Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне за] конодавство пов'язує з перебігом певних відрізків часу (строків)] настанням зазначених у договорі чи у законі дат (термінів), певні подій тощо. Таким чином, строки та терміни є юридичними фак-j тами (подіями) або одним з елементів юридичної сукупності.
Стаття 251 ЦК дає визначення понять "строк" та "термін" у цивільному праві.
Строк — це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дії чи подія, яка має юридичне значення.
Термін — це певний момент у часі, з настанням якого пов'яза на дія або подія, яка має юридичне значення.
Порівнюючи наведені визначення, можна помітити, що термії може існувати як окрема категорія цивільного права, а може розглядатися як складова частина строку (наприклад, як його кінцевий момент).
Згідно з ч.З ст.251 ЦК, строки і терміни поділяються на:
1) законні — визначені актами цивільного законодавства (наприклад, ст.1270 ЦК встановлює шестимісячний строк для прийнятітя спадщини);
2) договірні — визначені правочином за бажанням сторони пра4вочину і на її розсуд;
3) судові — визначені рішенням суду (наприклад, строк длЯЙопублікування інформації про спростування відомостей, що при-ннижують честь та гідність фізичної особи). п
Визначення строків та термінів відбувається відповідно до вил ст.252 ЦК: строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами (наприклад, договір оренди укладений на
У термІн — календарною датою (наприклад, договір позики, РоК дений до 10 січня 2003 р.) або вказівкою на подію, яка має не-УКЛнУЧЄ настати (наприклад, договір позики, укладений до закінчення жнив у поточному році).
Для правильного визначення та ефективного використання поків важливе значення має встановлення початку та закінчення
їх перебігу.
Згідно зі ст.253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Наприклад, якщо договір позики грошей укладено строком до 20 липня 2004 p., то прострочка виконання починається з 21 липня і закінчується того ж року.
Визначення моменту закінчення строку залежить від одиниці часу, що використовується для обчислення строку:
1) строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць тачисло останнього року строку;
2) строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. (До строку, щовизначений півроком або кварталом року, застосовуються правилапро строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року);
3) строк, визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ст.254 ЦК). Наприклад, у разі коли закінчення строку припадає на суботу, вважається, що він закінчується в понеділок.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. .
Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно (ст.255 ЦК). При цьому важливо отримати документ, який посвідчує цю дію, і таким чином підтверджує ту обставину, Що строк не пропущений.
Згідно з ч.4 ст.87 ЦПК останній день строку триває до 24 години. Отже, не вважається простроченням вчинення дії (реалізації права, виконання обов'язку) до 24 години останнього дня.