Загальні положення про фізичну особу

У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не використовувався, оскільки ця категорія вважалася суто буржуазною і піддавалася відповідній критиці. Натомість, у цивільному законодавстві колишнього СРСР та республік, що входили до його складу, використовувалося поняття "громадянин", котре розглядалося як таке, що більше відповідає сутності відносин у цій галузі у соціалістичному суспільстві¹.

Однак після зменшення напруженості ідеологічної боротьби ставлення до цивілістичної термінології змінилося, що зумовило повернення до категорії "фізична особа", яка вживається в усіх європейських правових системах.

У зв'язку з цим слід підкреслити, що йдеться не просто про зміну терміна, а про формування нового підходу. Якщо раніше центр ваги доводився на характеристику людини як громадянина, і тим самим підкреслювалося значення його відносин з державою, то нині увага загострюється на цінності і правовому статусі людини У приватно-правових (цивільно-правових) відносинах.

Згідно з ЦК фізична особа — це людина, що виступає як учасник цивільних відносин (ст.24 ЦК).

Звідси випливає, що поняття "фізична особа" і "людина" взаємопов'язані, але не тотожні.

Фізична особа — це завжди лише людина.

Проте людина може бути, а може і не бути учасником цивілЬ' них відносин. Крім того, людина може розглядатися як суб'єкт пр^а

¹ Див., наприклад: Советское гражданское право. - 4.1. - К., 1977. - С.73.

я може бути предметом наукового дослідження або розглядати-^ВЙ' _об'єкт впливу б іншій системі суспільних зв'язків. ^СЯ Отже поняття "фізична особа" у цивілістичному трактуванні мо-_{е н}е збігатися з поняттям "людина" як істота біологічна. Іноді ці яття _ТОТожні, а інколи поняття "фізична особа" вужче за поняття "людина".