Штраф(ст. 53 КК) — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, визначених санкціями Особливої частини КК, залежно від характеру вчиненого злочину, ступеня тяжкості і майнового стану засудженого.
Ця стаття дає сформульоване правове визначення штрафу як виду кримінального покарання, яке може бути основним і додатковим. Особливості виконання покарання у виді штрафу передбачено у главі 5 Особливої частини КВК (статті 26—28).
Штраф займає перше місце у переліку видів покарань (ст. 51 КК), 3 цього випливає, що законодавець вважає його ефективним видом покарання, який може з урахуванням обставин справи та особи винного знайти широке застосування в судовій практиці. Суд повинен обов'язково розглянути можливість призначення штрафу у випадках, якщо цей вид покарання передбачає відповідна стаття Особливої частини КК.
Соціальна функція штрафу може бути успішно реалізована лише з урахуванням правової природи цього виду покарання. Він належить до групи майнових покарань. Штраф психологічно впливає на засудженого, підтверджуючи докір держави тому, хто вчинив злочин, і спричиняє істотні матеріальні наслідки, які можуть зробити невигідними і небезпечними для злочинця чимало видів майнових та інших злочинів.
Розмір штрафу встановлюється не в абсолютних числах, а у визначеній кількості неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, який офіційно встановлено законодавством України на момент вчинення злочину. Мінімальним розміром штрафу є тридцять, а максимальним розміром — одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У санкції окремої статті Особливої частини може бути зазначено і більш високий розмір штрафу. Так, у санкції ч. 1
368 КК розмір штрафу вказано від 750 до 1 500 неоподаткованих міиіМумів доходів громадян.
Штраф призначається у випадках, передбачених санкціями
ей особливої частини КК. Він також може призначатися
•Збільш м'який вид покарання, ніж передбачено відповідною
Ятаттею Особливої частини КК. Суд має право не призначати
Сцтраф як додаткове покарання, навіть якщо він передбачений
як обов'язковий у санкції Особливої частини КК (ст. 69).
Штраф може замінити невідбуту частину покарання особі, яка відбуває позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості (ст. 74), а також частину покарання, яка залишилася, у разі відстрочки відбування покарання засудженим вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей у віці до 7 років, до досягнення дитиною 7-річного віку (ст. 79). Практика, яка склалася після набрання чинності КК, повинна буде враховувати при цьому майновий стан засудженого та інші обставини справи.
У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити його виправними роботами або громадськими роботами (ч. 4 ст. 53).
Визначаючи розмір штраф, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, наявність обтяжуючих обставин і майновий стан засудженого. Штраф не повинен перетворитися ні на засіб відкупу від покарання, ні на засіб розорення засудженого.
Порядок виконання штрафу встановлено статтями 26—28 КВК, відповідно до яких засуджений до штрафу зобов'язаний сплатити його протягом 10 днів з дня набрання вироком законної сили. У випадку, якщо засуджений не має можливості одноразово сплатити штраф, суд за клопотанням засудженого і висновком компетентного органу може відстрочити чи розстрочити сплату штрафу на термін до 1 року. У разі несплати засудженим штрафу стягнення здійснюється державним виконавцем у примусовому порядку, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно засудженого, що підлягає конфіскації, у порядку, встановленому цивільно-процесуальним законодавством. Стягнення штрафу не може звертатися на майно, зазначене у Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.