Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права

1. Кримінально-виконавче право — це:

1) самостійна галузь права;

2) комплексна галузь права;

3) складова кримінального права;

4) складова кримінального та кримінально-процесуального права;

5) складова кримінології.

2. Положення про Державний департамент України з питань
виконання покарань затверджено:

1) 15 травня 1997 p.;

2) 31 липня 1998 p.;

3) 1 січня 1999 p.;

4) 12 березня 2000 p.;

5) 11 січня 2001 р.

3. Система курсу кримінально-виконавчого права за своїм зміс­
том поділяється на частини:

1) Загальну та Спеціальну;

2) Загальну та Особливу;

3) Загальну, Особливу та Спеціальну;

4) Особливу та Спеціальну;

5) не поділяється взагалі.

4. В науці і на практиці використовують різні визначення по­
няття «покарання»:

1)встановлення, призначення, відбування;

2) призначення, виконання, відбування;

3) призначення, відбування, зняття (погашення);

4) встановлення, відбування, зняття (погашення);

5) встановлення, призначення.

5. Суб'єктом здійснення політики у сфері виконання покарань є:

1) Верховна Рада України;

2) Державний департамент України з питань виконання по­карань;

3) Міністерство юстиції України;

 

4) Міністерство внутрішніх справ України;

5) Верховний Суд України.

6. Структурно Кримінально-виконавчий кодекс України
складається з:

1) розділів і глав;

2) розділів;

3) параграфів;

4) розділів і параграфів;

5) параграфів і пунктів.

7. За формою норми кримінально-виконавчого права поді­
ляються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов'язальні, заборонні, уповноважувальні, заохочу­вальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

8. За характером встановленого правила норми кримінально-
виконавчого права поділяються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов'язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

9. Одним із завдань кримінально-виконавчого права є:

1) звільнення від відбування покарання, допомога особам, звільненим від покарання, контроль і нагляд за ними;

2) здійснення матеріальної допомоги сім'ям засуджених;

3) відшкодування шкоди потерпілим від злочинів;

4) розкриття та розслідування злочинів;

5) допомога засудженим в отриманні загальної середньої освти.

10. Кримінально-виконавчий кодекс України має:

1) розділів V; глав 24; статей 181;

2) розділів X; глав 26; статей 130;

3) розділів VIII; глав 24; статей 166;

4) розділів XI; глав 23; статей 170;

5) розділів V; глав 26; статей 166.

11. Чинний КВК України було прийнято (А); набрав чинності (В):

1) А — 25 грудня 1991 p.; В — 25 січня 1992 p.;

2) А — 25 лютого 2002 p.; В — 1 січня 2004 p.;

3) А — 11 липня 2003 p.; В — 1 січня 2004 p.;

4) А - 23 грудня 1970 p.; В - 1 червня 1971 p.;

5) А — 23 грудня 2003 p.; В — 1 червня 2004 р.

12. Перший Виправно-трудовий кодекс в Україні було при­
йнято у:

1) 1870 р.;

2) 1905 p.;

3) 1925 p.;

4) 1937 p.;

5) 1970 p.

13. Суб'єктом формування політики у cqbepi виконання покарань є:

1) Верховна Рада України;

2) Державний департамент України з питань виконання по­карань;

3) Міністерство юстиції України;

4) Міністерство внутрішніх справ України;

5) Верховний Суд України.

14. Основним методом правового регулювання в кримінально-
виконавчому праві є:

1) диспозитивний;

2) заохочувальний;

3) імперативний;

4) порівняльно-правовий;

5) історичний.

15. За соціальним призначенням норми кримінально-виконавчого
права поділяються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов'язальні, заборонні, уповноважувальні, заохочувальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

16. Яка з функцій кримінально-виконавчого права спрямована
на спеціальну превенцію:

1) охоронювальна;

2) виправна;

3) запобіжна;

4) регулятивна;

5) соціальна.

17. Яка з функцій кримінально-виконавчого права спрямована на
встановлення обов'язків адміністрації органів і установ виконання по­
карань у наданні допомоги засудженим із побутового влаштування:

1) охоронювальна;

2) виправна;

3) запобіжна;

4) регулятивна;

5) соціальна.

18. Яка з функцій кримінально-виконавчого права спрямована
на відмову засуджених від подальшої злочинної поведінки:

1) охоронювальна;

2) виправна;

3) запобіжна;

4) регулятивна;

5) соціальна.

19. Не є одним з принципів кримінально-виконавчого права:

1) законність;

2) справедливість;

3) поєднання покарання з виправним впливом;

4) економія кримінальної репресії;

5) взаємна відповідальність держави і засудженого.

20. Не є метою кримінально-виконавчого законодавства України:

1) створення умов для виправлення засуджених;

2) створення умов для ре соціалізації засуджених;

3) відшкодування потерпілим збитків, заподіяних внаслідок вчинення злочинів;

4) запобігання вчиненню нових злочинів;

5) запобігання тортурам.