Банківський вклад
Договір банківськоговкладу (депозиту) — це договір, за яким одна сторона (банк), що прийняла від другої (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст.1058 ЦК).
Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, — публічний договір. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено гл.71 ЦК або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Остання вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими пормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обігу- В разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу він є нікчемним.
Види банківських вкладів.Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу
вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших, обставин, визначених договором, проценти за ним виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.
Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, передбаченого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин останній вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Проценти на банківський вклад.Згідно зі ст.1061 ЦК банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не передбачений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати їх у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
У разі зменшення розміру процентів на вклади на вимогу новий їх розмір застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.
Передбачений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах Його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонню зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.
Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
У ЦК передбачене внесення грошових коштів на рахунок вкладника Іншою особою. На рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ст.338 ЦК.
Договір банківського вкладу може бути укладений також на користь третьої особи.Фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Остання набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.
До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад. Визначення Імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я.
Додаткова література:
1. Біленчук П.Д., Диннік О.Г, Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське. — К., 1999.
2. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. —К., 1998.
3. Лазарева Т.П. Нетрадиционньіе формьі кредитований внеш-незкономической деятельности / Право и зкономика. — 2001. —№1. - С.63-68.
4. Лишанский М., Маслова И. Правовое регулирование кредитних отношений // Хозяйство и право. — 1999. — №4. — С.132-135.
5. Очкуренко С.В. Проблеми правового регулювання кредитногодоговору // Вісник Вищого арбітражного суду України. — 1998. —№3. - С.141-150.
6. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: 2-е вид. — К.,2003.
7. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.
Глава 33 Банківський рахунок. Факторинг. Розрахунки
1. Банківський рахунок.
2. Факторинг.
3. Розрахунки.
3.1. Безготівкові розрахунки.
3.2 Готівкові розрахунки та обіг готівки.
§ 1. Банківський рахунок
Глава 72 ЦК регламентує вид договору, який поширений у сфері розрахункових відносин, однак не був раніше законодавчо визначений і регламентований в ЦК — договір банківського рахунка.
Договір банківськогорахунка — це договір, за яким банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за ним (ч.і ст.1066 ЦК).
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи йому право безперешкодно розпоряджатися ними. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Положення гл.72 "Банківський рахунок" застосовуються щодо інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якшо така відмова допускається законом чи банківськими правилами.
Банк зобов'язаний:
1) вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обігу, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка;
2) зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта,в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо Інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом;
3) за розпорядженням клієнта видавати або перераховувати зйого рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якшо Інше не встановлено законом.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Стаття 1075 ЦК докладно регламентує розірвання договору банківського рахунка.За заявою клієнта договір банківського рахунка розривається у будь-який час.
Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:
1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченогобанківськими правилами або договором, якшо така сума не будевідновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;
2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року,якщо інше не встановлено договором;
3) у інших випадках, передбачених договором або законом.Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за
його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і у порядку, встановлені банківськими правилами.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за його рахунком протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на ньому.
Порядок відкриття рахунків у банкахрегулює Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. №527 (далі — Інструкція).
Ця Інструкція регулює правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті України.
Зокрема банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним та фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності (далі — підприємства), філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, виділеним у процесі приватизації (далі — відокремлені підрозділи), представництвам юридичних осіб-нерезидентів, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, викладених в Інструкції та у договорі між установою банку і власником рахунка. Умови договору не повинні суперечити вимогам Інструкції.
Рахунки для збереження грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.
В Інструкції знято обмеження щодо кількості банківських рахунків, які мають право відкривати господарюючі суб'єкти, на відміну від раніше діючого правила про відкриття не більш як двох поточних рахунків.
Порядок проведення операцій па рахунках у національній та Іноземній валюті регулюється чинним законодавством України, зокрема нормативно-правовими актами Національного банку України та Інструкцією. Операції здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм.
Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного фонду господарського товариства і один рахунок (в Іноземній та (або) національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.
Юридичні особи-нерезиденти (крім нерезидентів-інвесторів) можуть відкривати поточні рахунки у національній та іноземній валюті на території України лише своєму представництву. Поточні рахунки у національній валюті представництву юридичної особи-нерезидента відкриваються за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.
У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття наступного рахунка визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, та за місцем своєї реєстрації і банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній, а також в іноземній валюті.
У законодавстві України передбачено — кілька різних правових режимів відкриття в установах банків рахунків у національній валюті суб'єктам підприємництва:
— поточних рахунків у національній валюті підприємствам;
— депозитних рахунків у національній валюті підприємствам;
— поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємств;
— поточних рахунків фізичним особам — суб'єктам підприємництва;
— рахунків для здійснення спільної діяльності без створення
юридичної особи;
— рахунка для формування статутного фонду;
— рахунків представництвам іноземних суб'єктів господарськоїдіяльності;
— рахунків нерезидентам-інвесторам;
— рахунків для здійснення спільної діяльності за участю нерезидентів-інвесторів.
У разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) подаються такі само документи, що й для створення підприємства.
У разі проведення перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, викликаної змінами назви, організаційно-правової форми, форми власності рахунок закривається. Для відкриття нового рахунка його власник зобов'язаний подати в установу банку заявку, нову копію свідоцтва про державну реєстрацію, зміни до установчих документів, картку зі зразками підписів та відбитком печатки, а також довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчені в установленому порядку відповідно до чинного законодавства.
У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на Ім'я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства та нотаріально посвідчена картка із зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії і відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія зобов'язана вжити всіх заходів для закриття додаткових рахунків.
Поточні рахунки закриваються в установах банку:
а) на підставі заяви власника рахунка;
б) на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;
в) на підставі відповідного рішення суду чи господарського суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;
г) на інших підставах, передбачених чинним законодавствомУкраїни або договором між установою банку і власником рахунка.
Юридичні особи—резиденти України можуть відкривати рахунки не тільки у банках України, а й у закордонних банках.
Відповідно до п."д" 4.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання І валютного контролю" Національний банк України надає індивідуальні ліцензії на відкриття резидентами України рахунків у іноземних банках. Порядок надання таких ліцензій встановлений у Положенні про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами — ре-
t.,
зидентами України рахунків в іноземних банках, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 5 травня 1999 р. №221.
Відповідно до цього Положення термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків у іноземних банках, яка надається Національним банком України юридичним особам — резидентам України, визначається умовами Індивідуальної ліцензії.
Пролонгована чи надана індивідуальна ліцензія на відкриття та використання рахунків у іноземних банках надає юридичній особі — резиденту України право купувати та перераховувати іноземну валюту виключно для виконання тих валютних операцій, які передбачені умовами ліцензії, з урахуванням вимог чинного законодавства України. Режим надходження і використання валютних коштів на вказаний в індивідуальній ліцензії рахунок визначається умовами індивідуальної ліцензії.
Тимчасове зупинення операцій на банківських рахунках суб'єктів підприємництва.У деяких випадках, передбачених законодавством, можливе тимчасове зупинення операцій на банківських рахунках суб'єкта підприємництва.
Відповідно до Указу Президента України від 4 березня 1998 р. №167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" органи державної податкової служби вправі зупиняти операції юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності на всіх рахунках (за винятком основного) в установах банків, крім операцій з надходження коштів, а також із спрямування коштів на основний рахунок у випадках:
— иепогашення платником податків податкової заборгованостіпротягом п'яти робочих днів від дня її виникнення за наявностіплатіжного доручення на її сплату або інкасового доручення (розпорядження) на її стягнення на позабалансовому рахунку №9803 вустанові банку;
— иепогашення дебітором платника податків кредиторської заборгованості перед ним у сумі, що не перевищує податкової заборгованості платника податків, за наявності інкасового доручення(розпорядження) на її стягнення на позабалансовому рахунку№9803 в установі банку.
Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків у банках.Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків може здійснюватися у випадках, передбачених законодавством, а саме: на підставі виконавчих документів, встановлених законом, рішень податкових органів та визнаних претензій.
Примусове списання (стягнення) коштів у іноземній валюті з рахунків платників регулюється Положенням про примусове списання (стягнення) та договірне списання грошових коштів в іно-
земній валюті з рахунків платників (крім банків) на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від І жовтня 2001 р. №416.