Класифікація засуджених

Політика держави у сфері виконання/відбування кримі­нальних покарань передбачає переорієнтацію діяльності кримінально-виконавчої системи. Виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк вимагає не тільки ефективного загального виправного впливу на засудженого, а й детальної розробки заходів диференційованого та індивіду­ального впливу, що є основою виконання покарання. Саме на таких принципах має грунтуватися робота із засудженими. Це означає, що до кожної категорії засуджених з урахуванням індивідуальних особливостей їх особистості повинні застосо­вуватись науково обгрунтовані, закріплені в законі засоби та методи виправного впливу.

Мінімальними стандартними правилами поводження в'язнями (н. 1 ст. 63) передбачена необхідність наявнос, гнучкої системи класифікації засуджених за групами.

Під класифікацією в загальному плані розуміється розподі явиш, об'єктів, предметів, понять на частини: класи, виді|' групи та підгрупи за певними ознаками. Мета класифікац може бути різною — від зручного розташування матеріалу і) вивчення об'єкта, розробки заходів вивчення певних ocof ливостей тощо. Розрізняють класифікацію штучну, тобі створену для зручності проведення систематизації об'єкту та наукову, що будується на певних ознаках, шо відтворюю] сутність класу (на цій основі побудована і класифікація зі' суджених). Слід зазначити, що віднесення засуджених до ті чи іншої класифікаційної групи завжди пов'язане з певним правовими наслідками: рівень безпеки установи, в якій викг нується покарання, режим відбування покарання, можливос, умовно-дострокового звільнення тощо.

Отже, класифікація засуджених— це система груп засу. жених, яка має на меті створення оптимальних умов д; досягнення цілей покарання і будується шляхом їх розподі' за окремими відмінними ознаками, де кожна група має шсц' іншої своє, чітко зафіксоване місце, що визначає правої становище при відбуванні покарання.

Класифікація засуджених можлива за різними ознакам, статі, віку, характеру вчиненого злочину, строку признач ного покарання, а також за іншими ознаками, які відіграю важливу роль, особливо при призначенні покарання. На ета виконання покарання вони мають особливе значення, оскільг диференціація та індивідуалізація умов відбування покаранн, в першу чергу, буде пов'язана з особистістю та поведінко, засудженого, його ставленням до праці, навчання, признач ного покарання, ступеня виправлення тощо.

Використовуючи прийоми класифікації, виділяють найбіль характерні риси різних груп засуджених, а також визначаю та прогнозують їх можливу поведінку в період відбування п карання і заходи карально-виховного впливу на засудженог Слід зазначити, що розподіл засуджених на однорідні групи ж змогу визначити необхідний обсяг карально-виховного вплив умови відбування покарання, заміну покарання чи звільнені від нього.

Як правило, виділяють 2 етапи класифікації засуджених

Перший етап — родова класифікація, проводиться судом урахуванням характеру та тяжкості вчиненого злочину, п зитивних та негативних рис особистості. На основі родов

і:

і

класифікації надалі встановлюється обсяг карального впливу на засудженого та ступінь ізоляції від суспільства.

Другий етап — групова класифікація, яка здійснюється адміністрацією системи виконання покарань. На цьому етапі вирішального значення набувають соціальні та психолого-педагогічні якості особи.

Класифікація засуджених грунтується на класифікації зло­чинів і злочинців та є її продовженням, оскільки при призна­ченні покарання суд поділяє засуджених на певні категорії за ознаками характеру і тяжкості вчиненого злочину, статі, віку наявності попередньої судимості, а також за іншими ознаками. Виходячи з цього визначається обсяг правообмежснь і умови відбування покарання.

Групова класифікація, яка здійснюється адміністрацією кримінально-виконавчих установ та інших органів виконан­ня покарань, випливає з судової класифікації та доповнює і розвиває її, використовуючи додаткові підстави.

Класифікації засуджених до позбавлення волі поділяються на види залежно від завдань. Такий підхід зумовлений метою, змістом та функціями покарання, відповідно до яких існує три класифікації засуджених. Завданнями цих класифікацій є:

1) забезпечення призначення диференційованого покарання
залежно від кваліфікаційних ознак злочину, обставин його
вчинення та особи злочинця. Основою такої класифікації є
правові ознаки, встановлені кримінальним законом;

2) забезпечення виконання призначеного покарання та встановлення обсягу карального впливу на засудженого;

3) забезпечення виправлення засудженого шляхом здій­снення на нього виховного впливу.

Характерно, що на стадії виконання покарання засуджені поділяються на різні категорії з урахуванням не тільки кримі­нально-правових, а й кримінально-виконавчих ознак (видова класифікація), які дають змогу виділити з груп засуджених, класифікованих за кримінально-правовими ознаками, ще менші групи з метою створення для них специфічних умов виконання покарання. Відповідно до цього ефективність вип­равного впливу буде залежати здебільшого від наявності дифе­ренційованого підходу до різних груп засуджених, класифіко­ваних за психолого-педагогічними та іншими підставами.

Отже, вихідні принципи класифікації засуджених містяться в кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві. Так, кримінальне законодавство дає змогу виділити окремі категорії злочинців залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки, форми вини тощо.

Ло основних критеріїв класифікації засуджених до поз-_{ния В}олі належать такі: стать, вік, форма вини, строк „«значеного покарання, повторна судимість та ін. Напри-пад роздільне утримання осіб чоловічої та жіночої статі дає можливість забезпечити особисту безпеку жінок, дотриму­ватись специфічних умов гігієни тощо; роздільне тримання неповнолітніх та дорослих засуджених зумовлене необхідністю запобігання негативному впливу з боку повнолітніх осіб, пси­хологічними, психічними та фізіологічними особливостями підлітків. Особлива увага приділяється категоріям вперше та неодноразово засудженим, що відбували попереднє покарання у місцях позбавлення волі.

Кожна з вказаних категорій засуджених до позбавлення волі передбачає подальші підкатегорії розподілу засуджених за різними ознаками: на основі психофізіологічних особли­востей (психічні захворювання, наявність інвалідності, ступінь розумового розвитку тощо), особливостей психолого-педа-гогічного порядку (тип характеру особи, поведінка в період відбування покарання тощо), за кримінологічними ознаками (ступінь соціальної занедбаності засудженого, наявність ан-тисуспільних установок, направленість поведінки тощо). Ці критерії розподілу однорідних груп засуджених реалізуються в установі виконання покарань, і саме такий підхід слугує завданням реалізації принципу індивідуалізації виконання покарання, раціонального використання заходів примусу, засобів виправлення засуджених і стимулювання їх право-слухняної поведінки.

Особливістю класифікації засуджених є те, що вона значно більше враховує характерні особливості особистості і більшою мірою акцентує увагу на ступені суспільної небезпечності особи, що необхідно для диференціації та індивідуалізації карально-виховного впливу на засуджених.