Загальна характеристика виконання кримінальних покарань в іноземних країнах

Вивчення функціонування сучасних пенітенціарних систем з метою запровадження позитивного досвіду у формуванні кримінально-виконавчої системи України нагально необхідне. Це питання не суто юридичне, а комплексне, адже передбачає настання політичних, соціальних та економічних змін, які закріпилися б в своєму законодавчому втіленні. З метою ре­формування власної кримінально-виконавчої системи, набуття необхідного досвіду слід виявити ідеї та закономірності, що покладені в основу побудови кримінально-виконавчих систем світу, ідей, які диктує саме життя.

Обираючи держави для розгляду пенітенціарних систем, ми враховували:

— великий історичний досвід в розвитку та реформуванні пенітенціарних систем (Англія, США);

— близькість кордонів та схожість національних особли­востей (Польща);

— особливості побудови радянської виправно-трудової системи (Росія).

Англія. Основним видом установ, що виконують криміналь­не покарання в Англії, є тюрми: 2 види для дорослих злочин­ців — виправні та місцеві. У виправних тюрмах відбувають покарання засуджені до позбавлення волі на строк 6 і більше місяців, а місцеві виконують роль, аналогічну до наших слідчих ізоляторів, а також в них утримуються засуджені строком до 6 місяців позбавлення волі. Неповнолітні засуджені та молодь до 21 року відбувають покарання у спеціальних установах.

Виправні тюрми поділяються на тюрми відкритого та закри­того типу, і відповідно до цього в них відбувають покарання засуджені залежно від ступеня суспільної небезпечності. У від­критих тюрмах передбачається можливість вільного пересування засуджених як в тюрмі, так і за її межами. Найбільш небезпечні злочинці утримуються в тюрмах з максимальним рівнем безпеки У повній ізоляції і під особливим наглядом за їх поведінкою.


Певний інтерес становить система класифікації засуджених, яка здебільшого залежить від схильності засуджених до втечі і негативних можливостей такої втечі.

В тюрмах Англії засуджені мають однакове правове станови­ще з обмеженнями, що випливають з необхідності забезпечення того або іншого ступеня безпеки. Засуджені забезпечуються приміщеннями, що відповідають санітарно-гігієнічним вимо­гам, одягом за сезоном, постільною білизною, нормальним харчуванням, користуються бібліотекою, мають право отри­мувати та відправляти листи, право на освіту тощо. В період відбування покарання засуджені повинні працювати, а їх робота оплачується за ставками, схваленими держсекретарем.

Залежно від поведінки до засуджених застосовуються заходи заохочення та стягнення.

В Англії досить широко застосовується інститут пробації. Відповідно до судового наказу засуджені підлягають нагляду з боку співробітника служби пробації. До видання наказу суд повинен вивчити усі матеріали справи, характеристику засудженого, його домашнє оточення тощо. У наказі вказу­ються місто та район, де повинен проживати засуджений, і які обмеження на нього покладаються. Застосування пробації не може перевищувати 12 місяців. Обов'язковою умовою пробації є згода засудженого.

Невиконання умов пробації тягне негативні наслідки, а саме: накладення штрафу на засудженого; притягнення до виконання безоплатних робіт; заміна пробації позбавленням волі.

Ще одним видом кримінально-правового впливу без за­стосування позбавлення волі є притягнення засудженого до виконання громадських безоплатних робіт. Мінімальний строк громадських робіт — 40 годин, а максимальний — 240 годин. Підставою притягнення засудженого до виконання громад­ських безоплатних робіт є наказ суду, який видається лише після згоди засудженого на виконання таких робіт. Контроль за засудженим покладається на службу пробації.

Найбільш поширеним покаранням, не пов'язаним з позбав­ленням волі, є штраф. Розмір штрафу визначається залежно від тяжкості вчиненого злочину за 5-рівневою системою. Несплата штрафу тягне його заміну позбавленням волі.

Сполучені Штати Америки. У США немає єдиного законо­давства, що регулює питання виконання покарань. В кожному штаті існує своя власна система, яка суттєво відрізняється від інших. Попередньо нами було розглянуто найбільш відомі пені­тенціарні системи: пенсильванську, оборнську та інші, на основі яких будувалися сучасні установи виконання покарань США.


Відповідно до Зводу законів США критерієм класифікації посягань слугує покарання (всього встановлено 9 класів по­сягань).

Виконання покарання у виді позбавлення волі здійснюється виправними установами, в систему яких входять федеральні тюрми, тюрми штатів та муніципальні тюрми. Кожному рівню управління відповідає власна система виправних установ. У більшості випадків цей обов'язок покладено на штати.

Неповнолітні та дорослі засуджені утримуються окремо.

Особливістю регулювання діяльності тюрем є те, що важливі питання, пов'язані з правовим становищем засуджених, умо­вами утримання, режимом законодавством не врегульовані. Як правило, ці питання вирішуються статутами окремих тюрем.

Відповідно до режиму відбування покарання тюрми штатів поділяються за рівнем безпеки на максимальні, середні та мінімальні, що включає ступінь ізоляції засуджених, охорону, нагляд та безпосередньо режим.

Значного поширення у США набули діагностичні центри, завданнями яких є класифікація злочинців та визначення про­грами співпраці з ними. Класифікація засуджених відбувається за ступенем їх соціальної небезпечності та встановленням за ними відповідного нагляду.

У розробці програм індивідуальної роботи беруть участь спе­ціалісти різних галузей знань: психіатри, психологи, соціологи, педагоги та ін. Особистість вивчається комплексно — від психіч­ного та фізичного розвитку до стану розумових здібностей, тру­дових навичок тощо. На основі отриманих даних розробляються рекомендації щодо роботи з кожним засудженим.

Виконання покарання у США базується на досягненні мети повернення злочинця у суспільство. Основна увага приділяєть­ся не покаранню у виді позбавлення волі, а його альтернативам, серед яких найбільш поширеним є штраф.

Для впливу на засудженого застосовується інститут проба-ції, який за своїм змістом близький до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Польща. Становлення і розвиток тюремної системи Польщі тісно пов'язаний зі зміною суспільно-політичного і еконо­мічного устрою держави. В процесі реформування з 1989 р. були внесені суттєві зміни в кримінальне, кримінально-вико­навче законодавство та відомчі нормативні акти. Віднедавна в Польщі діє новий Кримінально-виконавчий кодекс, який визначив, що виконання покарання у виді позбавлення волі має на меті спонукати засудженого до бажання спільними зусиллями виховати в нього якості, необхідні для життя у


суспільстві, а саме: відповідальності, дотримання розпорядку тощо. Основною формою досягнення поставленої мети виз­нається проведення індивідуальної роботи. Основними засо­бами впливу на засуджених, що передбачені KBK Польщі, є суспільно корисна праця, навчання, культурно-просвітницька робота, спортивна підготовка, зв'язок із сім'єю та зовнішнім світом, а також центри виховання.

Діюча пенітенціарна система включає:

— виправні установи для осіб молодіжного віку;

— виправні установи для відбування покарання вперше;

— виправні установи для рецидивістів;

— виправні установи для відбування військового арешту. Вказані установи, в свою чергу, поділяються на:

— виправні установи закритого типу;

— виправні установи напівзакритого типу;

— виправні установи відкритого типу.

Для кожного типу установ визначено відповідний режим проживання засуджених та інші умови їх утримання.

Для пенітенціарних установ Польщі характерним є те, що в останні роки їх діяльність пристосовується до функціонування за новими міжнародними нормами та стандартами поводження із засудженими.

Росія.Кримінально-виконавча система Російської Федерації поступово переходить від тюрем, таборів та виправно-трудових установ до системи нового типу, що відповідає міжнародним нормам і стандартам. Свою діяльність єдина кримінально-виконавча система (далі — ЄКВС) будує на основі прийнятого Закону РФ від 21 липня 1993 р. «Об учреждениях и органах, исполняющих уголовное наказание в виде лишения свободы», а також Кримінально-виконавчого кодексу РФ, прийнятого 18 грудня 1996 р. (вступив в дію з 1 липня 1997 p.).

КВК визначив мету та завдання кримінально-виконавчого законодавства, його структуру, зміст, принципи, закріпив сис­тему та види установ, що виконують кримінальне покарання тощо.

Під ЄКВСслід розуміти всю сукупність установ та органів (чи спеціальних структурних підрозділів), що безпосередньо виконують кримінальні покарання і реалізують інші заходи кримінально-правового впливу, а також комплекс органів і організацій, що забезпечують та сприяють ефективному ви­конанню покарань.

ЄКВС підпорядкована Міністерству юстиції РФ. Основною її ланкою є виправні установи. В основу розподілу за видами установ покладені такі критерії: тяжкість вчиненого злочину


та кількість судимостей. Крім цього, враховуються: стать, вік особи, стан її здоров'я, поведінка тощо.

Законодавець виділяє такі види виправних установ (ч. 2 ст. 74 КВК РФ) для повнолітніх:

1) колонії-поселення:

— для утримання засуджених, які вчинили необережні злочини;

— для засуджених, які переведені із колоній загального та суворого режиму відповідно до ч. 2 ст. 78 КВК РФ (у порядку заохочення);

 

2) виправні колонії загального режиму;

3) виправні колонії суворого режиму;

4) виправні колонії особливого режиму.

Для неповнолітніх засуджених виховні колонії:

J) загального режиму;

2) посиленого режиму.

До ЄКВС входять і кримінально-виконавчі інспекції, які виконують покарання, не пов'язані з позбавленням волі.

Отже, при реформуванні кримінально-виконавчої систе­ми доцільно опиратися та враховувати позитивний досвід, набутий протягом століть. Водночас необхідно пам'ятати, що держава має право карати, але вона не має права ставити своїх громадян в таке становище, що провокує або навіть підштовхує до злочинної діяльності і не лише тих осіб, які мають судимість і наміри надалі вчиняти злочини, а й інші прошарки населення.