Конфіскація майна(ст. 59 КК) передбачає покарання майнового характеру, внаслідок чого належне засудженому майно переходить у власність держави. Незважаючи на схожість зі штрафом, найважливіша різниця між цими покараннями полягає в тому, що штраф є грошовим стягненням, яке виплачує засуджений у фіксованій сумі, тоді як у разі конфіскації відбувається примусове вилучення всього майна, яке належить засудженому і до складу якого можуть входити речі і гроші.
Конфіскація майна як вид покарання застосовується за розсудом суду тільки у випадках, передбачених відповідними статтями Особливої частини КК, і лише як додаткове покарання. Вона не може бути замінена штрафом, виплатою в грошовому виразі або іншими майновими стягненнями.
Конфіскація як додаткове покарання має серйозний майновий вплив на засудженого і в сучасних умовах може стати більш значним покаранням, ніж позбавлення волі та інші види покарання.
Об'єктом конфіскації може бути все те, що відповідно до закону про власність може бути об'єктом приватної власності. Це можуть бути життєво важливі для засудженого і його сім'ї майнові цінності, оскільки законодавець не робить спеціального винятку з переліку об'єктів конфіскації, а саме: квартира, підприємство, приналежні на праві власності транспортні засоби, що створюють можливість працювати і заробляти, тощо.
Під майном, що є власністю засудженого, слід розуміти речі, включаючи гроші і цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права. При цьому потрібно мати на увазі, що термін «майно» застосовується у цивільному праві неоднозначно і вимагає тлумачення стосовно характеру правовідносин, що складаються.
Власністю засудженого у сенсі ст. 59 КК є майно, на яке він має право власності.
Конфіскації підлягають: майно засудженого, включаючи його частку в загальній власності і статутному капіталі комерційних організацій; гроші, цінні папери та інші цінності, зокрема ті, що знаходяться на рахунках і внесках чи на зберіганні у фінансово-кредитних організаціях та банках, а також інше майно.
Повне позбавлення майна вкрай утруднює адаптацію засудженого до нормального життя після відбуття покарання, а його сім'я може позбавитися засобів до існування в умовах об'єктивно виниклого різкого скорочення робочих місць на державних підприємствах, а тому перелік майна, що не підлягає конфіскації, передбачається кримінальним законодавством України.
Не підлягає конфіскації майно засудженого, зазначене в Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком. Спори про приналежність майна, що підлягає конфіскації за судовим вироком, вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Не є конфіскацією вилучення знарядь злочину, речей, цінностей, нажитих злочинним шляхом, оскільки ці речі не є власністю засудженого і не можуть бути об'єктом речових прав фізичних осіб.
Суд має право призначити конфіскацію усього або тільки частини майна у випадках, коли це покарання передбачене санкцією статті Особливої частини КК. При цьому у вироку має бути зазначено, яка саме частина підлягає конфіскації.
Порядок звернення до виконання конфіскації майна регламентується кримінально-процесуальним законодавством, а саме статтями 48—49 глави 11 КВК.
Виконання покарання у виді конфіскації майна провадиться компетентними органами України за місцезнаходженням майна, які з одержанням необхідних документів і керуючись Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340, здійснюють обернення цього майна у власність держави.