Прокурорський нагляд за дотриманням законів при виконанні покарань та відомчий контроль
Конституція України у розділі II проголошує широкі права та свободи людини і громадянина, гарантує їх захист від посягання усією системою внутрішнього права, загальноприйнятими принципами і нормами міжнародного права, міжнародними договорами. Права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені за законом лише певною мірою і у визначених окремих випадках. Так, у ст. 29 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Кримінальне покарання є формою обмеження прав і свобод особи, яка посягнула на охоронювані законом суспільні відносини. Тому необхідне встановлення суворого контролю за тим, як такі обмеження застосовуються, тобто за виконанням кримінальних покарань.
Проблема контролю за виконанням покарань є комплексною. Існують такі форми контролю:
1) міжнародний контроль за встановленням кримінальних покарань, практикою їх призначення і виконання: аналіз міжнародними організаціями з прав людини і комітетами ООН державних доповідей з питань дотримання прав людини (в тому числі з питань виконання покарань); правовий захист населення, що включає і перевірку реагування держави на допущені порушення прав людини і громадянина; охорона праці особи тощо. Особливе місце серед міжнародних актів з прав людини займають Мінімальні стандартні правила поводження із в'язнями, які містять загальні стандарти з питань розміщення засуджених, їх харчування, дотримання норм гігієни, медичного забезпечення тощо і повністю повинні реалізовуватись Україною в процесі виконання/відбування кримінальних покарань;
2) контроль державної влади і органів місцевого самоврядування виражається: в аналізі встановленої звітності органів та установ виконання покарань; в доборі та навчанні кадрів, які призначені виконувати покарання; в усуненні порушень в ор-
ганізації виконання покарань, а також дотриманні законності в діяльності органів та установ виконання покарань; в планових та цільових перевірках діяльності названих установ;
3) судовий контроль здійснюється при зверненні вироку д0 виконання, вирішенні питань умовно-дострокового звільнення та заміні покарання більш м'яким, ніж передбачено законом, при звільненні засудженого у зв'язку з тяжкою хворобою тощо;
4) прокурорський нагляд за дотриманням законів при виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5) відомчий контроль покладається на посадових осіб кримінально-виконавчої служби.
Перелічені форми контролю повинні забезпечити реалізацію та досягнення цілей покарання у процесі його відбування.
Оскільки принцип законності є одним з головних принципів в процесі виконання кримінальних покарань, саме на органи прокуратури покладається особлива форма контролю — прокурорський нагляд.
Відповідно до п. 4 ст. 121 Конституції України та Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» на цей орган покладається нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Згідно зі ст. 22 КВК прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Прокурорський нагляд здійснюється за двома основними напрямами щодо:
— додержання законів про недоторканність особи, соціаль
но-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян,
захист їх честі і гідності;
— відповідності актів органів та установ, які виконують
кримінальні покарання, вимогам Конституції України та
чинних законів.
Перевірки проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що потребують прокурорського втручання, а також з власної ініціативи прокурора.
При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:
— безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану
посаду, входити до приміщень органів державної влади, під-
ств установ та організацій незалежно від форм власності, М ядкованості чи приналежності, до військових частин, П'ДПнов без особливих перепусток, де такі запроваджено;
мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для
ведення перевірок, у тому числі за письмовою вимогою,
таких, шо містять конфіденційну інформацію, письмово
вимагати подання в прокуратуру для перевіркизазначених
юкументів та матеріалів, видачі необхідних довідок тощо;
— вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності ізаходи щодо її забезпечення;
— вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних установ, організацій та інших структур, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок;
— перевіряти законність наказів, розпоряджень та інших документів співробітників органів і установ виконання покарань, а при встановленні порушень зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;
— викликати інших посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону, встановлених прокуратурою;
— порушувати в установленому порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, або передавати матеріали на розгляд громадських організацій;
— вносити приписи про усунення очевидних порушень закону;
— вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;
— звертатись до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Постанови, приписи і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов виконання покарань є обов'язковими і повинні виконуватись невідкладно або у визначені прокурором терміни, передбачені законом.
Стаття 23 KB К встановлює, що за діяльністю органів виконання покарань здійснюється відомчий контрольорганами Управління і посадовими особами ДДУЛВП та його регіональних управлінь.
Контроль полягає у перевірці та обліку діяльності органік та установ, що безпосередньо виконують кримінальні покарання Це — спостереження, перевірка, оцінка і порівняння контрольованих параметрів з нормативно встановленими, здійснення планомірного систематичного впливу на керовані об'єкти для того, щоб попередити або вчасно виявити й усунути відхилення в їх діяльності і функціонуванні, забезпечити єдність рішень і їх виконання, досягнення поставлених соціально-економічних і виховних цілей і завдань.
Посадові особи ДДУПВП можуть здійснювати три види контролю, а саме:
1) попередній (превентивний) — здійснюється у процесі підготовки управлінських рішень (планів роботи, наказів, розпоряджень, вказівок). Він покликаний забезпечити своєчасність розроблення і прийняття рішення, обгрунтованість і відповідність його законам і підзаконним актам, чіткість і конкретність викладення, забезпеченість людськими та матеріально-технічними ресурсами, відповідною підготовкою кадрів, оперативність доведення рішення до виконавців;
2) поточний (активний) — здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт, передбачених управлінським рішенням. Його предметом є регулярна перевірка практичної діяльності служб і підрозділів, окремих працівників з реалізації прийнятого рішення, виявлення труднощів, усунення недоліків і оцінка фактичного стану виконавської дисципліни. Він дозволяє вносити необхідні корективи в рішення, не порушуючи при цьому режиму роботи;
3) заключний або наступний контроль — здійснюється після закінчення виконання рішення і виявляється в перевірці отриманих результатів. Завдяки йому оцінюється ступінь реалізації поставлених завдань, ефективність прийнятого рішення, його вплив на конкретні результати діяльності, фіксуються проблеми, які виникли при цьому, що дозволяє намітити шляхи їх усунення в майбутньому, виробити заходи щодо недопущення виявлених недоліків у подальшій роботі.
Завдяки вказаним видам контролю керівні органи кримінально-виконавчої служби отримують всебічні звіти про діяльність органів і установ виконання покарань за напрямами та ревізують їх діяльність.
У ході відомчого контролю розглядаються та вирішуються по суті скарги, проводяться особистий прийом та опитування засуджених. В канцелярії органу чи установи виконання покарань має знаходитись книга зауважень і пропозицій. Д° цієї книги особи, які здійснюють перевірку, повинні вносити свої зауваження і пропозиції.
дичність контрольних перевірок, крім позапланових, ться графіком, який складається відповідними управ-ДДУПВП та затверджується терміном на 1 рік.