Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Особливості відшкодування цієї шкоди:

а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки;

б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільцяджерела підвищеної небезпеки;

в) володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від того, заподіяно шкоду винною чиневинною поведінкою.

Загальне правило відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини його власника, у новому ЦК збережено. Водночас більш детально розглянуті джерела підвищеної небезпеки і окреслені їх власники.

Поняття джерела підвищеної небезпеки.У ЦК дано законодавче визначення поняття "джерело підвищеної небезпеки". Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та Інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, повинна наставати як при цілеспрямованому його використанні, так і при мимовільному прояві його шкідливих властивостей (наприклад, у разі заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Ознакиджерел підвищеної небезпеки:

1) шкідливі властивості. Такі механічні об'єкти, як літак, автомобіль небезпечні неможливістю їх миттєвого зупинення. Але яктакі, без поєднання з діяльністю щодо експлуатації джерела, вонине мають юридичного значення;

2) неможливість повного контролю з боку людини. Якщо такийконтроль можливий — не можна визнати об'єкт джерелом підвищеної небезпеки.

Так, громадянин М., ідучи у відрядження, попросив сусіда Н.доглянути за його автомашиною. Останній уночі, прогріваючи мо-і тор, заснув у кабіні. Від роботи мотора в гаражі зібралося багато

' вихлопних газів. Н. отруївся і помер. У цій справі було встановле-

ні но, що смерть громадянина відбулася від отруєння вихлопними га-

. ; зами автомобіля, сконцентрованими в закритому приміщенні (у гаражі).: У цій справі суд обгрунтовано не визнав автомобіль джерелом

підвищеної небезпеки.

Транспортний засіб, що не рухається, не може розглядатися як джерело підвищеної небезпеки при наїзді на нього іншого транспортного засобу.

Види джерел підвищеної небезпеки.За переважанням шкідливих властивостей джерела підвищеної небезпеки прийнято поділяти на:

1) механічні (автомашини, рухомий склад залізниць, річкові іморські судна, виробничо-механічне обладнання підприємств);

2) теплові (обладнання гарячих, цехів, паросилові установки з

підвищеним тиском тощо);

3) електричне (обладнання та інші агрегати енергосистеми, щознаходяться під високою напругою — 380 вольт І вище);

4) хімічні, отруйні, вибухові і вогненебезпечні речовини (бензин, бензол, газ, ефір, отрути);

5) радіоактивні;

6) біологічні — дикі тварини, деякі види мікробіологічних організмів.

Так, громадянин С. був укушений змією, придбаною медінститутом для проведення дослідів. В іншій ситуації М., задивившись на слона в зооцирку, необережно притиснувся до клітки з чорною пантерою, яка покалічила йому руку.

У цих випадках шкода заподіяна біологічними джерелами підвищеної небезпеки (дикими тваринами) і відповідальність може бути покладена на їх власників.

Домашні тварини не визнаються джерелом підвищеної небезпеки.

Наприклад, позивач звернувся до суду з позовом до громадянина К. про відшкодування шкоди, заподіяної йому. Гуси К. паслися на викошеному полі відповідача. Він спустив собаку, що знищила 21 птиию. Суд задовольнив позов, посилаючись на ст.450 ЦК, що передбачала відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

У такому випадку посилання на цю статтю є помилковим, оскільки шкоду завдано собакою — домашньою твариною, яка не вважається джерелом підвищеної небезпеки. Відшкодування шкоди у цьому разі має здійснюватися за загальними правилами зобов'язань щодо відшкодування шкоди.

Володілець джерела підвищеної небезпеки— особа, зобов'язана до відшкодування шкоди.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2

ст.1187 ЦК).

Не є володільцем і не відповідає за шкоду особа, яка управляє

джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (водій, машиніст, оператор тощо). Не впливають на виникнення обов'язку володільця джерела підвищеної небезпеки щодо відшкодування шкоди, ним заподіяної: а) час заподіяння шкоди — службове або неслужбове; б) було довірене джерело підвищеної небезпеки працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків або він самовільно неправомірно використовував його у особистих цілях.

Особи, правомочні на відшкодування шкоди.За загальним правилом цс потерпілі. Є два винятки: а) при завданні смерті потерпілому правомочними є особи, які визначені у законі; б) відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки перед особами, що його обслуговують, визначається за правилами не ст. 1187, а ст. 1195 — наявність трудових відносин між володільцем джерела підвищеної небезпеки та обслуговуючою його особою (наприклад, якщо електрик вражений струмом під час виконання службових обов'язків, відповідальність нестиме підприємство заст. 1195 ЦК).

Умови відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки — протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди у потерпілого, причинний зв'язок між ними. Вина не є необхідною умовою.

Підстави звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодування:

а) непереборна сила;

б) умисел потерпілого.

Згідно з 4.5 ст.1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого;

в) груба необережність потерпілого спричиняє повне або часткове звільнення від відповідальності. За наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, який завдав шкоду, груба необережність потерпілого не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди;

г) неправомірне заволодіння джерелом підвищеної небезпекитретьою особою. У ЦК прямо не передбачена ця підстава звільнення. Однак це випливає з правила, встановленого у ч.З ст.1187 ЦК:особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати ЇЇна загальних підставах.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України"Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами провідшкодування шкоди" володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, завдану ним, якщо доведе, що воновийшло з його володіння не за його вини, авнаслідок протип-734

равних дій інших осіб (наприклад, при викраденні транспортного засобу).

Так, М., будучи із нетверезому стані, вивів з території гаражу лижної бази трактор, що належав комбінату. Прямуючи на ньому, він зробив наїзд на К., завдавши йому тілесні ушкодження. Територія гаражу охоронялася сторожем, який не відчинив ворота і не дозволив М. вивести трактор. Однак М., незважаючи на заперечення сторожа, зламав ворота і вивів трактор.

У цьому випадку відшкодовувати шкоду повинен безпосередній її заподіювач — М.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ч.4 ст.1187 ЦК).

Таким чином, у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що вийшло з володіння його володільця в результаті протиправних дій інших осіб, але за наявності також винної поведінки володільця, відповідальність за завдану шкоду може бути покладена судом як на особу, що використовувала джерело підвищеної небезпеки, так і на його володільця. Відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки може наставати, зокрема, коли з його вини не була забезпечена належна його охорона. У цьому випадку на кожного із заподіювачів шкоди може бути покладена відповідальність за шкоду в частковому порядку відповідно до ступеня вини кожного з них.

Так, Я. на стоянці таксі сів у машину і попросив водія Ч. відвезти його додому. Однак останній відмовився виконати його прохання. Тоді Я., скориставшись тим. що Ч. залишив без догляду автомашину з працюючим мотором і ключем запалювання в замку, сів за кермо і поїхав. Проїхавши метрів 200-300, Я. зробив наїзд на машину, що стояла, власником якої був С.

У цьому випадку відповідальність за заподіяну шкоду може бути покладена в частковому порядку як на безпосереднього її заподіювача — Я., так і на водія — Ч., який не забезпечив належної охорони автомашини, залишивши її без догляду.

Якщо шкоду завдано внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто за принципом вини.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовуєтьсявинною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їйне відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди Іншим особам, особи, які спільно завдали шкоду, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їх вини (ст. 1188 ЦК).