ЗАСУДЖЕНИХ

13.1. Особливості відбування покарання неповнолітніми

Визнання впливу соціальних умов, суперечностей у розвитку суспільства на характер морального формування особистості є вирішальним у поясненні причин протиправної поведінки неповнолітніх. У кримінології одержала підтвердження і подаль­ший теоретичний та емпіричний розвиток позиція соціологів, відповідно до якої поведінка окремої особистості детермінуєть­ся суспільним середовищем — «загальний рівень» соціальної детермінації; безпосереднім оточенням (мікросередовищем); внутрішнім світом конкретної людини. Основним, провідним, визначальним рівнем детермінації поведінки особистості є макрорівень. Поряд з істотною ознакою він може бути охарак­теризований наявністю в суспільстві різних явищ економічного, ідеологічного, культурно-виховного, демографічного, соціаль­но-психологічного характеру. В рамках широкого соціального середовища встановлюються матеріальні, державно-політичні, правові, моральні й інші соціальні відносини, що формують особистість як безпосередньо (наприклад, через засоби масової інформації), так і опосередковано — через її найближче оточення. За допомогою цих відносин держава здійснює управління мікро­середовищем, використовуючи спеціальні інститути соціалізації особистості (навчально-виховні, культурно-освітні й інші уста­нови), трудові колективи, громадські й інші організації.

Саме це спонукає законодавця створювати окремі вип­равні установи для відбування покарання неповнолітніми і відокремлювати їх від дорослих засуджених задля запобігання кримінальному впливу. Таким чином реалізується принцип диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціо­нального застосування заходів виправного впливу на засудже­них. Крім того, акцент законодавця на термін «виховні» не є випадковим, бо саме в цих установах (порівняно з виправними) приділено більше уваги застосуванню різних форм і методів психолого-педагогічного і виховного впливу; створенню умов утримання з урахуванням вікових, індивідуальних особливос­тей, психічного і фізичного стану неповнолітнього.

Закон передбачає, що неповнолітні засуджені віком від 14 До 18 років відбувають покарання в одній виховній установі,


як правило, наближеній до місця мешкання засудженого Що має особливе значення для збереження соціально корисних зв'язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення

З метою закріплення результатів виправлення, завершен­ня загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли 18-річного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років (ст. 148 КВК). За­лишення засуджених, які досягли 18-річного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постано­вою начальника колонії, погодженою зі службою у справах неповнолітніх. На таких засуджених поширюються умови від­бування покарання, норми харчування і матеріально-побуто­вого забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли 18-річного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю. Однак закон пере­дбачає, шо засуджені, які досягли 18-річного віку, можуть бути переведені із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг 18-річного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується ДДУПВП за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим зі службою у справах неповнолітніх.

Засуджені неповнолітні користуються усіма правами та мають обов'язки, передбачені кримінально-виконавчим зако­нодавством. Крім зазначених, у виховних колоніях засуджені мають право (ст. 143 КВК):

— витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до 100 % мінімального розміру заробітної плати;

— одержувати щомісяця короткострокове і 1 раз на 3 місяці тривале побачення;

— одержувати протягом року 9 посилок (передач) і 4 бан­деролі.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчан­ня після відбуття не менше 1/4 строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено:

— додатково витрачати на місяць гроші в сумі 60% міні­мального розміру заробітної плати;

— додатково одержувати 1 раз на 3 місяці короткострокове побачення, яке за постановою начальника виховної колонії може проходити за межами виховної колонії;


- додатково одержувати протягом року 3 посилки (пере-

пачі) і 4 бандеролі.

Закон встановив, крім передбачених статтями 130, 145 КВК, емі заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до неповнолітніх, а саме:

1) за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання,
активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних
заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися
такі заходи заохочення:

— надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії;

— надання права виходу за межі виховної колонії в суп­роводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати 8 годин;

2) за порушення встановленого порядку і умов відбування
покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовува­
тися такі заходи стягнення:

— попередження;

— догана;

— сувора догана;

— призначення на позачергове чергування щодо приби­рання приміщень і території колонії;

— скасування поліпшених умов тримання, передбачених ст. 143 КВК;

— поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 10 діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.

У виховних колоніях організовується єдиний навчально-виховний процес, що поєднує у собі загальноосвітню та про­фесійну підготовку з залученням неповнолітнього засудженого до трудової діяльності, з метою його виправлення та підготовки до самостійного життя на волі.

Для успішної реалізації складних та багатопланових завдань виховної колонії до організації виховного процесу залучаються педагоги та психологи, які проводять спеціальні заходи (про­грами) щодо виправлення неповнолітніх, їх соціальної адап­тації з урахуванням фізіологічних особливостей, особистісних якостей, інтересів, установок тощо.

Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в ор­ганізації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішенні питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звіль­няються, при виховних колоніях створюється піклувальна рада з


представників органів державної влади, органів місцевого само­врядування, громадських організацій (ст. 149 КВК), організація і діяльність якої визначаються положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Також з метою підвищення ефек­тивності виховного впливу на засуджених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-пси­хологічної служби можуть створюватися батьківські комітети. Діяльність батьківського комітету визначається положенням яке затверджує начальник виховної колонії.

Участь громадськості в роботі виховних колоній спрямо­вана на нейтралізацію негативних соціально-психологічних факторів відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підтримку та закріплення соціально корисних зв'язків, на профілактику рецидиву як в період відбування покарання, так і після звільнення.