Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях. Найпопулярнішими з них є розуміння джерела права як чинника, що породжує право, і як форми правотворення (форми норми права). У такому разі, ведучи мову про джерела приватного права, маємо на увазі чинники, елементи, які створюють у процесі взаємодії сукупність (явище, категорію) нової якості.
Існує кілька видів джерел приватного права.
1. Оскільки приватне право є наднаціональною системою права, що має за основу так звані "загальнолюдські цінності", то головним його джерелом є норми природного права, які створюють своєрідне правове підґрунтя взаємин приватних осіб між собою, а також зазначених осіб із суспільством. Ці норми охоплюють природні, невід'ємні права людини. Зокрема вони зафіксовані у Загальній декларації прав людини 1948 p., Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року й інших аналогічних міжнародних угодах. До таких норм належить право: на життя, на приватне життя, на приватну власність тощо.
Необхідно підкреслити, що норми природного права не тому належать до джерел приватного права, що вони закріплені в міжнародно-правових актах, Конституції, інших законах; навпаки, — та обставина, що це невід'ємні природні права людини, зумовлює необхідність створення відповідних законодавчих актів.
2. Іншим джерелом приватного права є норми національних
систем права.
У кожній країні (у кожної цивілізації, етносу тощо) існують свої уявлення про становище особи в суспільстві, можливість, межі і порядок захисту її прав.
Хоча ці норми грунтуються на певних загальних уявленнях про свободу індивіда, але, будучи пропущеними через специфічну (місцеву, національну) свідомість, вони набувають відповідного ідеологічного забарвлення, а відтак, за допомогою колізійних норм впливають на зміст приватного права.
3. Ще одним джерелом приватного права є міжнародно-правові угоди з питань правового становища приватних осіб.
Хоча при укладенні таких угод враховуються норми природного права і національні традиції права, однак внаслідок досягнення певного компромісу утворюються норми нової якості.
4. Нарешті, ще одним джерелом приватного права як категорії,перманентно властивої європейським цивілізаціям, є римське приватне право, шо є своєрідним еталоном європейських систем приватного права.