діяльності органів і установ виконання покарань в сфері виконання кримінальних покарань та їх нормативне закріплення;

— накопичення та систематизація знань з теорії та практики виконання покарань та проведення відповідних наукових досліджень;

— запобігання злочинності шляхом виконання кримінальних покарань.

До предмета науки кримінально-виконавчого права, як зазначалося у главі 1.1., входить вивчення політики держави в сфері виконання покарань, історії розвитку світового та національного законодавства, а також органів та установ, які виконують покарання, системи кримінально-виконавчого законодавства та його джерел, ознайомлення з міжнародними нормативно-правовими актами з питань виконання покарань, вивчення практики виконання покарань і виправлення засуджених.

Вагомий внесок у розвиток науки кримінально-виконавчого права за окремими її напрямами зробили багато вчених, серед яких можна назвати праці Г.А. Авансова, Ю.А. Алферова, В.М. Анісімкова, Ю.М. Антоняна, М.І. Бажанова, Л.В. Багрія-Шахматова, М.О. Беляева, І.Г. Богатирьова, В.1. Борисова, А.В. Брилліантова, 1.М. Гальперіна, М.М. Гернета, О.А. Гер-цензона, А.Г. Геля, В.К. Грищука, В.В. Голіни, І.М. Даньшина, М.Г. Деткова, Т.А. Денисової, СІ. Дементьева, О.М. Джужи, В.М. Дрьоміна, В.К. Дуюнова, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінсь-кого, В.М. Зирянова, О.І. Зубкова, 1.1. Карпеця, О.М. Костенка, О.Г. Колба, В.О. Корчинського, Л.Г. Крахмальникова, В.А. Ломаки, В.А. Льовочкіна, В.О. Меркулової, О.С Міхлі-на, П.П. Михайленка, М.П. Мелентьєва, О.Є. Наташева, И.С. Ноя, СВ. Познишева, О.Б. Пташинського, Г.О. Радова, О.Л. Ременсона, М.С Рибалка, О.В. Романенка, В.І. Рудника, В.В. Сташиса, А.Х. Степанюка, Є.Л. Стрельцова, М.О. Стручкова, Ф.Р. Сундурова, М.С. Таганцева, Ю.М. Ткачевського, В.М. Трубнікова, А.П. Тузова, І.К. Туркевич, І.В. Упорова, О.В. Уса, Б.С Утевського, СЯ. Фаренюка, І.Д. Фойницько-го, Г.Ф. Хохрякова, М.Д. Шар городе ького, Е.Г. Ширвіндта, І.В. Шмарова, О.М. Я ковлєва та інших.

Методологічною основою науки кримінально-виконавчого права є загальнонауковий (філософський) метод, що опирається на матеріалістичне розуміння та пізнання дійсності. Водночас вивчення всіх явиш і процесів має відбуватися відповідно до конкретної історичної обстановки, з урахуванням тенденцій та закономірностей їх розвитку, з обов'язковим виявленням протиріч у такому розвитку.

У науці кримінально-виконавчого права активно використовуються й інші методи досліджень: метод комплексного аналізу, що передбачає дослідження та вирішення проблем кримінально-виконавчого права з позиції не однієї, а кількох галузей науки (кримінології, психології, педагогіки, соціології, економіки тощо); метод конкретних соціологічних досліджень; порівняльно-правовий метод; метод експертних оцінок та інші.

Методологічними щодо кримінально-виконавчого права є також філософія, загальна теорія права, кримінальне право та кримінологія, які виробляють для цієї науки основні теоретичні положення, понятійний апарат та принципи.

Так, загальна теорія права як теоретична основа кримінально-виконавчого права у свою чергу сама опирається на положення галузей права, зокрема кримінально-виконавчого.

Наука конституційного права з певних положень також є базовою щодо науки кримінально-виконавчого права. Насамперед це — питання правового статусу засудженого, дотримання законності, демократизму та гуманізму при виконанні кримінальних покарань, компетенції органів влади та органів місцевого самоврядування тощо.

Кримінальне право розкриває загальну мету покарання, встановлює межі, порядок та умови призначення покарання, визначає підстави звільнення від покарання тощо. Кримінально-виконавче право встановлює шляхи досягнення мети покарання, передбачає основні засоби виправного впливу на засуджених, порядок і умови виконання тих чи інших видів покарань, порядок звільнення від відбування покарання.

Кримінологія разом з кримінальним та кримінально-виконавчим правом є єдиною науковою спеціальністю (12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право). Деякі поняття, терміни та категорії кримінології визначаються кримінально-виконавчим правом. Кримінально-виконавче право так само, як і кримінологія, виконує запобіжну функцію. Крім того, наука кримінально-виконавчого права використовує методи досліджень, які застосовуються в кримінології.

Із деяких загальних питань наука кримінально-виконавчого права взаємодіє з наукою адміністративного права. Особлива увага приділяється питанням щодо управління та функціонування системи органів і установ, які виконують покарання, діяльності персоналу кримінально-виконавчої служби, його соціальній захищеності.

Наука кримінально-виконавчого права взаємодіє з міжнародним правом, оскільки нею вивчаються та враховуються міжнародні угоди, що стосуються виконання покарань, утримання та поводження із засудженими, встановлюються пріоритети міжнародних угод над національним кримінально-виконавчим законодавством.

Тісно пов'язана наука кримінально-виконавчого права із трудовим, цивільним, сімейним правом, оскільки при виконанні покарань, функціонуванні органів і установ виконання покарань реалізуються норми, що належать до вказаних галузей законодавства.

Процес виконання покарань є комплексним. Він передбачає вирішення не тільки правових, а й психолого-педагогічних питань зокрема вивчення особи засудженого, впливу на його виправлення, зменшення рецидиву. Саме тому існує тісний взаємозв'язок науки кримінально-виконавчого права з кримінально-виконавчою психологією та кримінально-виконавчою педагогікою.

Отже, взаємодія науки кримінально-виконавчого права з іншими галузями науки дає можливість застосовувати отримані ними результати в дослідженні актуальних проблем теорії та практики виконання покарань, в розробці нових нормативних актів, а також пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення процесу виконання покарань, реформування кримінально-виконавчої системи України, підвищення ефективності діяльності органів і установ виконання покарань.

СХЕМИ ДО ТЕМИ 1

Схема 1.1.

ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА

Предмет КВП—

відносини, що складаються при виконанні (відбуванні) всіх видів кримінального покарання, при застосуванні до засуджених засобів виправлення; відносини, що виникають між установами й органами, що виконують покарання, і засудженими; відносини, шо виникають між різними органами, організаціями, установами, підприємствами тощо, а також окремими громадянами, які беруть участь у виправленні засуджених і контролі за юши після їх звільнення від відбування покарання

Метод КВП-

переважно імперативний, шо не виключає застосування диспозитивного та інших методів правового регулювання.

Співвідношення імперативного та диспозитивного методів зумоаіюється (за О.Г. Пер-міновим):

а) загальним правовим стано
вищем суб'єктів кримінально-
виконавчих правовідносин;

б) порядком виникнення,
зміни й припинення цих пра
вовідносин;

в) характером й співвідно
шенням нормативних актів, що
регулюють правовідносини;

г) засобами їх забезпечення

Загальна частина

включає ті норми й положення, які мають загальний характер і застосовні до усіх або більшості правових інсгитутій (груп норм) галузі. Сюди входять норми-завдання, норми-приншіпи, загальні питання організації виконання кримінальних покарань і загальні питання правового статусу суб'єктів кримінально-виконавчого права