Предмет цивільного права

Предметом цивільного права в радянському цивільному праві традиційно визнавалися: майнові відносини; особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими; інші особисті немайнові відносини. Зокрема, такий підхід знаходить вияв і в ст.1 Цивільного кодексу (ЦК) УРСР 1963 р.

У зв'язку з цим визначенню поняття "майнові відносини" і встановленню критеріїв належності їх до сфери цивільного права свого часу в радянській цивілістичній літературі приділялася значна Увага. Таким критерієм одні автори називали товарно-грошовий характер майнових відносин (О.А. Пушкін), інші — майнову самостійність суб'єктів і те, що останні виступають як "самостійні товаровласники" (Ю.С. Червоний).

З прийняттям нового ЦК України 2003 р. підґрунтя для таких суперечок практично ліквідоване, оскільки ст.1 ЦК відносить до предмета цивільно-правового регулювання лише ті майнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявлен-^lu- майновій самостійності їх учасників. Отже, головним критерієм

2- ₁₉

встановлення галузевої належності відносин стає не предмет, а метод правового регулювання. Для цивільно-правового (диспозитивного) методу якраз і характерні юридична рівність та вільне волевиявлення учасників регульованих відносин.

Отже, ЦК України регулює як майнові, так і особисті немайно-ві відносини. Останні в ст. 1 ЦК 1963 р. фактично поділялися на дві групи: особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими, та суто особисті немайпові відносини. Але новий ЦК не містить підстав для такого поділу, зазначаючи, що немайнові відносини належать до сфери цивільно-правового регулювання.

Для цих відносин характерним є те, що вони не мають безпосереднього економічного змісту. їх предметом є: ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисте життя, авторство на твори літератури, науки та мистецтва, свобода пересування та інші блага, невід'ємні від особистості. Деякі з особистих немайнових прав можуть належати також юридичним особам: право на честь, гідність, ділову репутацію, фірмове найменування, виробничу марку, товарний знак тошо.

Як особисті немайнові, так і майнові відносини євідносинами

ЦИВІЛЬНИМИ.

Цивільні відносини, які єпредметом цивільного права, характеризуються такими ознаками:

1) Суб'єкти. Учасники цивільних правовідносин виступають стосовно один одного як юридично рівні суб'єкти, відокремлені одинвід одного в організаційно-правовому і майновому сенсі. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, цивільне законодавствозастосовується лише у випадках, коли це прямо передбачено законом. Такі відносини не є цивільними, оскільки регулюються за допомогою імперативного методу, не властивого цивільному праву.

2) Характер зв'язку між суб'єктами.Цивільні правовідносини —це правовий зв'язок, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, шо належать приватній особі.

3) Зміст. Учасники цього виду відносин виступають як носії цивільних прав І обов'язків.

4) Характер захисту суб'єктивних прав і спонукання до виконаннясуб'єктивних обов'язків.Це відбувається за допомогою специфічнихзаходів впливу і, як правило, в судовому порядку.

5) Особливість підстав виникнення, зміни і припинення цивільнихправовідносин.Зокрема такими підставами є не тільки обставини,передбачені законом чи іншими актами, а також і дії суб'єктів, якіхоч і не встановлені цивільним законодавством, але внаслідок його загальних засад і значення породжують відповідні відносини.

§ 2. Метод цивільно-правового регулювання

Метод правового регулювання — це засіб впливу на учасників тих чи інших відносин з метою забезпечення їх належної поведінки. Метод цивільно-правового регулювання — це сукупність специфічних