Засоби забезпечення виконання зобов'язань можуть бути класифіковані за різними підставами.
Так, залежно від часу і способу встановлення (виникнення) вони можуть бути поділені на спеціальні і універсальні.
Спеціальні засоби забезпечення встановлюються в момент виникнення зобов'язання. У результаті кредитор і боржник заздалегідь передбачають конкретні наслідки невиконання зобов'язання. До таких засобів належать: неустойка, завдаток, застава, порука, гарантія і притримання (гл.49 ЦК).
Універсальним засобом забезпечення зобов'язань є відшкодування боржником збитків, яких зазнав кредитор внаслідок невиконання зобов'язання (ст.623 ЦК). Особливістю його є те, що він застосовується незалежно від спеціальної домошіеності сторін про це. Крім того, розмір збитків може бути визначений лише після невиконання зобов'язань.
Залежно від характеру забезпечення інтересів кредитора можна розрізняти речово-правові І зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань.
Речово-правові засоби характерні тим, що інтереси кредитора забезпечуються за рахунок заздалегідь виділеного майна. Предме-
том забезпечення є це майно. До них належать: застава, завдаток, притримання.
Зобов'язально-правові засоби стимулюють боржника до належного виконання зобов'язання шляхом створення можливості пред'явлення до нього або до третіх осіб, що вступили заздалегідь в договір, зобов'язальної вимоги. До них належать: неустойка, порука, гарантія.
Перед тим як аналізувати окремі способи забезпечення зобов'язань слід зазначити, що всі способи (види) забезпечення виконання зобов'язань пропонувалося також поділяти на три види, взявши за критерій поділу мету, для якої вони встановлюються, у поєднанні з характером самого способу забезпечення. Таким чином виокремлюють такі способи забезпечення:
1) ті, що встановлюють для боржника невигідні наслідки на випадок невиконання (неустойка, завдаток);
2) ті, що супроводжуються виділенням з майна боржника певної його частини, яка повинна служити насамперед задоволеннюможливих вимог цього кредитора, з відстороненням від неї іншихможливих кредиторів (застава, притримання);
3) ті, що мають на меті залучення до зобов'язання інших осіб,майно яких поряд із майном боржника також могло б слугуватидля задоволення вимог кредитора (порука, гарантія)1.
Недоліком цього критерію є його комплексність (а отже, І певна розпливчастість), внаслідок чого запропоноване об'єднання у групи має дещо штучний характер. Воно становить певний теоретичний і практичний інтерес, але в межах спеціальних досліджень.
Отже, скористаймося наведеним вище поділом способів забезпечення виконання зобов'язань на речово-правові та зобов'язаль-но-правовІ, а відтак розгляньмо окремі їх види.
§ 3. Речово-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань