Чинне кримінальне законодавство (ст. 54 КК) передбачає застосування покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Застосовується це покарання лише як додаткове (ч. 2 ст. 52 КК). Воно має разовий характер і пов'язане з позбавленням засудженого тих його переваг, що надають відповідні військові чи спеціальні звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. Порядок виконання даного покарання передбачено ст. 29 КВК.
Позбавлення військового чи спеціального звання, що передбачено ст. 54 КК, суд має право застосувати до осіб, які вчинили тяжкий або особливо тяжкий злочин і цим зганьбили присвоєне їм звання. Суд вирішує питання про призначення цього покарання, виходячи із загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК). У контексті положень ст. 52 КК ран ги, чини і кваліфікаційні класи є спеціальними званнями в широкому розумінні цього поняття.
Не належить до компетенції суду позбавлення державної нагороди (ордена, медалі, почесного звання), наукового ступеня чи звання.
Військовослужбовці строкової служби (крім тих, які мають звання рядового і матроса) можуть бути позбавлені військового звання в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України1, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 р.
Крім військовослужбовців Збройних Сил України, військових або спеціальних звань можуть бути позбавлені також військовослужбовці Державної прикордонної служби України, військ цивільної оборони, Служби безпеки України, внутрішніх військ МВС України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
1 Див. ч. 4 ст. 5 Закону України від 25 березня 1992 р. «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону від 4 квітня 2006 р.)
Спеціальні звання присвоюються Президентом України (виші спеціальні звання), а також керівниками відповідних відомств.
Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого начальницького складу і рядового складу органів внутрішніх справ визначає МВС. Спеціальні звання старшого і середнього начальницького складу присвоюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а вищого начальницького складу — Президентом України за поданням міністра внутрішніх справ. Особи начальницького складу можуть бути позбавлені спеціальних звань у разі втрати громадянства України чи за вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до ст. 15 Закону України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції Закону від 24 грудня 1993 р.) посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, положення про спеціальні звання та їх присвоєння в даному випадку затверджується Кабінетом Міністрів України.
Спеціальні звання працівників податкової міліції встановлено ст. 24 Закону «Про державну податкову службу в Україні».
Спеціальні звання працівників митної служби встановлено Митним кодексом України.
Для дипломатичних працівників, які працюють в закордонних дипломатичних установах України, Законом України від 20 вересня 2001 р. «Про дипломатичну службу» встановлено такі посади: Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації, Генеральний консул України, Радник-посланник, радник, консул України, віце-консул, другий секретар, третій секретар, аташе.
16 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну службу», який визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах і їх апараті. Державна служба — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (ч. 1 ст. 1 Закону).
Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються. Закон встановлює 7 категорій посад службовців (ст. 25). Основними критеріями класифікації посад державних службов-
ців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (ст. 26 Закону). Положення про ранги службовців затверджується Кабінетом Міністрів України. Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, другої категорії — Кабінетом Міністрів України, третьої-сьомої категорій — керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.
Відповідно до Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1795-ХН, встановлено 10 класних чинів: державний радник юстиції України, державний радник юстиції 1 класу, державний радник юстиції 2 класу, державний радник юстиції З класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1 класу, юрист 2 класу, юрист 3 класу. Відповідно до Закону «Про прокуратуру» класні чини державного радника юстиції 1 класу, державного радника юстиції 2 класу, державного радника юстиції 3 класу присвоюються Президентом України, інші класні чини — Генеральним прокурором України.
Закон України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» передбачає проходження атестації кандидатами у професійні судді. Кваліфікаційна атестація проводиться кваліфікаційними комісіями і полягає в оцінці професійного рівня судді та прийнятті комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу. Встановлено 6 кваліфікаційних класів (вищий, перший, другий, третій, четвертий, п'ятий).
Законом України від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу» (ст. 16) встановлено, що залежно від спеціалізації і рівня підготовки керівників і фахівців, які залучаються до провадження судових експертиз або беруть участь у розробленні теоретичної і методичної бази, їм присвоюється кваліфікація судового експерта з дозволом провадження певного виду експертиз і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестацій і присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи і відомчі служби, які проводять судові експертизи.
Слід зазначити, що зараз, виходячи з нового тексту ст. 54 КК, суд може сам, за наявності до того підстав, позбавити особу будь-якого військового звання, включаючи звання ви-
шого офіцерського складу, так само як і будь-якого спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (вище наведено лише приблизний перелік нормативних актів, які регламентують ці питання), незалежно від того, ким вони були присвоєні. У такому вирішенні питання знаходить конкретне вираження принцип рівності усіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади.
Порядок і умови виконання покарання, передбаченого п. 2 ст. 51 і ст. 54 КК, встановлені ст. 29 КВК. '
Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу судом за наявності підстав, зазначених у ст. 54 КК, є покаранням і тягне несприятливі для засудженого наслідки у виді позбавлення певних прав, звільнення зі служби або відсторонення від посади.
Рішення суду про позбавлення засудженого військового або спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу має бути викладено в резолютивній частині вироку. При цьому слід мати на увазі, що особі, яку визнано винною у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями КК або частинами чи пунктами, додаткове покарання, передбачене ст. 54, має бути призначено за одне або окремо за кілька тяжких злочинів, а потім за їх сукупністю. Призначення додаткового покарання, яке розглядається, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим.