Значення римського приватного права
Торкаючись питання про значення римського приватного права як еталона сучасних європейських систем приватного права, слід зазначити, що, звичайно, не йдеться про те, що норми цієї давньої правової системи можуть застосовуватися безпосередньо в сучасному цивільному (торговому) обігу. Однак і применшувати його вплив не варто, оскільки він не тільки не зменшується, а навпаки, зростає завдяки такому феномену, як рецепція права.
Власне, рецепція римського приватного права не є унікальним явищем. Рецепції інших правових систем взагалі і рецепції приватного права зокрема трапляються досить регулярно — кілька разів на тисячоліття. Однак саме римському приватному праву як правовій системі, що втілила вищі досягнення філософської, гуманітарної і юридичної думки античності, судилося стати основою сучасного приватного права в Європі.
У най загальнішому вигляді рецепція права може бути визначена як запозичення однією державою розвиненішого права іншої Держави.Таке визначення характерне для популярних довідкових видань. Його можна зустріти практично в будь-якій юридичній енциклопедії або юридичному словнику.
u При характеристиці рецепції необхідна вказівка на те, що йдеться про право держави, яка вже не існує і не має прямих нас-
тупників, у зв'язку з чим має місце повне або часткове відродження правової системи минулого.
Отже, вказівка на відродження римського права необхідна для визначення поняття його рецепції.
З урахуванням висловленого, рецепція римського приватного права може бути визначена як його відродження, сприйняття духу, головних принципів, положень І окремих норм на новому етапі розвитку цивілізації.
Оскільки рецепція римського приватного права — поняття неодномірне, відбуватися вона може в різних формах:
1) вивчення римського права як загального надбання культури;
2) вивчення римського права в юридичних навчальних закладахяк юридичної загальноосвітньої дисципліни з метою формуваннясвітогляду майбутніх правознавців;
3) дослідження, аналіз і коментування римських юридичнихджерел;
4) безпосереднє застосування норм і положень римського приватного права;
5) використання норм римського приватного права як зразківпри створенні нормативних актів (особливо при реалізації кодифікаційних проектів);
6) застосування римсько-правової методики створення нормативних актів або практики їх реалізації;
7) сприйняття і використання засад, ідей і категорій римськогоприватного права.
Запропонована класифікація виходить з необхідності виокремлення форм рецепції права в навчально-методичних цілях. На практиці рецепція, як правило, відбувається не в одній якійсь формі, а є наслідком їх сукупності і взаємодії.
До зазначеного треба додати, що рецепція римського приватного права може мати не лише різні форми, а й різні види.
Оскільки рецепція не обов'язково є результатом безпосереднього контакту цивілізацій та їх правових систем у часі, то залежно від характеру контакту цивілізацій варто розрізняти рецепцію пряму і опосередковану (похідну, повторну).
Випадки прямої рецепції зустрічаються нечасто. Зазвичай вони мають місце тоді, коли нова локальна цивілізація готова для сприйняття досягнень культури, в тому числі права, у той момент, коли більш рання цивілізація згасає або вже згасла, але відтоді пройшло не настільки багато часу, шоб були втрачені ідеї, пам'ятки, правові рішення тощо. Прикладами такого виду рецепції можуть бути рецепція грецького права в Римі, римського — у Візантії.
Частіше ідеї римського приватного права, окремі його положення, правові рішення реципіюються опосередковано, шляхом запозичення їх із правової системи якоїсь країни, що вже реципіювала римське право. Прикладом може бути запозичення багатьма країнами положень Кодексу Наполеона або Німецького цивільного ко-
дексу (хоча слід зазначити, що їх створення також частково є результатом опосередкованої рецепції — проміжною ланкою була рецепція римського права у Візантії у I—X ст.).
Рецепція може бути не тільки явною, а й латентною (прихованою). Це має місце в тих випадках, коли запозичення певних Ідей або принципових рішень римського приватного права відбувається у процесі правотворчості, але при цьому в правовій доктрині держави декларується принципово інший підхід, відмова від "застарілого" права тощо.
З таким видом рецепції зустрічаємося, наприклад, при кодифі-каціях цивільного законодавства в Радянській державі, де офіційно заперечувалося значення римського права для розвитку радянського цивільного права, але фактично мала місце його рецепція при кодифІкаціях цивільного законодавства в СРСР у 20-х і 60-х pp. XX ст.
§ 4. Приватне право і цивільне право
У країнах, де прийнято поділяти право на приватне і публічне, цивільне і торговельне право є складовими приватного (наприклад, Франція, Німеччина). В інших країнах цивільне право тлумачать як категорію практично тотожну приватному праву (наприклад, Нідерланди, Італія, Греція). У країнах, що належать або належали до так званої соціалістичної системи права, сімейні правовідносини зазвичай виокремлюють у самостійну галузь — сімейне право. В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі є предметом дискусій. Більш прийнятним було б позитивне вирішення цих питань, хоча не виключене формування нового цивільного права України як галузі, що охоплює всю сферу відносин між приватними особами.
Додаткова література:
1. Азімов Ч. Поняття і зміст приватного права // Вісник Академії правових наук України. — 1998. — №3(14). — С.50-58.
2. Алексеев С.С. Частіше право. — М., 1999.
3. Алексеев С.С. Право. - М., 1999.
4. Довгерт А.С. Система приватного права та структура проектунового Цивільного кодексу України // Українське право. — 1997. —№1. - С.16-27.
5. Мамутов В. До поняття приватного права // Вісник Академіїправових наук України. - 1999. - №2(16). — С.58-61.
6. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручн. —К., 2003.
і. Покровский И.А. Основньїе проблеми гражданского права. — М., 1998.
8. 
Сібільов М. Загальна характеристика сфери приватного права// Вісник Академії правових наук України. — 2001. — №2(25). —С.123-134.
9. Сібільов М. До питання про правові засоби сфери приватногоправа // Вісник Академії правових наук України. — 2001. —№3(26). - С.135-І45.
10. Харитонов Є.О. Історія приватного (цивільного) права Європи: Витоки. — Одеса, 1999.
11. Харитонов Є.О., Харитонова О.ї. Рецепції приватного права: парадигма прогресу. — Кіровоград, 1999.
12. Хвостов В.М. Система римского права: Учебн. — М., 1996.