Довічне позбавлення волі впроваджено у зв'язку зі скасуванням смертної кари. У всіх випадках, коли за вчинення
особливо тяжкого злочину в альтернативній санкції статті Особливої частини КК передбачалася смертна кара, вона була замінена довічним позбавленням волі. У чинному КК довічне позбавлення волі є найсуворішим з усіх видів основних покарань, що встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом, якщо суд не визнає за можливе застосувати до засудженого позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання має мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк і обумовлюють призначення довічного позбавлення волі. Якщо винуватими у вчиненні злочину визнано кількох осіб, яким призначається довічне позбавлення волі, у вироку мають бути окремо наведені відповідні мотиви щодо кожної з них.
Довічне позбавлення волі є безстроковим покаранням, відповідно до якого засуджений за вироком суду ізолюється від суспільства і примусово поміщається до виправної колонії максимального рівня безпеки без зазначення у вироку строку тримання там. Цей вид покарання не застосовується до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років і понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановления вироку (ч. 2 ст. 64 КК). Також це покарання не може бути призначено особам, зазначеним у ст. 43 КК.
Порядок і умови відбування покарання у виді довічного позбавлення волі регулюються статтями 150, 151 КВК. Визначено, що засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки і тримаються окремо від інших засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях цього виду.
Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по 2 особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.
На цю категорію поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені ст. 107 КВК, проте є певні особливості.
Так, засуджені до довічного позбавлення волі мають право на працю, але залучаються до неї тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного