Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
Договори, що опосередковують розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, регулює гл.75 ЦК,
Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:
1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір;
3) договір про створення за замовленням І використання об'єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності він є нікчемним.
Законом можуть бути встановлені випадки, у яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно (ст.1107ЦК).
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності.Згідно зі ст.1108 ЦК особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта у певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою ліцензійного договору.
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.
Виключна ліцензія видається лише одному ліцензІату І виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром Іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена вказаною ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. За згодою ліцен-зіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).
Ліцензійний договір— це договір, за яким одна сторона (ліцен-зіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону (ч.і ст.1109 ЦК).
У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, що сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права Інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої гро-
шової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.
Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності,
Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору в разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору в разі порушення другою стороною інших умов договору.
У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, останній вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.
Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори. Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об'єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно зі становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором або законом.
Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності— це договір, за яким одна сторона (творець — письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (ч.і ст. 1112ЦК).
Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.
Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на вказаний твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.
Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними.
Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності— це договір, за яким одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах {ч.і ст. 1113 ЦК).
Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, укладені раніше.
Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим ЦК та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та ліцензійні договори, договори про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, договори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не підлягають обов'язковій державній реєстрації. Остання здійснюється на вимогу ліцензІара або ліцензіата у порядку, встановленому законом.
Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.
Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦК або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає такій реєстрації.
§ 2. Комерційна концесія
Комерційну концесію регулює гл.76 ЦК. Необхідність законодавчого закріплення договору комерційної концесії обумовлена поширенням цього договору як у зарубіжній, так і вітчизняній підприємницькій діяльності. Зокрема широко використовують комерційну концесію (франчайзинг) всесвітньо відомі підприємства громадського харчування (наприклад ресторан "Макдоналдс"), готелі (готель "Хілтон") тощо.
Цей договір регулює відносини, що складаються між правоволодільцем (суб'єктом підприємницької діяльності зі сформованою і широко відомою діловою репутацією) І користувачем (суб'єктом підприємництва) у зв'язку з оплатним придбанням користувачем права на використання належних правоволодільцю засобів індивідуалізації вироблених товарів, виконуваних робіт чи послуг, а також охоронюваної комерційної інформації (ноу-хау).
Особливість цього договору в тому, що він може використовуватися виключно у сфері підприємницької діяльності, тому є підприємницьким договором.................. - ,, - . . ._м
Договір комерційної концесії— договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (чи) надання послуг (ст. 1115 ЦК).
Характеристики договору— консенсуальний, оплатний, двосторонній. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються ЦК та іншим законом.
Предмет договору.Згідно зі ст. 1116 ЦК предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права Інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.
Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.
Сторони в договорі.Сторонами у договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.
Форма договору комерційної концесії та Його державна реєстрація.Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним.
Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодІльця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на вказаний договір лише з моменту його державної реєстрації.
Договір комерційної субконцесії.Згідно зі ст. 1119 ЦКу випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем чи визначених договором комерційної концесії.
До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені ЦК або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.
Обов'язки правоволодІльця.Правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу Інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за
договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.
Право володілець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії;
1) забезпечити державну реєстрацію договору;
2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативнесприяння, в тому числі сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;
3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії (ст.1120 ЦК).
Обов'язки користувачапередбачені у ст.1121 ЦК. З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, він зобов'язаний:
1) використовувати торговельну марку та інші позначення пра-воволодільця визначеним у договорі способом;
2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), щовиробляються (виконуються, надаються) відповідно до договорукомерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг),які виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем;
3) дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умоввикористання комплексу наданих прав використанню останніхправоволодільцем;
4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на яківони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця;
5) інформувати покупців (замовників) найбільш очевиднимдля них способом про використання ним торговельної марки таінших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;
6) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.
Особливі умови договору комерційної концесії.У договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема:
1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на ній;
2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем натериторії, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав;
3) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права відконкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;
4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місцерозташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт,
надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.
Умова договору, відповідно до якої правоволодІлець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.
Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.
ПравоволодІлець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем. За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, останній відповідає солідарно з користувачем.
Право користувача на укладення договору комерційної концесії на новий строк.Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволодІлець може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк.
Зміна договору.Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень гл.53 ЦК. У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до ст. і 118 ЦК, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше.
Припинення договору комерційної концесії.Згідно зі ст.1126 ЦК кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо триваліший строк не передбачений договором. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації відповідно до ст. 1118ЦК.
Договір комерційної концесії припиняється у разі;
1) припинення права правоволодільця на торговельну марку чиінше позначення, визначене у договорі, без його заміни аналогічним правом;
2) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом).
Перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії.
У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови,
що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності або передасть свої права і обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю.
Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх відповідно до цієї частини до спадкоємця чи іншої особи здійснюється особою, яка управляє спадщиною і призначається відповідно до ст.1285 ЦК.
У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правово-лодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих, користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору І відшкодування збитків. У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної право володільцеві плати.
Якщо у період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія останнього не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося. Користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення настають наслідки, передбачені ч.З ст.1126 або ст.1128 ЦК.