Характерними ознакамиправовідносин є такі:
1) Правові відношення виникають, змінюються та припиняють*ся лише на підставі правових норм, які безпосередньо породжуютьправові відношення і реалізуються через них. Між цими феноменами існує причинний зв'язок.
2) Саме у правових відношеннях досягається мета правовихнорм, проявляється їх реальна сила та ефективність. Інші суспільні відносини опосередковуються іншими (не юридичними) нормами, як правило, тому що не потребують правового втручання.
3) Суб'єкти правових відносин взаємно пов'язані між собоююридичними (суб'єктивними) правами та обов'язками. Цей зв'язокпо суті і є правовим відношенням, у межах якого праву однієї сторони кореспондує обов'язок іншої і навпаки.
4) Правове відношення — це завжди двосторонній зв'язок, тому що сама норма права має характер надання права та покладення зобов'язання, вона завжди когось уповноважує, а когось зобов'язує.
5) Правові відношення мають вольовий характер. По-перше, тому, що через норми права у них відображується державна воля. По-друге, в силу того, що навіть за наявності правової норми правовевідношення не з'являється автоматично і потім функціонувати безволевиявлення його учасників, у всякому разі хоча б одного з них,не може. Необхідний вольовий акт, який породжує це правове явище. Правові відношення, перш ніж з'явитися, проходять через сві-
мість та волю людей. Лише в окремих випадках суб'єкт може не Д ти, що став учасником правового відношення. 3 6) Правові відношення охороняються державою. Інші суспільні Іпносини такого захисту не мають. Звичайно, не в усіх правових відношеннях держава зацікавлена (наприклад, у правових відношеннях шо виникають з правопорушень), але її інтерес полягає у такому разі в тому, щоб ці соціальні ексцеси належним чином розв'язувались, винні особи зазнавали покарання тощо. Тому захист правопорядку та законності означає також охорону правових відносин.
7) Правовідносини відрізняються індивідуалізацією суб'єктів,персоніфікацією прав та обов'язків. Правове відношення є не безособовим абстрактним зв'язком, це — завжди конкретне відношення конкретної особи до конкретної особи. Сторони, як правило, відомі, можуть бути названими, а їх дії скоординовано. Цього немаєв інших суспільних відносинах, не настільки формалізованих тавпорядкованих.
8) Правовідносинами можна вважати ті суспільні відносини, щопередбачені гіпотезою правової норми, а, крім того, належать досфери ідеологічних відносин.
З врахуванням зазначених вище ознак правове відношення може бути визначене як врегульоване нормами права вольове суспільне відношення, що виражається в конкретному зв'язку між уповноваженим та зобов'язаним суб'єктами — носіями суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності — і забезпечується державою'. Можливе також визначення правовідносин як таких специфічних вольових суспільних відносин, які виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками2.
Спираючись на таке розуміння сутності і загальне визначення поняття правовідносин, у найпростішому варіанті цивільні правовідносини можуть бути визначені як цивільні відносини, врегульовані нормами цивільного права.
Водночас можливе і точніше визначення. Наприклад, таке.