Право інтелектуальної власності як вид речового права
Визначаючи поняття "право інтелектуальної власності", слід враховувати, що воно може вживатися у суб'єктивному та об'єктивному розумінні, а також нерідко вживається, у тому числі у ЦК (наприклад, ч.2 ст.418), для позначення елементу правосуб'єктнос-Т (правоздатності) особи.
. Право інтелектуальної власності в об'єктивному сенсі є сукуп-Нстю правових норм, які регулюють відносини, що складаються у пРоцесі створення, легітимації, використання та охорони результате інтелектуальної, творчої діяльності.
г, п Див.: Право інтелектуальної власності: Підручн. / За ред. О.А. Підопригори, WA Святоцького. К„ 2002. - С.24.
Право інтелектуальної власності в суб'єктивному сенсі у ч і ст.418 ЦК визначається як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законодавством.
Якщо конкретизувати деякі положення зазначеного законодавчого визначення цього поняття, то воно може виглядати таким чином.
Право інтелектуальної власності в суб'єктивному сенсі — це право особи володіти, користуватися, розпоряджатися та захищати від порушень з боку усіх інших суб'єктів права результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом.
Отже, право інтелектуальної власності є правом творця (та інших осіб, вказаних у законі) на одержаний ним результат інтелектуальної, творчої діяльності, який законом визнається об'єктом правового регулювання і охорони.
Визначаючи співвідношення права інтелектуальної власності з іншими майновими та немайновими правами, слід звернути увагу на те, що нині існує два основних підходи до визначення її правової природи.
В одному випадку права автора результатів творчої діяльності розглядають як право інтелектуальної власності, а відтак відносять до різновиду (хоча і специфічного) права власності. Зокрема п.2 ст. 13 Закону "Про власність" містить пряму вказівку на те, що результати інтелектуальної праці є об'єктами права власності громадян. Друга концепція полягає у тому, що права авторів результатів творчої діяльності тлумачаться як виключні права, які не є правами власника1.
Слід зазначити, що й концепція ЦК з цього питання зазнала трансформацій.
Так, проект ЦК у редакції 1996 р. і навіть у редакції 1999 р. ґрунтувався швидше на ідеї визнання за творцями виключних прав на використання результатів інтелектуальної діяльності або засобів індивідуалізації (ст.429 проекту). Про виключні права йшлося і У ст.ст.430-433 проекту ЦК.
Проте ст.418 ЦК 2003 p., яка містить визначення поняття "право інтелектуальної власності", не характеризує його як виключне право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності. Натомість ст.419 ЦК, визначаючи співвідношення права інтелектуальної власності І права власності, фактично тлумачить їх як категорії одного порядку-
Згідно зі ст.419 ЦК право інтелектуальної власності та право власності на річ існують як самостійні правові категорії, що пов'язане з наявністю між об'єктами права інтелектуальної власності і матеріальними об'єктами права власності таких відмінностей:
1 Див.: Сіренко І. Юридична природа прав на об'єкти інтелектуальної класності // Українське право. - 1997. - Число 3. - С.133.
п результат інтелектуальної діяльності може бути визнаний , ,;тоМ права інтелектуальної власності лише при точній відповідності з вимогами закону;
2) існування права інтелектуальної власності, хоча воно і єаб-лютпим, виключним правом, обмежене певним строком. С Оскільки право інтелектуальної власності та право власності на іч є самостійними правовими категоріями, переданпя кожного з них прав є самостійним юридичним фактом, що породжує, змінює, припиняє самостійні правовідносини. Внаслідок цього перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ, у якій зафіксовано об'єкт творчої діяльнос-ТІ 3 тієї ж причини перехід права власності на матеріальну річ не означає одночасного переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності. Наприклад, придбання картини не означає автоматичного переходу авторського права до особи, яка її придбала.
Таким чином, згідно із сучасною вітчизняною концепцією у цій галузі право інтелектуальної власності розглядається як особливий різновид права власності, а отже, і речових прав на специфічний об'єкт — результати інтелектуальної, творчої діяльності.