Характерні риси цивільно-правового методу правового регулювання знайшли відображення в засадах цивільного права (у ст.З ЦК вони іменуються засадами цивільного законодавства), під якими маються на увазі фундаментальні ідеї, згідно з якими здійснюється регулювання відносин, що становлять предмет цивільного права.
Слід зазначити, що незалежно від того, йдеться про осіб приватного чи публічного права, їх участь у цивільних відносинах регулюється цивільним законодавством на однакових засадах, передбачених ст.З ЦК. У кожній із зазначених тут засад виявляються ті чи інші вимоги до практичного забезпечення правового становища приватної особи.
Як випливає зі ст.З ЦК, засадами цивільного права (законодавства) Українивизнаються:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистогожиття людини. Це означає вимогу забезпечення свободи особистості, яку іноді іменують "суверенітетом особистості", вкладаючи вце поняття можливість індивіда визначати тип і характер поведінки, своє місце в суспільстві у системі цивільних відносин на власний розсуд;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених законом. Цей принцип означає, що правоваохорона власності забезпечується усім власникам, незалежно від їїформ та видів. Водночас власник може бути позбавлений свогоправа (наприклад, у випадку реквізиції, конфіскації майна за вироком суду, вилученні майна, в інших випадках, передбачених ст.ст.350-354 ЦК);
3) свобода договорів полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від їх ук-ггадення) і визначати зміст останніх на свій розсуд відповідно додосягнутої з контрагентом домовленості;
4) свобода підприємницької діяльності, не забороненої законом, означає закріплення в законодавчому порядку загального правила про право зайняття підприємницькою діяльністю, а також установлення юридичних гарантій реалізації цього права. Стаття ЗЦК розмежовує підприємницьку діяльність, заборонену і не заборонену законом. Перша є правопорушенням і тому не належить досфери цивільно-правового регулювання. Що ж стосується підприємницької діяльності, не забороненої законом, то право займатисянею є однією з важливих засад цивільного законодавства України;
5) принцип судового захисту цивільного права та інтересу. Цейпринцип цивільного права ґрунтується передусім на положенніКонституції України, згідно з яким правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124). При цьому судовийзахист можливий як шодо тих цивільних прав, що прямо вказані уЦК, так і стосовно тих, що випливають із норм Конституції чи іншого закону (див. постанову Пленуму Верховного Суду України від1 листопада 1996 р. №9 "Про застосування Конституції Українипри здійсненні правосуддя").
Судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод фізичних осіб. Суд не має права відмовити особі у прийнятті позовної заяви або скарги, наприклад, на тій підставі, що її вимоги можуть бути захищені в іншому порядку.
Проте слід мати на увазі, що реалізація принципу судового захисту цивільного права та інтересу не означає встановлення вимоги звернення за захистом виключно до суду. Наприклад, згідно зі ст.ст.17-19 ЦК захист цивільних прав та інтересів може здійснюватися органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, нотаріусом, а також власними силами особи в порядку самозахисту. Спір про порушене цивільне право може бути вирішений також третейськими судами, які створюються за домовленістю суб'єктів відповідних цивільних відносин;
6) вимога справедливості, добросовісності та доцільності цивільного права (законодавства) практично виявляється в установленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільнихвідносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні створення норм,спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з повагою до прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.