Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Затверджений постановою президії ВАК України від 21 травня 2008 р. № 38-06/6

I. Формула спеціальності:

Галузі юридичних наук, які досліджують кримінально-правові та кримінально-виконавчі відносини; норми кримі­нального та кримінально-виконавчого права, що їх регулюють; кримінальний і кримінально-виконавчий закони; злочин, кримінальну відповідальність і покарання; злочинність і вікти-мізацію, їх детермінанти та заходи запобігання; жертв злочину та особистість злочинця, а також наукознавчі проблеми наук, що віднесені до цієї спеціальності.

II. Напрями досліджень:

2.1. У галузі науки кримінального права:

• Предмет науки кримінального права та методи дослі­дження кримінально-правових явищ; ефективність науки кри­мінального права; наступність і перспективи розвитку науки кримінального права; напрями (школи) в науці кримінального права, їх окремі представники; єдність і системність науки кримінального права; сучасна кримінально-правова доктрина, тенденції розвитку науки кримінального права; взаємозв'язок цієї науки із філософією та іншими науками; зарубіжна наука кримінального права.

• Вчення про кримінальне право: соціальне призначення кримінального права; генеза кримінального права, тенденції та прогнозування його подальшого розвитку; вплив консти­туції, галузей публічного та приватного права, політичних, релігійних і моральних норм на кримінальне право; можли­вості кримінального права у сфері протидії злочинності та його вплив на стан сучасної злочинності; права і свободи людини і фомадянина та кримінальне право; кримінальне право та кримінально-правова політика; інструментальне

значення кримінального права; кримінальне право в системі національного права; предмет і метод кримінального права як галузі публічного права; система кримінального права; принципи кримінального права; джерела кримінального права; кримінально-правова норма, її поняття, види та структура.

• Вчення про кримінальний закон: поняття та призначен­ня кримінального закону, його соціальна та кримінологічна обумовленість; системність і якість кримінального закону, закономірності і тенденції його розвитку й удосконалення; застосування кримінального закону та його ефективність; межі чинності та дії кримінального закону; термінологія криміналь­ного закону; тлумачення кримінального закону; місце кримі­нального закону в системі національного законодавства.

• Вчення про злочин: визначення злочину та відмежуван­ня його від незлочинної поведінки; межі криміналізацїї та декриміналізації; підстава кримінальної відповідальності та її диференціація; склад злочину, його окремі елементи й ознаки; проблема суб'єкта злочину; стадії вчинення злочину; закінче­ний і незакінчений злочин; співучасть у злочині; множинність злочинів; обставини, що виключають злочинність діяння.

• Вчення про покарання: покарання та його мета; система та види покарань; караність злочинів; інші кримінально-правові наслідки вчинення злочину; еволюція кримінальних покарань; проблеми призначення покарання; ефективність застосування покарання; судимість.

• Вчення про альтернативні засоби реагування на злочин: звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання; альтернативні кримінально-правові засоби реагування на злочин; примусові заходи медичного та виховного характеру; особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

• Вчення про кримінальну відповідальність за окремі види та групи злочинів: кримінальне право та «нова злочинність» (організована, транснаціональна, терористична, комп'ютерна; злочинність у сфері господарської діяльності, засобів масової комунікації, довкілля, технологічної безпеки, незаконного обі­гу зброї та наркотичних засобів, «відмивання грошей»; злочини проти миру та безпеки людства тощо); кваліфікація злочинів; значення судової практики для визначення кримінальної від­повідальності за окремі види злочинів.

• Вчення про співвідношення кримінального законодав­ства України із зарубіжним кри-'мінальним законодавством: національне кримінальне законодавство та сучасні процеси європеїзації та глобалізації; можливості та умови уніфікації, рецепції, адаптації та гармонізації кримінального законодав-

ства України із кримінальним законодавством Європейського Союзу та іншим регіональним законодавством; імплементація положень міжнародних договорів до національного криміналь­ного законодавства; компаративістські дослідження в науці кримінального права.

2.2. У галузі кримінології:

• Предмет кримінології; історія розвитку кримінології; роз­виток кримінологічної науки в Україні; сучасна кримінологічна наука, проблеми її розвитку; функції кримінологічної науки; методологія, методики та техніка кримінологічних досліджень; кримінологічна інформація; проблеми комп'ютеризації та стандартизації кримінологічних досліджень; порівняльна кримінологія; міжнародне співробітництво у сфері криміно­логічної науки.

• Злочини як соціальне явище; злочинність; теоретичні уявлення про злочинність: історичний екскурс, сучасний по­гляд, порівняльний огляд зарубіжних теорій; стан, тенденції та закономірності злочинності в Україні; регіональні (тери­торіальні) особливості злочинності в Україні; кримінологічна характеристика та структуризація злочинності; соціологія злочинності; злочинність у різних народів; засади державного та громадського контролю за злочинністю.

• Причини та умови злочинності; сучасна теорія причин і умов (чинників, детермінант) злочинності; чинники (еко­номічні, соціальні, моральні, психологічні та інші) впливу на злочинність; детермінація окремих видів злочинів; криміноло­гічна ситуація; кримінальна субкультура; причини конкретного злочину.

• Особистість злочинця та злочинна поведінка; криміналі-зація особистості; типологія особистості злочинця; механізм і прогнозування індивідуальної злочинної поведінки; вплив соціальних та особистих девіацій (алкоголізм, наркоманія, аномалії психіки тощо) на формування особистості злочинця; соціальне та біологічне в особистості злочинця; кримінологічна характеристика особистості злочинця загалом і за окремими видами злочинів.

• Кримінологічна віктимологія; її предмет, завдання та
функції; жертва злочину в теорії кримінологічної віктимології;
детермінація віктимної поведінки; механізм індивідуальної
віктимної поведінки; віктимна ситуація; віктимологічна про­
філактика та поводження з потерпілими.

• Запобігання злочинності та її основні стратегії, криміно­
логічна політика держави; загальносоціальне та спеціально-

кримінологічне запобігання злочинам; кримінологічне планування запобігання злочинності; запобігання організо­ваній, професійній, рецидивній та іншим видам злочинності; нормативно-правове забезпечення запобігання злочинності; міжнародне співробітництво у сфері запобігання окремим видам злочинності.

• Організована, професійна, рецидивна та насильницька
злочинність; злочинність неповнолітніх, молоді, жінок, вій­
ськовослужбовців і інших категорій осіб; політична злочинність;
тероризм; корупційна злочинність; злочинність у різних сферах
господарства, управління, у сімейно-побутовій сфері; трансна­
ціональна злочинність; торгівля людьми; нелегальна міграція та
злочинність; злочинні посягання на авторські права тощо.

2.3. У галузі науки кримінально-виконавчого права:

• Наука кримінально-виконавчого права, її предмет і методи дослідження; завдання та напрями (школи) в науці кримінально-виконавчого права, їх окремі представники; єдність і системність науки кримінально-виконавчого права; зв'язок науки кримінально-виконавчого права з іншими на­уками; зарубіжна наука кримінально-виконавчого права.

• Кримінально-виконавче право; предмет і метод, функції та принципи кримінально-виконавчого права; наступність і перспективи розвитку кримінально-виконавчого права.

• Кримінально-виконавче законодавство; мета та завдання кримінально-виконавчого законодавства та їх співвідношення з цілями покарання; сучасне кримінально-виконавче законо­давство, еволюція його розвитку й удосконалення в умовах європеїзації й імплементації міжнародних договорів до на­ціонального законодавства.

• Державна політика у сфері виконання покарань; ви­конання покарання як стадія кримінальної відповідальності; міжнародні стандарти поводження із засудженими та їх втілен­ня у практику виконання покарань; виконання кримінальних покарань, не пов'язаних із лоз-^бавленням волі; особливості виконання покарань у вигляді арешту та тримання в дисци­плінарному батальйоні військовослужбовців; права людини і громадянина та практика виконання покарань; правовий статус засуджених.

• Кримінально-виконавча характеристика окремих ви­
дів покарань; особливості правового регулювання порядку
виконання окремих видів покарань; особливості відбування
покарання окремими категоріями засуджених; ефективність
виконання покарань; порядок звільнення від відбування по-

карання; проблеми соціальної реабілітації осіб, які відбули кримінальне покарання.

• Система установ і органів, що виконують покарання
та їх функції, призначення, завдання, види; сутність, зміст,
організація та управління процесом виконання і відбування
покарань; особливості діяльності окремих підрозділів дер­
жавної кримінально-виконавчої служби; соціально-правове
призначення, підстави та принципи утримання під вартою
підозрюваних і обвинувачених у вчиненні злочину; застосуван­
ня засобів безпеки; контроль за діяльністю органів і установ,
що виконують покарання; участь громадськості в діяльності
органів і установ, шо виконують покарання.

• Кримінально-виконавче законодавство зарубіжних країн,
європейський пенітенціарний досвід у сфері забезпечення прав
засуджених; порівняльні дослідження в галузі кримінально-
виконавчого права.