Основні права засуджених

Основні права засуджених регламентуються ст. 8 КВК, відповідно до якої засуджені мають право на отримання ін­формації про свої права та обов'язки, про порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання. У свою чергу, адміністрація зобов'язана надати таку інформацію та своєчасно знайомити засуджених зі змінами порядку та умов відбування покарання.

Засуджені мають також право на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості. Вони не мо­жуть зазнавати жорстокого або такого, що принижує людську гідність, поводження, підлягати медичним чи іншим дослідам, які ставили б під загрозу їх життя та здоров'я, незалежно від того, чи давав засуджений згоду на проведення таких дій.

Заходи примусу можуть застосовуватись до засуджених лише у крайньому випадку і тільки на законних підставах.

Слід зазначати, що ввічливе ставлення мало б бути взаємним як з боку засуджених, так і з боку адміністрації. Правила внут­рішнього розпорядку установ виконання покарань регулюють це питання нормативно. Засуджені повинні вітатися при зустрічі зі співробітником установи та зобов'язані звертатися до нього на «Ви» (називати посаду або звання чи звертатися на ім'я та по батькові). Персонал установи повинен звертатися до засудженого На «Ви» і називати «засуджений», «засуджена», «громадянин»,

«громадянка», вказавши прізвище. У виховних колоніях персо­нал може звертатися до засуджених на ім'я. Закон категорично забороняє персоналу установи вступати із засудженими та їх родичами і близькими у відносини, якщо це не викликано ін­тересами служби, а також користуватися їх послугами.

Засуджені мають право звертатися відповідно до законодавс­тва з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Такі звернення, а також листування ведуться рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі немож­ливості дати відповідь мовою звернення вона дається українсь­кою мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань.

Процедура подання пропозицій, заяв та скарг врегульована у нормативному порядку. Так, засуджені можуть подавати пропозиції, скарги або заяви лише від свого імені. Якщо вони викладені у письмовій формі, то направляються за вка­заною адресою через адміністрацію установи: реєструються у спецвідділах та у секретаря і не пізніше 3 діб направляються зазначеному адресату.

Пропозиції, заяви або скарги, що адресовані контролю­ючими органами, а також органам, які здійснюють нагляд за діяльністю установ, направляються за належністю негайно.

Відповіді, які отримані після розгляду пропозицій, заяв або скарг, повинні оголошуватися засудженому не пізніше З діб з моменту їх отримання та долучатися до особової справи засудженого.

Важливе право засуджених — право на охорону здоров'я, включаючи отримання першої медично-санітарної та спеціалі­зованої допомоги. Законом передбачено, що охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань.

Вперше КВК закріплює право засуджених на соціальне забезпечення. Право на соціальне забезпечення, в тому числі й на отримання пенсій, засудженим надається на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Окремі права засуджених деталізуються Правилами внут­рішнього розпорядку установ виконання покарань, затверд­женими наказом ДДУПВП від 25 грудня 2003 р. № 275.

Важливе значення має забезпечення права засуджених на особисту безпеку. При цьому у нормах ст. 10 КВК гарантується особиста безпека засудженого незалежно від того, від кого виходить загроза його безпеці (від інших засуджених, персо­налу тощо).

У літературі визначається, що безпека — це стан, коли кому-небудь чи чому-небудь ніщо не загрожує, а з юридичного по­гляду безпека — це стан захищеності життєво важливих інтересів особи. Безпека — це гарантія, необхідна умова життєдіяльності особи, що дозволяє їй зберігати та збільшувати духовні та матеріальні цінності; це відсутність небезпек та загроз¹.

Засуджені мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з про­ханням про забезпечення особистої безпеки, а посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого. У разі необхідності началь­ник установи (в разі його відсутності — інший представник адміністрації установи) за заявою засудженого вживає заходів щодо переведення його в безпечне місце або інших заходів для усунення загрози безпеці засудженого.

Переведення засудженого в безпечне місце відбувається на підставі мотивованої постанови начальника установи на строк до 30 діб, а в екстрених випадках — оперативним чер­говим до приходу начальника установи, але не більш ніж на 24 години.

При вирішенні питання про необхідність переведення засудженого до іншої установи до ДДУПВП надсилається мотивований висновок, затверджений начальником тери­торіального органу управління ДДУПВП, та усі матеріали, Що зібрані в ході перевірки обставин, які загрожують життю і здоров'ю засудженого. Після отримання персонального наряду

Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / X. А. Степанюк, С. 1. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей. 2005. — С 47.

засуджений переводиться до іншої установи, яка визначаєть­ся управліннями організації оперативної роботи, охорони, нагляду і безпеки за участю управління щодо контролю за виконанням судових рішень ДДУПВП.

При отриманні інформації про загрозу знищення чи пошкодження майна або житла особи, яка має право на за­безпечення безпеки, начальник установи інформує відповідні територіальні органи внутрішніх справ.

Закон спеціально закріплює право засуджених на свобо­ду совісті та віросповідання. Вони вправі сповідувати певну релігію, приходити до місць, де проводиться богослужіння, користуватися предметами культу та релігійною літературою. Проте адміністрація установи виконання покарань не повин­на виявляти своє ставлення до певної релігії чи деномінації у конфесії для того, шоб засуджені не використовували релігію задля своєї вигоди, залишаючись при цьому внутрішньо релігійно байдужими.

В період відбування покарання на засуджених поширю­ються норми інших законодавчих актів, шо дає їм можливість реалізовувати й інші права. Так, засуджений має право роз­поряджатися своїм майном відповідно до норм Цивільного кодексу України (ЦК), за винятком дій, обмежених законом. Норми сімейного права дають змогу укласти або навпаки розірвати шлюб. Житловий кодекс України (ЖК) дозволяє засудженому укладати угоди стосовно житлового приміщення, яке належить йому на праві власності, наприклад укладати договір найму житлового приміщення.

Отже, засуджені в період відбування кримінального пока­рання користуються усіма правами людини і громадянина за винятком обмежень, які пов'язані з фактом їх засудження.